(Only for Ukraine) Burkotun Про об‘єднання, булки та перспективу

Day 1,461, 13:42 • Published in China Ukraine • by Oleks76
Доброго часу всім!

З дозволу автора перевидаю статтю з газети ОУН Про об‘єднання, булки та перспективу

___________________________________________________________________________



Озвучені нижче мої думки щодо деяких суперечливих моментів нашої історії та дійсності вже частково озвучувалися в чатах чи коментарях, проте я вважав за потрібне викласти їх у статті. Вона була написана дещо раніше і я вирішив не публікувати її з огляду на неактуальність. Однак окремі події та висловлювання свідчать, що її все ж варто опублікувати.

ЗСУ
Отже, розпочати хочу із ЗСУ. Цей проект анонсувався як всезагальне обєднання військових загонів для створення концентрованого "кулака", який міг би забезпечити найбільшу можливу кількість дамагу в певний час і певному місці. Думка хороша і раціональна зі стратегічної точки зору, хто ж з цим не погодиться.
Однак, яким було втілення? Почнемо з того, що Тарасій – це зовсім не та фігура, котра могла претендувати на роль "батька нації", щоб завдяки своєму авторитету привести різних людей під свої прапори. Радше навпаки, ініціативи, які виходили від нього, сприймалися апріорі вороже частиною суспільства. Він не міг про це не знати, однак жодні кроки для згладжування цього моменту зроблені не були, що саме по собі поставило під питання реалізацію проекту.
Створення обєднавчого проекту повинно розпочинатися з напрацювання загальноприйнятних принципів. Принаймні так бачу об"єднання я. Але не так бачили його творці ЗСУ, які вирішили поставити воза попереду кобили. Розпочали чомусь з обговорення проекту Статуту, де вже було чітко розписано ролі, зокрема пряме підпорядкування всіх Штабу на чолі з Президентом.
Коли стало зрозуміло, що такий принцип є несумісним з баченням ряду загонів, замість пошуку альтернативного варіанту було прийнято рішення продавити таки ЗСУ-як-вони-є. Щодо незгодних було чітко зайнято позицію ігнорування.
Який результат отримали? Приєднання до ЗСУ кількох загонів і зростання фактичного дамагу екс-РА та розірвання будь-яких зв"язків з ЕМС, НМА, Вовком. Чи було досягнуто поставленої мети? Очевидно, що ні. Якщо за попередніх умов співпраці шляхом залучення загонів можна було держати масований удар більшості наявних сил, то зі створенням ЗСУ – втрата суттєвої частини дамагу.

Хитроплани
Без сумніву, хитроплани – це важлива частина цієї гри. Планувальники одержують море фану від планування та ще більше - від втілення таких планів.
Керівництво еУкраїни добряче тямить у складанні хитропланів. Мабуть…
Президент чудово втілює всі хитроплани в життя. Можливо…
Ви щось про це знаєте? Я – ні. Ось і Тарасій не без злорадства та відчуття зверхності нам всім неодноразово сказав цими днями в коментах: "ви нічого не знаєте, знаю лише я." Це чудова д‘Артаньянська позиція, яка, проте, сприймається лише сферичними хомячками.
Здається, дехто забув, що ця гра – це гра для багатьох, а не лише для Президента. У будь-якому плані настає час незворотності, тобто момент, коли його оприлюднення вже не може вплинути на його втілення. І донести до гравців такі плани необхідно. Коли ви розповідаєте людям план – ви робите їх співучасниками, співвиконавцями, зацікавлюєте їх долучатися до процесу. Мало кому дає багато задоволення просто тиснути кнопку "Файт". Однак здобувати для країни бонус, визволяти союзників – це ж зовсім інша річ. Саме так Президент може і повинен сприяти спільноті отримати свою мету в цій грі та не покинути її. Однак ми знову побачили в дії принцип "ігнорування", тепер не загонів, а зацікавленості гравців.
Штирліц нервово курить в куточку при погляді на тотальну конспірацію керівництва країни. Нібито, щоб не дізналися вороги. Насправді, як на мене, для того щоб почесати свою пиху кажучи Ксенону: "ти не в темі". "Ви не повинні це знати" – така офіційна позиція влади і жодні статті чи коменти громадян з запитаннями не можуть похитнути цю стіну відчуження. Хом‘ячки повинні просто бігти.
Максимум інформації, що одержало населення еУкраїни – це публікація в останній день каденції попереднього Президента договору, який затвердив статус кво. Про те, що при цьому нікого не питали думки, не варта й згадувати. Хто запитує в хом‘ячків?
Віддавати накази, сподіваючись на їх сліпе виконання, - це армія в РЛ. Однак це не про еРепаблік. У кожного під рукою є кнопка "логаут", яку можна натиснути одразу ж, як тільки перестаєш вбачати сенс у знаходженні в ігровій спільноті. Чи не повинен Президент намагатися запобігти цьому? Питання, я гадаю, риторичне.



Булки
Зараз у нас гарний бонус для виробництва булок. Що ж, це позитив, сперечатися немає сенсу. Ми виробляємо більше, можемо воювати більше.
Однак гляньмо якою ціною ми утримуємо цей бонус.
У нас немає МПП. Ні для кого не секрет, що із введенням щоденних призів за виконання наказів в МЮ значна частина дамагу абсолютної більшості гравців йде саме на здобуття базуки та снікерса. Як результат практично весь дамаг України замикається на собі: придушення РВ, війна з Молдовою та болгарами. Складається враження, що ми нарощуємо наш дамаг, щоб ефективніше відтягувати його від інших битв союзників. Так, як багато з вас подумали, я і про Сіверію також.
Хтось озвучив думку, що це, мовляв, не біда, інші теж так роблять заради бонусів. Можливо. Але ж це нудота! Новачки вже через кілька днів розуміють, що всі війни еУкраїни – це фарс. Чи буде вставати нуб о 4-й ранку щоб вдарити в Пн. Бесарабії при стіні 80% на нашу користь? Чи дивитиметься, не відриваючись, в монітор до завершення останнього раунду зливної битви щоб пильнувати стіну, яка завмерла біля позначки 23%?
Ми одержали хліб, але ми втрачаємо головне – зацікавленість людей. Наша преса вмирає, бо немає про що писати.
Шановне товариство, ця гра – не про булки!

P.S. Три розділи, ніби й окремі самі по собі, однак нерозривно зв‘язані однією темою – ігнорування інтересів суспільства, створення фану для обмеженої групи людей. Це системна помилка, яка дозволяє машині функціонувати однак має кумулятивний ефект. Ми можемо отримувати гарні результати у короткостроковій перспективі, однак при цьому твердо крокувати до прірви.
Обмежений підхід до розвитку країни, відсутність діалогу, який міг би внести нові течії у політичні концепції влади, - це тенденції, які повинні бути подолані якщо нам потрібна гра для всіх, а не фан для комплексуючих президентів.

Burkotun

P.S.S. Від себе додам, що теж думав видати подібну статтю. Але ніяк не міг позбутися негативних емоцій, щоб стаття була більш-менш виважена. Думки автора підтримую повністю!

З повагою, Oleksa76! (Oleksandr, чого Oleksa - бо ледачий був писати ) 🙂

P.S.S.S. 的中国公民，对不起，我在你打印你的文章。 (translate.google)