Рефлексія на тему демократії . ТО.

Day 2,098, 04:25 • Published in Ukraine Ukraine • by Batyar

Когось в грі тримає військова складова, когось соціальна, когось політична, когось скайп-чатики, а когось усе це разом. Мені, так би мовити, ерепка найбільше цікава із соціологічного боку. Цей симулятор РЖ надає цікаву можливість споглядання за соціальними процесами в шаленому темпі. Адже в вимірі гри плин часу інший. Я себе ідентифікую з пілігримом, що заглянув у віртуальну модель буття українців, з їхніми мріями, бажаннями, уміннями, здобутками та втратами, розчаруваннями та досягненнями. Заглянув та затримався, бо цікаво і ця мить прекрасна, тож зупинись і тривай.
Різного роду військово –політичніта просто політичні баталії наштовхують на паралелі із РЖ, бо ми походимомо із нього. Ерепка як люстерко, іноді криве, відображує нашу природу, та певні закономірності співіснування людей. І що саме цікаво, як правило, щось подібне мало місце в історії, якщо не нашої то іншої нації.

Я був членом Американського Фрідом Альянсу який заТОшили конкуренти. Ми перейшли в іншу партію і продовжили політичну діяльність без істер. ТОшать в у різних екраїнах, зазвичай, з мотивів політичної боротьби. еУкраїна не вийняток, але…. Є один національний нюанс. У нас буває ТО також як форма кари та превентивний захід.
Чому ТО, не щось інше ? Ще дід Монтеск»є казав, що державна влада має мати три гілки – законодавчу, виконавчу та судову. Він мав на увазі її розподіл з метою недопущення узурпації, але одночасно вказав і на її основні складові.
Механікою гри не надано механізмів кари державним органам, ця прерогатива належить лише адміністраторам - попередження, бани, штрафи. Не можу сказати, що це однозначно добре чи погано, скоріше добре, але людська природа однакова, що в РЖ що в грі, тому все-таки дещо не вистачає цього моменту у формах прояву державної влади. Це в еПольщі, (самій одно національній країні Європи в РЖ і однійз найупоротіших) людина, що зганьбилась добровільно виконує осуд суспільства. В нас важко уявити, щоб ті хто били проти своєї інтересів держави чи закликали наших союзників не підтримувати еУкраїни вчинили щось подібне. Ситуації тактичного биття, як наприклад еРосіяни формально били проти своєї держави із стратегічних міркувань, щоб США могло напасти на мадяр, не розглядаємо із зрозумілої причини – природа цього битя інша, це використання особливостей механіки гри на користь енації.

До ТОшення ми ще повернемось, а зараз розглянемо причини протистояння більш жорсткого ніж у інших націй. Ми в гру потрапили не з космічного вакууму, а з РЖ. І вада розподілу свідомості українців теж принесена в гру. Більша частина нас є носіями проукраїнського світогляду, цінностей, а менша - совєцько-російської орієнтації. Тому ця частина нашого соціуму при виборі зовнішньополітичного курсу еУкраїни, союзників керується насамперед інтересами еРосії і намагаються бути ближче забудь-яку ціну до неї. На них і спямовані надії московитів http://www.erepublik.com/en/article/-cp-60-revolutions-per-minute1-2307172/1/20 . Частина упоротих русофілів «виконала припис» - чемодан, вокзал…, а частина намагається будувати неукраїнську еУкраїну.




Є ще одна група, це також більш чи менш проукраїнські гравці, але яким не вдається отримати владу. Причини різні: відсутність досвіду державного управління; менша чисельність; політична маргіналізація; підміна політичної боротьби ололоканням та спамом; істеричність; школотство; моральне та побутове розтління; юнацький максималізм; хибне уявлення, що тролення заради тролення це щось; схильність до популізму і демагогії; скиглення … ну і звичайно Шапоклякництво.



А порулити хочеться,


от і йдуть у спілку з русофаперами та іншими маргіналами. Нічого дивного – окремі давньокиївські князьки теж ішли у спілку з половцями задля здобуття престолу. Це теж особливого результату не дає.



Тоді починаються різні акції для привернення уваги, вигадки як у Мюнхаузена та зрада національних інтересів.



Різне дикунське ололокання в статтях союзників з метою переконати їх у політичній глупоті, невігластваі та примітивній короткозорості еукраїнців ; свідомі і несвідомі альтернативні стосовно МО накази; участь у злочинних стосовно національних інтересів військових операціях; злив логів; передача важливої інформації природному ворогу, незавуальована колаборація з Сот …



Автор хоча і перебуває в активі однієї з політичних партій, проте обставини РЖ заважають повноцінній участі у держ.управлінні . Тому намагаюсь збоку зрозуміти тих хто несе тягар влади та управління нашою віртуальною Батьківщиною. Як пілігрим я намагаюсь безсторонньо сприймати події, учасників баталій, але лицемірно було б говорити що відверто не симпатизую певним політичним силам. Не можу сказати, що все мені подобається у діях влади, але аналогічно мені далеко не все подобається в діях опозиції в РЖ. Намагаюсь зрозуміти логіку дій, міру допустимого. Коли доречніше використовувати пулємьот, а коли танк.
Ви пробували колись спілкуватись із фріками, які на соціальному дні, пробували їм щось пояснити? Так щоб дійшло. Батяр мав таку можливість не раз, ще в минулому тисячолітті )) під час строкової служби в патрульній роті. Ось приклад - якось в одному з підвалів ми виявили групу фріків які нюхали клей. Вони були добре одягнуті, із забезпечених сімей. На запитання, що за нах? – хамовите ололокання, схоже на те яке генерують в нашій грі різні Джеки, Боді чи Коврики. Як відомо поганому виду нема стиду. Вони і не збирались розуміти хибність своїх вчинків. І взагалі це їхнє особисте – мовляв ми повинні поважати їхню індивідуальність, права, гідність, вони мають право на власну думку, право свого вибору та інша (стосовно даної ситуації) лібералістична маячня. Потік підсвідомості припинили «грубо посягнувши на особисту гідність чмошників». Кожному екземпляру було його особистий тюбик клею витиснуто в його особистий поліетиленовий пакет і втерто в голову в районі рогового відділення, а солдатським «берцем» задано напрямку та прискорення від «гріха подалі».



Через кілька днів перевіривши той гадючник, з попередньої компанії, яка сильно порідішала, ми виявили лише одного «тяжкого індивідуаліста», але вже чомусь налисо постриженого))) та двох новеньких, мабуть щойно проспамлених. Ми ще разок їх аналогічно заТОшили, до речі в діалог з цією братвою вже ніхто не вступав, ну хіба щось на зразок ПНХ. Зміст, нахіба здалась порція трололо бикування? Кубло вільнодумства саморозпустилось, а я сподіваюсь, що більшість тієї школоти, нехай навіть через страх підср…ника, але почала займатись чимось суспільно корисним. Набутий рефлекс органічно вписався в педагогічний процес там де аргументи та діалог були зайвими.
Одним із методів пізнання є рефлексія. Спробуймо використовуючи її поставити себе на місце іншого. Особисто жодного разу у грі не брав участі в ТО. Проте і ніколи однозначно не сприймав його як абсолютне благо чи абсолютне зло. В період статевого дозрівання все абсолютно добре чи абсолютно погане. І якщо механікою гри не передбачено інших способів боротьби із явно деструктивними та завідомо шкідливими для еукраїнської нації елементами, то яка розумна йому (ТО) альтернатива? Хтось проти наркотиків, укурки –ні. Деякі вічні революціонери та професійні скаржники шукають альтернативи там, де партію на есвітовій шахівниці можливо звести до прийнятного результату лише єдиновірними шляхами. Вони, як зграйка піонерів на чолі з учителем атеїзму (із п’єси Л.Подеревянського) в пошуках чорта, шукають те чого нема, щоб довести що його не існує.



Пропонують від фонаря розміни, рокіровки, але ще ні разу не відкривали посібник із шахів та плутають пішака і коня або роблять це завідомо в інтересах іноземної команди. Про плеяду цінних законів, останньої каденції взагалі варто альманах випустити. Їм рівний нещодавній фейл емосковита що виставив НЕ космічному вакууму. Цінність їхньої думки як у бикуючого фріка з підвалу або того хто дав чи продав їм клей.

Вангую:
1. коментарі про ... порушення ліберальних свобод, права на унікальну особисту позицію, про права без опори на обов’язки, ми вже виросли – гм, десь я таке вже чув.
2.«Це роз’єднує енацію», на це наведу приклад з історії, бо ніщо не нове під небом і багато, що нове в грі насправді є добре забуте старе.
Якось козаки під проводом І.Сірка визволили з Криму кілька тисяч невільників. Серед них чимало було дітей, народжених в неволі (читай виховані адептами в РЖ промосковської орієнтації) . Всі дорослі раділи, що повертаються додому. Увечері, як ставали на ночівлю, в таборі чулися співи, дзвеніли кобзи. Не раділи тільки підлітки. Вони нарікали і на матерів, що взяли їх із собою, й на козаків. Що далі, то голосніше ремствували ці напівукраїнці-напівтатари. «Куди нас ведуть? — вигукували. — Дарма матері умовляли своїх синів, доводячи, що в них є лише одна вітчизна — Україна.
Довідався про все те Сірко й замислився. Не відпустити, значить, на думку підлітків, відвести їх у неволю. А хіба то козацьке діло — поневолювати людей? Але не можна й відпускати їх, бо за кілька років вони прийдуть в Україну з батьками на нещастя своїм матерям, братам, сестрам і всьому народові. Довго думав Сірко, зрештою наказав покликати осавула.
— От що, пане брате, візьми, поки темно три вартові сотні, відведи за Чорну Могилу і сховай у степу. Коли ж надійдуть до Чорної Могили, роби те, що робив завжди з ворогами нашої віри і батьківщини. Після сніданку оголосили наказ кошового: всі потурчата, що бажають повернутися до Криму, мають зараз же покинути табір і йти до батьків.
Три тисячі підлітків і юнаків вийшло з табору на кримський шлях. Так ішли вони довго, аж до самої Чорної Могили. А коли минули її, почули ззаду кінське тупотіння. Озирнулися, та було вже пізно. На них неслися лавою, охоплюючи з боків, три вартові сотні. Не минуло й півгодини, а на кримському шляху біля Чорної Могили вже не лишилося жодної живої душі. З похмурими обличчями поверталися козаки до табору.



Непросто оцінити позицію отамана і даний вчинок козаків. Десь там в глибині, мені було шкода «підлікувати» тих соціальних маргіналів, що хапали токсини «Моменту». Але якщо заради блага цих же фріків було проігноровано їх реальний ..опобіль в РЖ, то, мабуть що Еукраїнцями .. проігнорується і піксельний ..опобіль окремих бикуючих ледацюг та фріків заради блага української енації.



Шапоклякництвом ще ніхто не вибився в люди. Політичні права кореспондують обов’язки перед еУкраїною. Кожне нове соціальне підвищення «підвищення» в першу чергу означає розширення обов’язків перед суспільством, а не бо демократія не суть анархія. В шашках, наприклад, є поняття грати єдиновірними ходами, а схибивши раз - партію не те, що не витягнеш, але й загониш еУкраїну у зовнішньополітичний сартир. І повірте, лише для Мішельки та Ко буде втіхою те, що він із московським душком.

Пісня в тему
http://www.youtube.com/watch?v=DC-p9RZc6pk


Рефлексія на тему демократії .ТО.
http://www.erepublik.com/uk/article/-1-2307241/1/20