Join the new world

Завтра вибори Президента України, тому хотілось би сказати ще декілька слів.

Я хотів, щоб це було весело, але ви ж не захотіли.

Тому, що ми маємо? Маємо лише 50+ живих, активних гравців. Ми варимось у власному соці. Ми обсираємо один одного кожний день. Скоро у деяких чаша переповниться, вони підуть, утягнуть за собою ще когось. Нас буде все менше. Цей спад населення стане причиною нового срачу, через який знову підуть гравці. За ними підуть ще новіші. Наше населення падатиме все нижче й нижче. Це вам треба?

Раніше я бачив у пресі оповідання, вірші й так далі. Сьогодні дуже рідко можливо таке побачити. Хіба що МінКульт влаштує конкурс. Є дві причнини. 1) письменники покинули гру. 2) письменники не хочуть писати, адже ви все за політизуєте з несправедливо розкритикуєте. Задоволені? Це ваша "перемога".

Зрозуміла річ, срач потрібно припинити. Але ж ми всі знаємо гравців, що тільки срачем й живуть тут. Тоді потрібно якнайбільше зменшити рівень срачу. Який-не-який заблукалий користувач Міжмережжя натрапить на цю гру. І що він тут побачить? Срач? Спитайте себе: якби ви були цим заблукалим користувачем, ви б тут залишились? Вам би було тут цікаво? Ви тут, бо ви звикли до цього, цієї компанії, ви чогось досягли. Але якщо ви були б новачком, ви залишились б? Вважаю що ні.

Але чому срач? Одні скажуть, що через вступ в Фенікс, інші, що через втрату Поділля, а ще якісь, що тільки так можливо досягти стабільності (це як?!). Але подивимось глибше. Це через двополюсність. Скільки я себе пам'ятаю, таке завжди було. Спочатку ІЮ та ЮЮ, потім ЮЮ пішло на спад, а УДП виросло, стало ІЮ проти УДП. Не було інших причин. У парійців спрацьовує інстинкт самозбереження, а отже знищення іншого партійця. Хочу порадити статтю Цвинтаря, давню ще, про те, як партії переходять через дорогу. До сьогодні змінились лиш деякі назви, все інше так і залишилось.

Чому ми наступаємо на одні й ті ж граблі? Невже ми не можемо на власному, гіркому досвіді хоча б чогось навчитись?! Скажіть, ви що, тупі? Завтра знову буде протистояння двох таборів, 6 вересня одна з сил святкуватиме, а 7 продовжиться нова нестабільність, адже іншим табором буде програна битва, а не війна. "Наша пісня гарна й нова, починаєм її знову".

Згадайте, я закликав ЮЮ та РнР не підтримувати один з таборів. Можливо мене вони почули, а можливо ще щось. Вони йдуть на вибори разом. Це перемога демократії. Процитую Цвинтаря:
"РнР трохи заблукало, але ми не будемо нічим сателітом, ми нащадки АКПУ і скорити нас можна тільки знищивши всіх до останнього партійця."
В такі моменти хочеться встати й аплодувати. Україна прокидається. Але чи прокинеться остаточно? Це вже залежить від вас, шановні виборці.