ВПЄРЄДІ ПЛАНЄТИ ВСЕЙ! Частина 1

Day 3,023, 14:38 • Published in Ukraine Japan • by Povitrulya



Замість вступу: ненависникам РЖ одразу зауважу, не спішіть стукати модерками чи комусь там, ця стаття (чи дай Бог, серія статей) викладається на прохання самого Плато.



Не могла я не відгукнутись на заклик шанованого пана володаря гри, і не поділитись своїми думками з друзями, то ж у випадку чого буду жалітись йому особисто.

Застереження! В тексті буде дуууже багато буков, і зрідка навіть будуть траплятись технічні (залізничні в даному випадку) терміни. Хто не осилить – вотайте та ендорсайте і приходьте на наступні статейки 😁

Як ця стаття відноситься до еРепаблік? Просто! Пристрасті навколо того, що краще, диктатура чи демократія все ще вирують, то тримайте таки і мої 5 коп.

Писати про чергові розборки між диктатурою та демократами мені ліниво. Розглядати демократію versus диктатуру в світлі духовних законів не хочу, для більшості це – ахінея. То ж пропоную розглянути змагання між цими двома устроями в доступному всім економічному плані. Хоча в якості ілюстрацій нам таки доведеться звернутись до нелюбимого на Рєпі РЖ. Ну і в якості найкращого прикладу візьмемо двох антагоністів, «диктатура пролетаріату» - СРСР і «світ рівних можливостей» - США.

Чому саме ці країни вибрані? Ну по перше, обидві вони вважаються «наддержавами». По друге, обидві країни мають з подостатком ресурсу – корисних копалин: нафти, газу, урану, різноманітних металів, вугілля, дерева, золота, діамантів, та всього. І обидві з подостатком мають людський ресурс. Населення в обох країнах скільки, що той же Жуков, наприклад, трупами переправи мостив підчас Другої світової війни, і нічого. Вистачило ще й лишилось. Обидві країни «сшиті» з клаптиків. Тільки в одній було п`ятнадцять, а в другій п`ятдесят.

Коли мені розповідають, що в 20-х роках СРСР був розорений війнами і тільки "става на ноги" я пригадую "велику депресію" США. Коли мені скажуть, що післявоєнний СРСР допомагав третім країнам, встановлюючи в африканських селах пам`ятники Лєніну, то й Америка не стояла осторонь. Хіба тільки пам`ятники Лінкольну не тикала де попало. Та все ж різниця між тими країнами є, і виглядає вона досить суттєво. Одна – країна диктатури пролетаріату, де «все для народу і во ім`я народу». Друга – «країна загниваючого капіталізму», де все для капіталістів.

І от що цікаво, «загниваюча» країна ніколи не намагалась довести, що вона крутіше і моцніше і, і, і… тої, яка розвивалась і будувалась, де робітники і селяни перемогли. А СРСР, як не дивно, чомусь на протязі всього свого існування намагався довести, що він – впєрєді планєти всей. І, що цікаво, тепер цю його ініціативу підхопила Росія, яка офіційно себе проголосила правонаступницею СРСР. І, напевне, підхопила той же комплекс неповноцінності, яким, власне, страждала ще з часів Петра 1.

Візьмемо практично любу технічну (і не тільки) літературу. Всюди буде написано, що спочатку це винайшли росіяни. Навіть якщо цим користується весь світ окрім самих росіян, але всеїдно це винайшли росіяни! Невеличкий приклад з рядового, середньостатистичного залізничного сайту:

- Первый в мире работоспособный тепловоз Щэл1 (Гэ-1):

- Эмх-3 - самый мощный тепловоз в мире. СССР.

- Самый быстрый тепловоз. ТЭП80-002. 273 км/ч. Тоже наш.

І захотілось мені розглянути, на деяких найбільш яскравих прикладах, хто ж там був попереду, і як саме, в тому одвічному змаганні. А заодно помахаємо лапкою і тим, хто зараз посилено співає солодкої, як же добре жилося в СРСР, при соціалізмі, що «переміг». Порівнювати зарплати і купівельну спроможність робітників, селян, «трудової інтелігенції» та номенклатури КПРС з зарплатою американських громадян – не тема цієї статті. Нагадаю тим, хто забув (чи не знав), що всі експерименти і програми СРСР оплачувались з держбюджету, тобто з кишені того робітника і селянина. А експерименти і програми «клятих капіталістів» оплачувались в основному з кишені тих же капіталістів – за розробки платили компанії-замовники.

І не будемо ми дивитись на те хто «самий-самий», а глянемо, як писав шанований мною класик Козьма Прутков, в корінь, тобто скільки було побудовано тих чи інших одиниць техніки, яку інфраструктуру треба було звести для їх функціонування, як вони себе проявили в експлуатації, наскільки були корисними «народному господарству» чи фірмам-замовникам, і яка їхня подальша доля.

Власне, розглянемо не політичний чи ідеологічний блиск (так і хочеться згадати назву роману «Блиск та жебрацтво куртизанок»), а економічну віддачу від того всього.

А тепер по пунктам заявленим на тому залізничному сайті.

Частина 2 (найперший)

Частина 3 (найпотужніший)

Частина 4 (найшвидший)



Ну а в наступних випусках "Сьомого вітру" читайте "Наш паровоз, вперед лєті!"