Майже святкова стаття

Day 2,594, 15:43 • Published in Ukraine Ukraine • by UkrFloppa De Elite
Вітаю вас братчики-кнопочники!


I surrender!
I surrender!
I'm giving up the role of pretender!
Rainbow(с)

Або ще версія від фіналіста "Голосу країни"



У попередній статті, що просто побила рекорд вотів за мою е-історію, я писав про своє занурення у 0клік. Як бачите, мої прогнози були надто песимістичні, на щастя інет я таки надибав, на ваше нещастя. І одразу же побачив файний можливий (якщо це не прикол, бо надто на них не схоже) апдейт від рудмінів.



Тепер нам дозволять каптульку... капікулюва... катапультува... тьху ти, капітулювати!

І при цьому, замість ганебного рабства та обробляння 20 соток ми за це отримуємо громадянство та бонуси, і купу інших ніштяків! Знаєте, тут одразу мені згадується класичне паплюження віршів Кобзаря:

Поховайте на Говерлі
Мене у барлогу
....
Ще Вам дам таку пораду
Але не вагайтесь
Об’явіть війну ви німцям
І зразу здавайтесь.

Хай беруть всіх нас в полон
І везуть в Європу.
Ми туди самі не втрапим
І підемо в жопуиття по-новому.



Ті, кому доля держави(тм) дорожча за золото, можуть приєднатись до руху опору та обрати собі таємно нетаємного лідера і т.д. Коротше, якщо реально введуть, підозрюю буде весело.




Свято наближається, а з ним і літри кока-коли(а в кого що поміцніше), черговий перегляд усіх серій "Один вдома" та тому потрібна байда. Тому вітаю усіх з стрімко гарцюючим на нас роком Кози чи Барана, біс його знає цей електрорат опозиційного блоку...

Узагалі привітання цього року матимуть особливе значення, а особливо наголос: кОзи чи козИ, вІвці чи вівцІ, але то таке.





Якимось дивом я втратив до списку кандидатів на людину року у номінації "журналіст"... Що ж, я на сьомому небі від щастя, вже замовляю собі іридієвий сортир, Елєкторат не підведи!

Хоча насправді, справжнє талантище не потребує якихось лолопремій, справжній геній завжди є невизнаним серед сучасників!

Це я готую свою промову на випадок ймовірного на 146% зливу, якщо що





От листаєш так негусту нашу пресу... Там злісна причина когнітивно дисонансу у незнайомих з ігровою механікою новачків - наказ МО бити проти України.

Там багатобуківна Конституція, якою і РЛ підтираються, а в еРепі нею навіть те не зробиш. Ну серйозно, як вдало сказано в коментах 87-им Апостолом, конгресмени навіть півсторінковий регламент не можуть осилити, а ти хочеш щоб вони цілий роман читали. Неписьменні ми, хрестики замість автографу ставимо. Особливо Ігорьоккк



Порадував Літописець, хоч щось крім тупих крижаних троллів та снігу творить тут святковий настрій. Файна казка, усім раджу




В одному чатику спостерігав одкровення одної людини, що мріє навести порядок і стати найуспішнішим нефейловим політиком еРепи. Що ж, гарна утопічна мрія, гідний виклик. Але, як то кажуть:

Як тільки з*являється людина, готова звернути гори, одразу за нею йдуть люди, готові звернути їй шию

Тому раджу розслабитись і не перейматись. А писати казочки, це корисно для душевного спокою, та і більш благодійно впливає на людські маси. Принаймні краще ніж "ашоптиздох", "нушотиробиш", "читайрегламенткрва". Наше суспільство просто несумісне з порядком та адекватністю. Рано чи пізно, всі з цим змирюються



Звучала версія, що я відправився насправді не в туклікію, а у файний наркотичний тріп. Ех хотілось би... Але насправді, просто на ці прекрасні зимові дні я забажав провідати свою хвору неньку-Україну.

Що ж, болючі враження. Крім політичних кошмарів, найбільшим ударом є люди. Замість очікуваної рідної солов*їної мови , за якої так скучив, у Львові в який тебе занесло проїздом на 3 години чуєш відбірні російські мати. Після чемних європейських прикордонників тебе зустрічають обргузлі від непідкупності українські чиновники. На вулицях рідного міста висять на кожному кроці не державні прапори, а комерційна реклама. В той час як десь там, далеко, рвуться гради, хтось запускає феєрверки. Клаптик за клаптиком руйнується ідеалістичне уявлення про ту Україну, за яку борються на сході сотні героїчних душ... І сумніви гризуть - а чи справді ті жертви виправдані? Адже нічого не міняється! Але потім згадуєш, що сам ти здався ще 4 роки назад, із приходом Легітимного на банкову 11, і звалив від цієї радісної події на чужину через пару років. Тому тихо затуляєш свій писок, лиш іноді сумно схлипуючи за своїми наївними дитячими мріями....