[TS][eFantastic] Гроші Долі. Розділ 1

Day 1,024, 09:47 • Published in Ukraine Ukraine • by Anton_from_Cherkasy
"Гроші Долі"
Автор: Anton_from_Cherkasy

Розділ 1

Був * *** День Нового Світу. Звичайні громадяни з усіх куточків єСвіту приїхали до Храму. Це була велична будівля з білого мармуру, де поклонялись богам (адмінам - авт.). Храм цей був з білого мармуру, обрамлений щирим золотом, який жертвували громадяни з своїх карт. Висота цієї сакральної будівлі була 1000 метрів. Двері були ще досі зачиненими, але навколо них зібрались десятки тисяч різного люду. Звичайно, стояв гучний гомін, тому мало хто чув, що йому кажуть. А Зірка неквапливо сповзала до обрію.

Коли згасли останні промінні Зірки, все стихло. На вершині Храму запалало яскраве вогнище. Побачивши це знамення, громадяни впали додолу, часто один на одного. Через мить повільно почали відчинятись величезні двері. З будівлі вийшли дивні напівлюди, одягнуті у білі тканини. Це були жерці культу (модератори). Один з них вигукнув:
- Вітаю вас, громадяни нашого Нового Світу!
- Слава! Слава! - махали руками, поклоняючись громадяни.
- Адміни хочуть жертви! - огидно мовив жрець й протягнув руку до натовпу.
- Ботоводів! Ботоводів! - скандував оскаженілий від злоби натовп.
Жрець посміхнувся й мовив:
- Ведіть негідників. - й здійняв обидві руки вверх, молячись.
Натовп розступився, утворюючи вузенький коридор. По ньому вели бравшихся зв'язаних людей. Вони щось кричали та благали, але через гомін натовпу цього не було чутно. Нарешті їх довели до одного з жерців. Він подивився їм в очі й мовив:
- Бан!
- Бан! Бан! - кричали люди. Діти на руках у матерів кричали - Банан! Банан!
Жертв завели до Храму, разом з ними пішов й жрець. Двері з грохотом зачинились. Невдовзі вони з'явились на вершині Храму. Жерці щось бурмотіли, і аж раптом почали штрикати жертв спеціальними ножами. Пролунав жахливий крик й жерці скинули їх з вершини, а в той час витирали свої окривавлені ножі об білосніжні одежі, щоб показати свою святість...

- Це брєд. - сказав й відкинув від себе на стіл рукопис головний редактор.
- Чому ж це? - Встав з крісла сам автор й наблизився до редактора. - Чим тобі не подобається?
- Того що це брєд й цим усе сказано. - повторив редактор й зручніше вмостився у крісло - які жерці, які жертви?! Читачу таке не потрібно.
- Але ж це щось нове, "свіжачок" - підняв вказівний палець догори автор.
- Ох, що мені з тобою робити? Чому ти не можеш бути як твоя мати? У неї сотня медалей медіа магната. Сотня! - взмахав руками редактор.
- Вона мало що вміла, лише робити статті з гарними картиночками! - з дратівливістю сказав. Я пропоную реально новий жанр.
- Так, не мороч мені мізки. Йди, відпочинь. Як прийде у голову щось розумне, прийдеш. Все, йди-йди. - зневажливо махнув рукою.

Автор лише стиснув зуби, але промовчав. Не хотів бути схожим на власну матір, що те й діло, "дискутувала". На вулиці вже настав вечір, повиходили з своїх робочих фірм люди. По вулиці літали невеличкі літачки, вислідковували ботів, чи мультів. Але їх власники вже не випускали їх вільно надвір, адже смертну кару ще ніхто не відміняв, а грати ще хочеться.

З бігбордів на людей дивились кандидати у Президенти, обіцяючи стабільність та бейбі-бум. Але в них мало хто вірив. А ж тут автор, якого звали Марко, звернув у безлюдний провулок. Тут було тихо й спокійно.
- Нарешті! - вдихнув з полегшенням Марко.
Але раптом з іншого кінця провулку на нього біг незнайомець. Він все наближався та наближався:
- Памагітє!!!!! Спасітє!!!!
Марк зупинив його, вхопивши за плечі:
- Що сталось?
- Хух, Госпаді памілуй, убівают! За мной гонятса! Спасі!
- Добре, зараз уходимо звідси. Де твій переслідувач?
- Тікай!

Марк відімкнув двері свого ку2 будиночку. Ввімкнулось світло.
- Сідайте. - вказав на стілець.
- Спасібо бальшоє. Думал, што мнє канєц. Бог міловал.
- Чому за вами гнались?
- Ну как тєбє сказать. У мєня єсть то, што іщут другіє.
- "Другіє"?
- Ага, точна! Агєнти ЄДЄНа. Вот ано што. - дістав з внутрішнього карману якийсь папірець: - Сматрі. Ето карта на 100 000 голд. Правда крута?
- Скільки?
- Да гаварю тєбє іроду, 100 000 голд!
- Навіщо це їм?
- Как ето навішо? Они же хотят нанести рєаюший удар по Фєниксу, акупировав Рассею, Вєнгрію і Сєрбію! Бліцкріг!
- Блін, це ж стаття тисячодення!
- Ми далжни найти карту!
- Навіть не знаю.
- Рєшай, вибірать тєбє. Пагаварим завтра. А ти пока обдумай харашенєчько.
- Спокійної вам. - сказа Марк й зачинив кімнату
- Тєбє тавожа!

Марко довго не міг заснути. Завтра мав бути великий день...

Прошу сильно не критикувати, це лише перший, пробний розділ.