The Стаття

Day 2,131, 13:31 • Published in Ukraine Ukraine • by Oles Kurivchak
Вітаю, українство!

Кожне покоління влади хоче бути унікальним – останнім. Як і теперішнє. Все нове – ідеї, стиль поведінки, особливості мовлення, відношення – воно ненавидить, оскільки зазвичай не розуміє. Його дістає за живе, коли культура, легенда якої народжувалась в герці, стає фоном, а на її місце приходить щось інше. Покоління раптом отримує бірочку «ретро».

І все було б «за Дарвіном», якби теперішня влада змогла запропонувати свій варіант культури. Попередню ніхто не перемагав – її просто уникнули, обійшли, відкинули. А нову так ніхто і не народив. І ось що ми маємо: купу дріб’язкових, тупих, егоїстичних, самовпевнених, меркантильних і найголовніше – амбіційних, лінивих та завистливих. Вони тікають від істинності, перестаючи бути щирими, хитрять і обманюють заради мети – заробити гроші, стати популярними, etc., а потім готові відмовитись від усього, чого добилась народна спільнота заради визнання.

Звісно, з цього дна є вихід – можна і далі там гнити, а можна плюнути на неї. Але останній сюжет хороший для чергової американської стрічки – про-патріоти стали надто лінивими. А, можливо, вони завжди були такими – тільки «індульгенцію» їм подавай на тарілочці.

Можливо, і в пекло потрапляють не за здійснене, а за те, чого не довели до кінця. Ну звісно. Можна придумати Диявола в особі опозиції – якомога реальніше, страшне чудовисько, від якого можна відмежуватись. А то, не дай Бог, – і ми залишимось самі. Ми проти нас. Всі проти всіх. Перспектива аж ніяк не для «обмеженої» сучасної влади.

В кожного є вибір. Признати, що ви не герої – уже героїчний вчинок.

Є люди при владі, які досі вірять, що їх слово – сила.
Є люди при владі, які досі вірять, що вони керують життям еУкраїни.
Всі їх думки – вже чужі. Тому що думати самостійно вони не вміють. Просто сісти і спокійно подумати – не виходить. Який-небудь шум обов’язково проникне. Виконавці надриваються. Мертві сміються. Актори плачуть вголос. Всі ці емоції малими дозами. Хто-небудь обов’язково розпиляє в повітрі свій настрій. І потрапляють вони в пекло не за ті поступки, які здійснили. Потрапляють в пекло за поступки, яких не здійснили. За справи, які не довели до кінця.

Ми ж стараємося змінити еУкраїну, здійснюючи при цьому правильні та необхідні поступки. Ми всі – одержимі.

Краще бути крутим покійником, ніж живим слабаком.
Харлей Девідсон і Ковбой Мальборо


P.s. До речі, про героїв еУкраїни. Спасителів е-світу. На мою думку, зараз важливо зберегти в цьому е-світі все, чого варта еУкраїна. А не домовлятись в безглуздій гарячці на “що дають”. Цю ідею підказали мені ви, завзяті повстанці. Але, я вас дуже прошу, не здавайтесь.

Про ЕМС: «Свобода для них – це свобода бути ніким» Екзюпері