[Sun Chai] Про пістики та револьвери. Четверта Частина
Sun Chai
Про пістики та револьвери. Частина Четверта
Частина Перша – то було щось загальне.
Частина Друга – про просто популяти.
Частина Третя – то був початок про "домашню" зброю.
Давайте зараз продовжимо цікаві досліди щодо зброї, яку можна/треба тримати десь біля ліжка в шухляді, щоб було.
В попередній статті ми почали про це говорити, і там зупинилися аж на другому пункті. В переліку наших вимог до "хатніх" пістолетів/револьверів ми знаходимося ось туточки:
3. Убойне щоб було. Ми не хочемо когось налякати або покалічити, наша мета – просто захистити своє життя любою ціною. Бажано, з першого ж пострілу.
4. І останній пункт. Більшість людей не ходять кожен тиждень або місяць на розважально/тренувальну стрілянину. Їм більше підходить, щоб ото кинув пулялку біля ліжка в шухляду, і воно там собі лежить, їсти не просить.
В Третій Частині ми вже скоротили нескінченний список всього короткоствольного вогнепалу до:
– пістолетів самовзводних DA/SA (double action/single action);
– striker-action пістолів;
– і револьверів.
Будемо зараз звужувати наш вибір ще далі.
*****
Почнемо з кінця, з пункту (4): "Більшість людей не ходять кожен тиждень або місяць на розважально/тренувальну стрілянину. Їм більше підходить, щоб ото кинув пулялку біля ліжка в шухляду, і воно там собі лежить"
Що тут треба від самої зброї? Щоб ото як ти її лишив зарядженою в сухому місці, так через три-п'ять-десять років дістав і пальнув.
Що треба від володаря зброї?
– досить сухе місце зберігання. Якщо пістоль просто прикопати десь на городі, то там умови консервації вже трохи по-іншому виглядають
– любий нормальний вогнепал зроблений з нержавійки. Його не треба повністю макати в солідол, або заливати маслом, щоб з нього аж текло. Цілком достатньо буде просто почистити пістолет/револьвер любим збройним маслом, та поприскати там, де щітка не дістає (можна і WD-40).
Коротенький ліричний відступ
Я ото коли придбав собі першу гармату, то якось з дуже великим фанатизмом почав цікавитися, як ту всю машинерію правильно чистити. Ну і перше – то був youtube, бо куди ще тикатися?
І там мені дуже спродобався один ролік:
той джентельмен довго і цікаво розповідав про різні лубриканти і мастила. Що до чого, куди що лити, що саме змащувати; в теорії і на живих прикладах пояснював різницю між новомодними тефлоном і чимось більш традиційним...
... а закінчив свій спіч так: "Чуваки, воно все дуже класно, але я користуюсь Remington Rem Oil, тому що мені подобається, як воно пахне"
І я десь з ним погоджуюся. За великим рахунком, якщо не вишнябуватися, то різниця між ультра-дорогим тефлоновим Hoppe's і тією х-ньою, яку зазвичай заливають в "Таврію" або "ВАЗ-2105", не буде драматично великою.
Крок назад – до самої зброї.
У давні-давні роки було повір'я, що пружину магазина треба постійно тудом-сюдом рухати, щоб вона не втратила своїх пружинних властивостей Тобто, була певна недовіра до магазинів, чи можуть вони файно працювати, якщо в них запхати патронів під зав'язку, і так лишити на деякий довгий час.
...три-п'ять-десять років – чесно скажу, я не перевіряв. Але мудрі люди стверджують, що якість сучасних пружин дозволяє їм знаходитися у максимально стиснутому стані дуже і дуже довго.
Але...але...
Пістолет сам по собі – це дуже тонкий механізм, працездатність якого залежить від багатьох факторів.
1) осічка – неякісний патрон. Ми натиснули на спусковий гачок, а пострілу не відбулося -> то треба руцями пресмикнути затвор, щоб викинути паганий патрон; затвор відпустити, і тиснути на спусковий гачок далі.
*****
2) трохи засрався екстрактор. Екстрактор – це така малесенька підпружинена піндюринка, яка чепляє гільзу та висмикує її із патронника.
Що відбувається, якщо пружинка екстрактора працює трішечки не так, як нам хотілося б?
Тут треба відводити затвор назад; третьою рукою виколупувати стріляну гільзу, відпускати затвор; і вже потім продовжувати безжалісний вогонь по ворогах.
*****
3) а якщо екстрактор зовсім засрався, і навіть не чепляє гільзу?
Тоді треба якось заспокоїти злодія (не знаю... зробити йому масаж, чи може поставити спокійну буддійську музику)... Потім витягнути магазин, вибити шомполом хрєновий патрон/гільзу, втикнути магазин взад, пересмикнути затвор... і вже саме тут спокійну буддійську музику можна зупиняти.
Револьвер, порівняно з пістолетом, значно "дубовіший".
– Йому пох якість патронів. Якщо перший патрон не стрільнув, то ми просто ще раз натискаємо на спусковий гачок, тим самим прокручуємо барабан, і стріляємо наступним патроном. Жодних зайвих рухів!
– Якщо в револьвері щось всередені зламалося, то воно все зламалося на 100%. Треба жбурляти ту залізяку в ворога, та бігти шукати сокиру
ІМХО, якщо вибирати зброю самого останнього шансу – то це буде револьвер.
І от саме зараз ми переходимо до пункту 3. Убойне щоб було. Тобто починаємо вибирати калібр, а також дивитися на ці самі револьвери.
Як я раніше казав, різних набоїв до короткостволу аж трохи більше, ніж дофіга
Але якщо уважно дивитится на все це різноманіття з точки зору практичного самозахисту, і вибирати тільки револьверні набої, то там лишається не так багато:
– .22 LR – це дешево, але ж ми не з Моссаду, щоб ото влучати кожною кулею прямо в жбан злодію. Тому що якщо не в башню, то .22 LR попаданнями в корпус агресивного поца не зупинить.
– є слонобойні патрони 460 S&W Magnum, 454 Casull, 500 S&W Magnum і т.д. Це вже зброя останнього шансу на полюванні – проти ведмедів, кабанів і бегемотів.
Воно якось зрозуміло, що якщо цим можна зупинити ведмедя грізлі, то попадання в любу частину тіла злодія переведе його із стану агресивного в стан значно більш спокійніший.
Єдина проблема – віддача. Це фізика, яку ніхто ще не відміняв. Нам треба хоча б втримати в руках цей револьвер після першого пострілу, я вже не кажу про швидке повернення ствола на лінію стрільби
– є також, наприклад, .44 Magnum – улюблений S&W Model 29 Клінта Іствуда в хвільмі «Брудний Гаррі» (Dirty Harry)
Це теж непагано, але знову про віддачу. Мені щось здається, що герой вельмишановного пана Іствуда тренувався із своїм револьвером трохи більше, ніж любий пересічний громадянин.
– добре, шо ми в кінцевому залишку маємо? .38 Special і .357 Magnum
Що це звірі такі?
.38 Special як був придуманий в далекому 1898 році, так він і сьогодні є найбільш популярним револьверним патроном.
.357 Magnum – це рік 1934-й. Якщо пам'ятаєте, 1934-й – це "сухий закон" в Америці та самий розквіт різних Бонні/Клайдів, а також усіляких різноманітних гангстерів. І ця публіка пересувалася не на тролейбусах, а на американських авто випуску 30-х років.
За сучасними показниками "вогнестійкості/заброньованості" ті машини знаходяться трохи ближче до БТР'ів, тому що тоді на металі було екомомити не модно
Ну і поліцаї ж почали ото хникати та жалітися, типу: "Я із свого штатного .38 S&W Military & Police Model по машині гангстерів шість разів стрільнув – лише фарбу подряпав. Ой-вей! Давайте щось, будь ласочка, робити!"
Поліцаям пішли на зустріч – дали їм .357 Magnum: "Ось вам! І не довбайте нам більше мозок!"
Що для нас в цій історії є найбільш цікавим?
Новий патрон .357 Magnum став значно потужнішим, ніж попередній .38 Special, але діаметри гільзи та кулі лишилися такі самі.
Тобто з любого револьвера, на якому намальвано .357 Magnum ми можемо стріляти більш дешевим .38 Special.
Що ми маємо в калібрі .38 Special-.357 Magnum? Та дофіга чого ми маємо.
Від ультра-легких і компактних S&W Model 642 Airweight
вагою в 400 грамів
До повнорозмірних кілограмових S&W Model 19
Питання. Чи нам треба супер-компактність для "домашньої" зброї? Ніт.
Така сама відповідь і щодо ультра-льохкості. Чим важче револьвер, тим комфортніше з нього стріляти.
*****
Що ще? Мені здається, було б непагано мати в барабані якомога більше набоїв – не 6, а 7 (бо більше, нажаль, вже не буває ).
І тут ми приходимо до вибору аж з двох:
Ruger GP100 - 7 rounds
і S&W Model 686 Plus
Я б вибирав Smith & Wesson, тому у нього трохи приємніший спуск і самовзвод.
Все? Ні, ще не все
Я викинув з цього списку дорогі револьвери.
Я чудово розумію, що S&W 686 ніфіга не дешевий, але там ціна+якість більш-менш якось збалансована.
Ну а якщо в когось грошей, як у дурня фантиків, то можна подивитися на щось таке:
1. Colt Python випуску десь до 1983-го року. З нього стріляти – це кайф!
2. В принципі, я завжди з певною підозрою дивлюся на французьку зброю. Мені здається, французи кращі... я не знаю... в парфумах, високій моді, та всьому такому іншому . Але Manurhin MR 73 просто капець, який він якісний, продуманий та офігенний! Доречі, був на озброєнні всіх французьких спецназів.
3. Ну і куди ж без німців – Korth. Там ціна просто космічна, але ж і відповідна якість.
…Далі буде
Оповідання про майбутнє. Казки дідуся Сунь Чая.
* Як Іван Сірко танки роздавав. Читати тут.
* Будни украинских ВВС. Часть 1 | Часть 2 | Часть 3 | Часть 4 | Часть 5
* Интервью с ботом. Читать тут.
* Дорога до Храму. Частина Перша | Частина Друга.
* Наши шерстяные друзья. Читать тут.
* Вонини з України. НСН. Випуск 13 1/2.
* Шпигунськи пристрасті.
* Весняна ніч.
* Мстя.
* День Президента.
* еУкраина и еРоссия за дубовым столом (uncensored edition).
* Rita's column.
* Ночь в Москве.
* Быть в Украине этим-самым очень сложно.
* Хотьмасквичи и Киев.
Comments
o7
O7
Пізнавально! Дякую!
o7
Цей, побачив хранцузького валєру, згадався дядько Йєн https://www.youtube.com/watch?v=P1zEUGck8NE
Чудове відео, я з усім згодний 🙂 Але ж мушу хоча б до чогось придовбатися )))
Пан Ian спочатку згадав Browning Hi-Power, як альтернативу револьверу на ті часи; а потім, коли казав про 6-9 патронів в магазинах SA-пістолетів 70-х років, якось зовсім забув про 13 набоїв у Hi-Power.
В цілому ж його висновки повністю співпадають з моїми )))
любопытная история с возникновением магнумовского патрона.
"Тут треба відводити затвор назад; третьою рукою виколупувати стріляну гільзу, відпускати затвор;"
альтернативный способ. иллюстрация:
https://c4.wallpaperflare.com/wallpaper/102/52/906/hellsing-alucard-wallpaper-thumb.jpg
)))
Чекаю на статтю про ножі. Вагаюсь чи брати Cold Steel Recon Tanto, a чи порадиш щось інше? Вот, саб і ендорс. Чудова і пізнавальна стаття! Натхнення тобі і побільше подібного
Дядьку, сорі, я не по ножах 🙁
Можу розповісти про свій, якщо воно тобі хоч якось допоможе 🙂
У мене робочій - це Kershaw Avalanche: https://www.kershaw-knives.net/Kershaw-Ken-Onion-Avalanche-KS1570.htm
Що класно:
- підпружинений. Він працює типу як викидуха, що на княпку натиснув, і лезо вискочило. Але за патентом він таким не є 🙂
- він по формі під мою руку - і це важливо.
- рукоятка з G-10 - це реальний рулєз! Рука мокра, суха або жирна - йому пофіг, він в руці не рухається тудом-сюдом.
- супер-тверда порошкова сталь S60V - ріже все і дуже довго тримає заточку.
Що хрєново?
- супер-тверда порошкова сталь S60V 🙂 Якщо воно вже затупилося, то це _неймовірний_ геморрой, щоб його наточити.
====
Щодо Cold Steel Recon Tanto... Cold Steel - це відома контора і вони гуана не роблять. В плані якості ти точно не прогадаєш.
Слухай, а для чого тобі така шабля? )))
Прекрасна річ як для використання так і для моєї колекції, дякую за пораду! А взагалі мені для вільного відпочинку, на природі - survival, якщо точніше. Частенько з дому люблю вибиратись, в Карпати, А треба щось що і невеличку гілку швидко зрубає, ну і кІстки з мяса на грильок, і ведмедя, якщо не дай Бог.. Легке, практичне, невелике (не мачети) ну і хочеться звичайно щось стильне, от форма у CS Recon Tanto просто шик, ну і не тільки форма, тому покищо зупинився на ньому
Хворма ножа - це завжди естетично важливо. Cold Steel Recon Tanto виглядає дуже і дуже привабливо, особливо для людей, які закохані в японську культуру 🙂 (жодних наїздів! ))) )
Якщо в твоїй колекції вже є класичні Bowie Knives ( https://knife-depot.com/products/knife-272204 ) або KA-BAR'и ( https://www.kabar.com/products/1217 ), то було б надзвичайно цікаво почитати про реальні польові досліди - що краще, а що гірше.
а що, буде ще? ))
А треба? 🙂
та давай, чого ж ні. тема цікава
[removed]
o7
#7