Рукописи не горять або випадково потрапило до рук

Day 1,594, 09:21 • Published in Ukraine Ukraine • by Valz
Весняна ніч

КіМіралі прокинувся від якогось незрозумілого звуку. Він лежав на дивані один, але подушка поруч була ще тепла. Скрізь темряву з-під дверей пробивалося ледве помітне світло. Кі з кряхтінням перегорнувся, намацав ногою капці і пошаркав до дверей.

Виглянув на кухню - все стало зрозуміло. Світло випромінював відкритий холодильник, а незрозумілі звуки - це було чавкання його дружини. Вона майже повністю залізла в агрегат і щось там робила.

- Третя вечеря, - здогадався Кі.

Губи Міралі торкнула посмішка, він замилувався картиною, що відкривалася перед ним. Волохата попка в прозорому сяйві слабенької лампочки, трохи облізлий хвіст бадьоро хитається в такт чавканню...

- Поллі, моя Поля. Моя ти няшна ластачька! - думав Кі, і раптово хвиля ніжності накрила його з голови до ніг.

- Скільки вже років пройшло, а ти майже не змінилася. І така ж приваблива, як і раніше, - Кі критично подивився на кохану і додав про себе. - Нуу... з деяких ракурсів. Особливо з цього.

Дідусь Міралі наблизився та погладив дружину справа від хвоста. Поллі зойкнула від несподіванки, подалася назад, врізалася потилицею в поличку з яйцями.

- *лять, мудак! Заікой мєня фделаєф кагда-нібудь! Фо, рукі пріткнуть нєкуда? - заголосила вона з набитим ротом, бризкаючи чоловіку в обличчя чимось смачним.

* * * * * *

- Ну чьто ти, любонька, - КіМіралі спробував заспокоїти буйну вовчицю. - Я просто вспомніл, какіє ми билі маладиє, как друг друга любілі...

- А... ну ладно, - Поллі збавила оберти, проковтнула і притулилася до Кі. - Помніш, как ти мєня в пєрвий раз в лесу встрєтіл?

- Ето я гріби собірал і случайно тєбя увідєл, - дідусь згадав їх першу зустріч і чомусь сховав очі.



Потім швиденько продовжив

- А помніш, как я катался на лижах, а ти єщьо на мєня злілась пачємуто?

- Ой, нє помню. Давно це було, - позіхнула бабуся Поля.



- А давай посмотрім нашу свадьбу. Повспомінаєм молодость, посмейомся...

* * * * * *

Підстаркувата закохана пара неквапливо, бо куди вже в цьому віці спішити, пройшла в кімнату.

КіМіралі дістав з серванту касету, здув з неї пилюку і встромив у відеомагнітофон. На екрані телевізора зарябіло, замерехтіло, з'явилося зображення. Спочатку люди, машини, індустріальний пейзаж, потім камера зупинилася на молодятах.

- Ой, сматрі, сматрі! Ета же ми! - заплескала в долоні Поля. - Який ти був стройний!



- А ти теж була тоді ого-го! - дипломатично відповів Кі.

* * * * * *

Потім в телевізорі з'явилася церква.

- Ой, вєнчяніє! А ти помніш, какой чудной бил етот свящєннік? Как єго звалі?

- Пан отець Іван?



- Точьно, Іван! Он єщьо чьто-то нєпонятноє про ботов розповідав, я смєялась, а ти мєня локтєм піхал - нє смейся, он сєрьйозно, а нє шутіт.

Густий бас з екрану тим часом продовжував проповідь

- …Не бототоводьте, бо це - гріх. Не матюкайтеся, бо це принижує вас...

- А вот чьто такова в матюках, ну падумаєш, матюкнулась один раз, - скорчила гримаску Поллі.

- Нічєво страшнава, тільки не треба було тикати пальцем в отця Івана і казати голосно: "Какой ні*уєвий у нєво макіяж!"

- ...во вєкі веков! Амінь! - лунало з телевізора



* * * * * *

- А зараз ЗАГС буде. Ти ще там мені казав: "Я дві гривні загубив, давай поіщєм", а я тебе тягнула, патаму чьто гості ждалі.



На екрані знов забігали люди, урочисто відкрилися двері до церемоніальної кімнати, заграла мелодія Мендельсона. Гості з боку молодої плюхнулися на коліна, сперлися об підлогу передніми руками та почали підвивати.

Няшні гості з боку молодого незрозуміло звідки витягнули гуся, та стали по черзі з ним зникати у напрямку туалета. З дінаміків телевізора було ледве-ледве чути хтиві "Оооо!" фасівців і нещасне "Уууу!" гуся.

- А от що ви з тим гусем робили? - повернулася Поллі то чоловіка. - Мені завжди інтєрєсно було.

- Ти панімаєш... - дідусь Міралі зробив паузу, а потім продовжив. - У вас, у вовків, є свої рітуали. Ну там вить на Луну, підвивать Мендельсону, дарувати вовче серце... А у ФАСівців є свої... "Кормі гусєй", наприклад. Ми завжди кормім гусей на кожній урочистій подіі.

- А чого він так верещав? І чого ви такі довольні були?

- А гусю ето нравіца, когда єво ето... кормят. Ну і нам тоже.

* * * * * *

Телевізор вже починав показувати ресторан з весіллям, як за вікном зацвірінькали пташки. Скінчилася весняна ніч, і наступив новий, повний любові і злагоди щасливий день…

© Невідомий