Join the new world

Доброго часу доби! 12.07.2011,тобто сьогодні виповнюється пів року від дати моєї реєстрації в цій грі.
Здавались би,що там тих пів року, а спогадів багато...
А з іншої сторони, мимоволі хочеться зловитись за голову і вигукнути:півроку я тратив по кілька годин свого життя на якусь фігню! Чи не пора зупинитись?!
Власне я так і задумував спочатку. Написати пафосну статтю і звалити в 2клік. А ще краще в 0клік, щоб із новими силами повернутись у вересні, або й не повертатись... Хоча так легко відбутись мені все таки не вдасться.
По перше - мене чекає мій курінь.
По друге - задротство, воно таке... сильне🙂
По третє - мене тримають оті всі люди в чатиках,хоча мені сумно бачити, як їх все меншає...
По четверте - я хочу дочекатись кінця.
і тд.
Отже почну я розповідь. Попереджую зразу:
- Події ідуть в хаотичному порядку, перестрибуючи з одного на інше, але загалом дотримуючись хронологічної послідовності
- Можливо забагато пафосу і лишніх слів, але писати я не вмію, хто б там що не говорив🙂
- Стіна тексту, вже відчуваю ,що стіна, хоча на момент написання цього рядка я дійшов тільки до вступу в ЕМС

Почну з того, що я досягнув за цей час, все таки пів року, не малий період.
На сьогоднішній день,станом на 15:00 в мене є
-2130.00 сили
-Ранг Colonel* , в списку рангів, він 35. самі очки рангу: 392,573, тобто за своє ежиття я набив 3925.73к дамагу, ну майже,як ромпер за одну битву))
-26 рівень, 8964 пунктів досвіду.
- Маю власну газету http://www.erepublik.com/en/newspaper/reader-s-digest1-256802/1
і відповідно кілька статтей в ній і 301 підписника, хоча кілька днів тому в мене їх було 306... очевидно деякі іноземці відписались, намахують з ММ кампанією🙂
- Маю склад на 9000, 4 фірми, подаровані аміном, та три свої.
- Маю багато друзів, а саме 666, щойно глянув і офігів)), хоча по справжньому спілкувався тільки з 5,а можливо й 6 частиною тих людей, що відзначені моїми “дружбанами”, але знають мене майже всі з них.)
- Маю трохи боргів, але не переживайте, я все поверну))

Статтю доведеться розділити на дві частини, оскільки
- Вона технічно не влазить в одну статтю,там занадто багато тексту
- Буде занадто важко читати
- Я ще не все написав, у зв’язку з РЛ.
В кінці буде відповідь на деякі питання, які, можливо, виникнуть у читачів😉
Тому будьте терплячими, чи що... І так немає що почитати)
Це був,якби вступ)



Отже, як все починалось?
Привів мене у гру Остап
На жаль,чи на щастя , його забанили...Але стаття не про це.
Почалось усе з такої розмови
Як бачите, мене завербували, хоча я до цього ніякі онлайн ігри не грав і не збирався🙂
Як мабуть більшість із вас...
Першим мені написав мій тодішній роботодавець - Богдан Лев
Через усілякі зміни лист не зберігся, але там було щось про працю із високим хп і якщо буду працювати із хелсом вище 95, то отримаю зп вище ринкової, а тоді це було 9-10грн.
Також, було щось про допомогу булками. Хоча я морозився звертатись з такими проханнями і тому булок у нього не просив🙂
На мій другий едень, зі мною уже встиг зв'язатись мій перший друг і наставник - Стів
Звісно я спочатку не дуже виходив на контакт, адже він попросив мій скайп,якого в мене тоді ще не було...а можливо і був, та я ним не користувався і тому з контактів у мене був тільки Echo / Sound Test Service 😃
На рахунок хліба, то просив я його у Радіата
Спочатку я вважав, що йому десь 30)) Ну він настільки серйозно почав мені розказувати про ерепку, пересипаючи поради ерепівським сленгом, що я мало не тракторнув😉
Проте помалу втягнувся і розібрався, постійно домахуючи Стіва дурними нюбськими питаннями🙂
Пам’ятаю,що еУкраїна тоді була майже повністю окупована еРосією, тому випросив трохи хліба, нашкріб грошей на квиток переїхав в регіон Little-Poland
Тоді Польща була нашим союзником, так само,як Хорватія і Румунія.
Щоправда це було пізніше.
Тоді ж був час зимових квестів (шукайте їх нижче)
Цей - Winter Holidays: Preparing, і, здається, оцей квести - Winter Holidays: The Guardian я виконав, а от з Winter Holidays: Going on vacation, адміни мене кинули. Я вже встиг відновити 250+хп, і чекав нового дня,щоб продовжити, але зі зміною доби квести вже зникли...Лишились тільки спогади🙂



Вже тоді я потроху вчився флудити,тому зараз відомий в дуже багатьох чатиках🙂
Також в той період Стів запропонував мені долучитись до партії Ганс і Віскі
Тоді ж я в перше почув про Віджила Вокса

Проте, я не міг приєднатись до партії, оскільки Україна була окупована, а я ще не мав відповідного рівня. Подальшу історію партії я не пам'ятаю, але, здається, вона була за ТОшена, і пізніше створена УА НПУ(УА НПР)
Тоді ж я потрапив до чату партії. Вірніше ще до того🙂
Познайомився там із багатьма людьми.
Пам'ятаю там навіть мерка, теж іще той флудер...
Приблизно в це же час, я мав 6, чи 7 рівень, і спитав у Стіва де мені взяти голд. Той здивовано відповів, що у мене вже мало бути, десь 5. Виявляється після 5 рівня мені дало карту скарбів. Тоді після 5,10,15.20,21,22 і тд рівня давали карту скарбів. Також її можна було тримати після деяких квестів. Карта знаходилась на місці теперішньої “програми лояльності” для мастеркардів.
На ній було три хрестики із скарбами, натиснувши на які,ти міг отримати певну кількість голду. Трохи повагавшись, я тицьнув навмання і отримав 4.27. Могло бути більше, могло і менше, тож мені, в принципі, пощастило🙂
Досягнувши 14 рівня я вступив в ЕМС.
Єдине відео, що якимось дивом , збереглося з тих часів: http://www.youtube.com/watch?v=O854kzLCkz8 (дивитися у високій якості)
Як бачимо з першої ж секунди, у нас є три РВ ,тоді механіка була зовсім інакшою.
Шаути мали зовсім інакший вигляд, їх не можна було коментувати, і тим більше вотати. Дозволялось 30 шаутів на добу. Також зовсім інше головне меню:
Майленду, ще і в планах не було, Маркет був у меню Майплейсес та ін... На перших порах мені допомогла оця стаття
Також на відео видно мій 5 робочий навик, від якого колись залежала кількість виробленої продукції, і відповідно ЗП. Кляті адміни коли вводили хатки на +100 здоров'я мене сильно кинули, в мене без двох днів був 13 робочий навик..
Але стаття знову ж таки не про те🙂
Мілітарі Юніта теж не було, він з”явився десь наприкінці 3 місяця мого ежиття,але про нього пізніше. Кнопка “їсти” була зовсім іншою. Не така велика, й анімована і не відновлювала зразу до 100, ні - ні... Пригадую важливі битви, коли доводилось клацати по ній мишкою до одуріння, а ку1 їжа так повільно відновлює життя,всього лиш по 2хп за 1 клік). В мої перші дні було сутужно з харчами. Я не міг собі дозволити воювати кожного дня. Куди там мені...
І булки були дорогі. Все правильно: окупація, нестача сировини, нестача коштів = дорогі ціни на хліб. І ціна від якості хліба теж залежала. Ще б пак, тільки 20 місць в інвентарі. Ну звісно,хто багатший мав оргу, чи й кілька, але це явно не про мене.
А партизанство/пармезанство. Якими ж нелюдями повинні буди адміни, щоб відібрати його у нас?! Згадую, мій перший партизанський набіг на чужу фірму - дрібниця ,а приємно... Пам’ятаю і другий набіг. Мене встигли звільнити, але з принципу я найнявся ще раз на ту ж фірму, потім ще раз, і таки доконав загарбника!😉
Суть партизанства полягала у тому, щоб найматися на фірми окупантів, за ринкову платню і працювати там із мінімальним рівнем життя,відповідно виробляти мізер продукції і загалом це мало виходити власнику в мінус.
Реагували по різному.хтось мовчки звільняв, хтось міг написати доволі дружнього листа із попередженням,а хтось міг і відправити кілька матюків...щоправдва мені такі не попадались.



Тепер трохи про фірми. Колись давніше, не було такого “чудового” місця, як склад.
Фірма мала свій необмежений сток. Фінанси теж утримувались окремо. Для того, щоб закупити сировину, потрібно було зайти в меню адміністрування фірми, натиснути кнопку “менедж акаунтс”, ввести суму яку, ви хочете перевести на фірму і натиснути "ок" Для того, щоб зняти кошти відповідно ввести суму і натиснути кнопку. При виведення грошей з фірми, знімався податок,який звісно ж нікому не подобався... більшість власників,тоді користувалась таким способом:
1) виставити на продаж 1 копійку будь-якої валюти, окрім гривні на продаж за курсом припустимо 1:10000
2)зайти в меню менеджементу коштів фірми
3) зайти фірмою на ММ, і купити в свого персонажу ту копійку.
відповідно на профіль переводилось 100 одиниць валюти, а на рахунок фірми - 1 копійка, яку ви продавали.
Якщо раптом хтось не зрозумів, то газета КОСТи до ваших послуг.
Проте це не важливо.
Це було весело, мати фірму. Тоді економічний модуль,був уже не той, що у в1, але ще жив. Моя перша фірма, єдина яка збереглась до сьогодні, і успішно виросла до ку3 це Bread With GMO
Пам'ятаю, що доволі довго збирав на неї кошти, тоді це задоволення коштувало 20 голд. Через не дуже вдалі операції з валютним ринком, тому відкрив її десь на 20 рівні, на жаль точної дати не пригадую...
В цьому мені допоміг kot2007, який люб'язно позичив мені 2 голди.
Відтоді ГМО став моїм офіційним брендом🙂 Після цього я відкривав ще 1 пекарню, проте через нестабільну економічну ситуації, зазнавав збитків. Пізніше в мене була і зернова, і залізо, і навіть зброя була, яку я назвав “Xenon’s guns with GMO”. Але всі ці фірми через не зовсім вдале адміністрування, різкі стрибки цін, і нестачу коштів довелось продати...
Вже значно пізніше мене чекали адмінські фірмb у подарунок, на які я спочатку лаявся, адже машинально клікав по них і втрачав 3 удари в день, а зараз на яких із задоволенням працюю,адже що поробиш, хліба треба🙂



Повернемось до вступу в ЕМС. Отже моїм ментором був Стів і він запропонував мені приєднатись,тим більше тоді проводився набір у 4 курінь.
Це пізніше я зрозумів, що мені пощастило, а спочатку було трохи незвично...
В перший же день в чаті був я, Ярік Ворон , Бодянич, Атей ,пізніше додались Остап0207, історик, сновида, трабля ,НемоРВ,Арей81.
Вибачте за криві ніки, проте я багатьох із вас дуже давно бачив...наші дороги розійшлись. хоча я завжди про вас пам'ятатиму... ви мої перші бойові товариші.
Тоді ж був створений скрипт(щоправда він далі бета версії не дійшов, а якщо й дійшов, то до мене не потрапив) який шукав на ринку пропозиції “своїх”. Ми завжди попереджували інших в чаті про дешеве зерно,чи залізо, а можливо й булки, якщо хтось мав,або бачив дешеву пропозицію на ринку. Пам’ятаю про доволі часті випадки продажу товару по копійці. Це були, або договори між своїми, або хтось так сплавляв товар з ботів, або на них...Я точно не знаю,тому судити не берусь🙂 Тож бувало таке, що заходиш на ринок і бачиш там 200 булок ціною в 0.01UAH спочатку виникали різні емоції від подиву до радощів,потім проводилась операція з набирання кількості товару, переважно це максимум(тобто на все вільне місце в інвентарі) та подальшого натиснення кнопки “купити”, а потім обновлення сторінки і трепетне очікування зеленого надпису, та чудесних дешевих булок, чи чого там. Але насправді часу для емоцій не було,адже такі пропозиції затримувались спочатку до хвилини, а пізніше, кілька секунд. Тобто той, кому цей товар був призначений, ну ніяк не міг його купити.Особливо після того,як з'явилась підозра на скрипт, чи то бота,чи то рудмінська штучка так була, хоча підозри були явно небезпідставні. Але тоді я був ще надто юний і не ускладнював собі голову аж надто🙂

Також співпраця була і в іншому аспекті, щоправда далі спонсорування в 0.5 голд вона не зайшла, але ми, 4 новачків, вирішили створити газету.
Проте, тоді якось не було про що писати і справа заглухла. Хоча в мене зараз є своя газета, де я можу писати унилі статті, на кшталт оцієї, нікому не заважаючи, чи не так? 😉



Знову я багато переливаю з пустого в порожнє і мало пишу по суті, хоча так зразу і не скажеш, де тут суть... спогади, частина з яких виринає по ходу написання, частина яскравих епізодів, які ще не скоро забудуться та частина наполовину вигадок... Щиро надіюсь,що вам сподобається.
Шкодую, що я в Іспанії тому що, статтю побачить багато людей, але мало українців🙁 ...хоча раптом іспанцям сподобається?))
Отже продовжимо. Забезпечення на початку було зовсім невелике, пам'ятаю наші роздачі, коли давали ку2 хліб та інколи ку1 зброю🙂 Вже тоді її значення було практично знівельоване, що там якихось додаткових 20% дамагу на 1 удар, але для нас ,новачків, це все одно було свято.
Тоді я мріяв про танки, власне, як і тепер, та перехід на самозабезпечення, ну цього я врешті добився, але все попорядку.
Тоді бійці новоутвореного четвертого куріню, який координувався переважно з третім, відчували себе нікчемами. Адже ми набивали кілька десятків дамагу, тоді,як бійці з 3 куреню набивали аж 1.5-2 тисячі!))
Пам’ятаю, радість від кожного здобутого рангу, звісно це не те, що зараз. При великому бажанні за добу, від рекрута, можна доросли до корпорала, а можливо і сержанта.
Тоді на це тратились дні,але була певна мета. Також при досягненні нового рангу, автоматично відновлювалось життя до 100, і не важливо, чи його було 20, чи 99...зараз же дають апетитну батарейку/батончик/снікерс/енерджі бар/якусь фіговину і тп, яку можна притримати і використати пізніше.
Колись був зовсім інакший воєнний модуль. Результат битви вирішували останні кілька хвилин. Які це були часи! Пам’ятаю той азарт, з яким десятки, та ні, сотні гравців сиділи біля моніторів і з остервенінням клікали на кнопки, щоб влити дещицю себе, свого дамагу в битву. А потім використавши всі свої ресурси, з хвилюванням чекати ті останні секунди, затамувавши подих... Це був справжній фан... Тоді багато важила скоординованість, важливішу роль мали нерегулярки та армія..робилися спільні десанти, і за кілька хвилин успішно надававши ворогам на горіхи всі задоволені повертались до скайпочатиків, а інколи й незадоволені, що ж поробиш, хтось має виграти, хтось програти... Тим білше мастеркардам тоді таки було легше, хоча зараз чесно, я вже не знаю кому легше і не розумію людей,які все ще платять за це *цензура*.
Колись можна було злитись на 300 життя, тобто максимум був 38 ударів. Тоді було легше взяти медаль Героя Битви. І не треба мені доводити, що роль мастеркардів зараз урізана. Медалхантери ніколи не вимруть🙂 Мастеркарди теж... І якщо тоді 50-60к було достатньо, то зараз числа на порядок, а то і два більші. Тобто у справжнього задрота, були шанси, зараз... ну хочу я вірити в краще! Всього лиш рік,а краще два задротства, і візьмете ви свою медаль, зливши при цьому усі накопичені запаси голду.
Щось, занадто я втік від теми... Отже 5 місяців тому, мій дамаг був мізерний. Та й зараз він такий - максимум 73876 тисяч за 1 раз, з танками, і при зливі усіх 730хп(550 з тавнцентру і +50 хатки + 100 за годину з відновлення і +80,які будуть до цього) Це крапля в морі... Але все ж таки..) Так от, яка була радість, коли я вперше набив за день більше 1к дамагу. потім більше 2,3,5,10. Далі,якось непомітно вже...Завдяки квестам, та халявним енерджі барам, тоді коли забрали робочий навик, я набив порядку 50к ,хоча моя “стеля” тоді була, щось 25. Ех, мав би я зараз, ті батончики)



На той час, я уже був заступником командира 5 куреню. Ніяких особливих заслуг, в мене не було, всього лиш високий онлайн. Тоді частину бійців 4 перевели в 5, і здійснили донабір .
Зараз половини народу вже немає, тому не всі можуть оцінити мою роботу. Скажу чесно, командир з мене був не дуже... Спочатку я взагалі не знав, де бити і коли... Проте пізніше почав моніторити битви, по карті, та шаутах, вибирати битву, яку ще можна виграти і тд. Проте мені тоді ще було добре, побув би я на роздачі)) А так. просто міняти десь - колись тему чату, та робити переклички. Проте, як мінімум 1 корисну річ, для куреню я зробив- це таблиця зі складом, дамагом і тд. Хоча доробляв її піггі ,він у нас з гуглдоками на: ”ей ти, швидкомля!”

Пізніше, я і мій друг, вирішили створити курінь для дівчат. Помітили,що їх чимало у грі, але зовсім мало активно грають, а решта туклікають... Проте наш задум, не зовсім вдався, оскільки літо і мало хто відгукнувся. Проте будемо надіятись на осінь, та поповнення складу🙂 Дівчата, приходіть, у нас є печеньки!
А взагалі, не слухайте мене...я параноїдальний псих... мабуть...ну ж пишу усіляку маячню.

Кінець частини 1. Продовження вже сьогодні. Скажу по секрету: воно має бути цікавіше.
Поки не прощаюсь, просто бажаю вам добра!