[Flying ax]Терпимість та співчуття, або чому не варто тролити впоротих.

Day 2,017, 01:24 • Published in Ukraine Ukraine • by Taras Zasnovnyk


Впорота людина, вона майже як одержима. Ідеєю, манією, вона бачить фантом ілюзорної мети, та чимдуж прагне втілити навязливу ідею у життя. Вірить у нездійсненне та прагне спроектувати віртуальний світ на власне життя. Звідси більшість наших бід... Але впоротість, як і інші залежності та навязливі стани необхідно лікувати.

Зараз у трендах сезону в ліберастичному таборі процвітає жага до критики влади. Знаю, бажання тицьнути мордочкою у власне лайно – невиправна риса характеру кожного українця, і важко боротися з цим коли опонент дає тисячу приводів. Але особисто у мене дії уряду з президентом, та й загалом уся діяльність впоротих, все частіше викликають перманентне співчуття.



Люди, котрі із щирим бажанням покращити все навкруги широкими мазками творців майбутнього, стрімголов занурились у глибини еРепи, та, нажаль, виявились тотальними нездарами. Їх інертність у реальних діяннях зіграла з ними злий жарт, перетворивши на запрограмованих стимуляторів уявного "клітора\простати" задоволення від реалізації (чогось), простіше кажучи – онаністів віртуального світу. Не виправдавши покладених надій у перетворенні еУкраїни на націоналістичне кодло масштабів еСербії чи бодай еАргентини, вони замкнулись у власних панцирах, і зі страхом сприймають будь-які натяки на потребу у змінах. Саме страх є тією болотною тиною що заважає думати та діяти (а щонайсумніше – дати можливість діяти іншим) за межами відстані витягнутої руки, бо далі щось страшне та таємниче… Елементарна психологія консервування проблем, відтягування неминучого, коротше кажучи - швидкі скорочення мязів через викид гормонів та нервове перезбудження, не дають можливості насичувати мозок достатньою кількістю кисню.



Нічого із задуманого мною під час стратегічного планування їх розвитку не зрослось. Але тут не лише їх вина. Місяці розпалювання у серцях впорків ненависті до всього іншого та незрозумілого, призвели лише до прогресування параної, що вилилось у несамовите продукування безмовних голосувальників по «образу та подобі», що наповнили їх партії та юніти, імітуючи першість. Каюсь, розрахунок був на інше, та не врахував фактору страху. А може ліберасти надто реалістично імітували боротьбу?

Та й узагалі, я багато місяців, можливо років, ходив зі смолоскипом у пошуках ідеї, котру апріорі повинна нести спільнота, проповідуючи певну ідеологію. Та де там… Лише уривки жахливої зігуючої, вузьколобо-нацшколотної, популістської пропаганди. Все… Навіть не змогли забезпечити собі реальну підтримку стадом живих послідовників - причому у банальному, пересічному націоналістичному пабліку ВК(а таких десятки) перебуває 20-30 тисяч активних та співчуваючих віруючих у всесильність «зіги», та верховенство укронації над Всесвітом. Які нещасні банкрути…



Усі хочуть слави. Навіть у недолугому соціумі еРепи, що заледве назбирає 6-7 сотень калік, вони мріяли про лаври Бандер, Шухевичів чи, бодай, якогось невідомого героя-метальника яйцем у, тоді ще, кандидата… І що вони отримали – насмішки, фейспалми та знущання. Уявіть, як цим упяте\утретє президентам? А ви ще дивуєтесь що їх клинить на образи та німу протидію мультоводством, перетворює на лютих інтернет-воїнів…



Якийсь час за цим було цікаво спостерігати, аналізувати без жодного втручання. Але усьому є межа!
Люди зупиніться!! Припиніть їх доймати, це ж лише поглиблює кризу! Зараз у розпалі період коли будь яка критика чи тролінг діють як червоне на бика. За принципом «ах так!», вони знову і знову клепатимуть ботву, не спатимуть ночами аби лише довести ЩОСЬ… Що саме потрібно довести, звісно, ніхто не знає, але якийсь внутрішній голос їм підказує, шепоче, промовляє, що для цього просто необхідно ще міцніше укорінитися на «посадах».
У мене була теорія що таким чином вони створюють собі фан, але надії на це випарувались після поглибленого аналізу діяльності – жодних фаноутворюючих дій не виявлено. Болотна тина страху, кинуте напризволяще РЖ, домінуюча частка негативу у свідомості, і багато-багато тарганів у головах…



Співчувайте, будьте толерантними! А я спробую знайти та дописати гайд зі стратегії підігрування, завдяки якій буде шанс задовольнити усі їх фантазії, та надія на те що вгомоняться.
Не цькуйте зацькованих – загнані до стіни, вони будуть кидатись та гарчати , але не зможуть втекти поки не відступитесь.

П.с. Не писав понад місяць, аж раптом вкурвило заступитись за впоротих – аж надто багато цькування у медіа останнім часом. А це ж живі люди, хоч і кумедні та дивні…