Join the new world

Just like the Pied Piper
Led rats through the streets
We dance like the marionettes
Swaying to the symphony
Of destruction (c) Megadeth


Ех, давно не гуляла сокира, точніше цей стилет, чи як його там... стилос? Вперше за невідомо який проміжок часу я берусь писати не якусь наркоманську єресь чи вигадую різні методи зґвалтування мізків конкурсо-какофонічним шляхом, а щось з претензією на якийсь зміст. Міг українську мову за цей час підзабути, так що ентшульдігунг як де які помилки


Натхненням до написання цього шмату тексту стала стаття Сунь Чая, а точніше його коментар до неї, пряма мова: «це якась пацавата тенденція до самознищення, до руйнування самої цивілізації.. Але що може штовхнути нормальну людину, щоб стати на коліна за х... зна що??» Я почав писати на нього відповідь, і як в нетлінці Аверченка: «І все заверті....»


До слова - раджу почитати Тілло Саррацина, про самоліквідацію німеччини. Хоч я не з усім що він пише згоден, але епік, зважаючи що він сам колишній, а де-юре - чинний лівак. У його колишніх коллєг непогано так від нього палахкотіє.


Перша, і найбільш очевидна відповідь: образ мученика. Знаєте, за відсутності вагомих досягнень у своєму житті, і так, скільки б хто не розказував про те що він «вибрав сім*ю» чи щось подібне, бажання чухати своє відчуття значущості та будувати собі неруктоворні пам*ятки закладене в людській підсвідомості. В нашому глобальному світі, відчувати себе значущим стало набагато важче: якщо раніше шанси зловити депресію з причини нереалізації своїх амбіцій мали лише ті, в кого дійсно все погано, то зараз навіть «перші хлопці на селі» з великою ймовірністю можуть фруструвати з того факту, що вони перші лише в своєму селі.


Tiefe Wasser sind nicht still

А в нашій, європейсько-християнській культурі образ мученика неймовірно романтизований, з очевидних для всіх причин. Ось і виходить так, що, на перший погляд, не зовсім пропащі (про пропащих мови нема - там і так все ясно) люди одягають у всяких твіттерах кібер-роби, і посипають голову попелом, мовляв простіть нас грішних і наших злих безжальних пращурів (завдяки яким вони сидять за кампудахтрєром захищені усякими правами та конституціями, а не на пальмі і їх не приносять в жертву чєліки з конкуруючих племен заради доброго врожаю/щоб у вождя піпіндряо стояв, ну або вони не пашуть на хімії в Черкасах 24/7 як рексона яка ніколи не зрадить).

В особливо тяжких клінічних випадках це перетікає ІРЛ. Це ж так романтично і захоплююче, нести цей хрест відповідальності за пригнічення цілих народів та рас, і заливатись крокодилячими сльозами як тобі шкода! Про конкретну допомогу(не обов*язково матеріальну) людям з менш привілейованим соціальним положенням і які прагнуть звідти вирватись звісно зазвичай мови не йде, хай їм держава платить з чужої кишені. А так, виходить, можна потішити себе тим, що ти якось причетний до таких великих зрушень в історії, і продемонструвати всім яка совіслива та золотої душі ти людина.


Гомен насай, не знайшов цієї пікчі без вотермарки

Слід ще додати, що якщо у більш примітивних суспільств чи цивілізацій рідко виникають якісь складні екзистенційні питання, так як в них більш прикладні цілі в стилі завойовування/навернення в свою віру, то в наших міжвушних казанках завдяки розвитку у нас всяких наук, філософій(тут ще сучасна фізика та постмодерністська філософія зі своїм «все відносно, і що воно все, і чи все узагалі колись було чи не було, і взагалі, кто вы, идите нах** я вас не звал!») а також надлишку гарантованого кодексом законів про працю вільним часом зароджуються думки в стилі: «А чи все ми робимо правильно?», «А чи в гонитві за технічним прогресом не втратили ми свою душу?», «А чи не аморально їсти живі рослини, безжальні ви фітофаги, по Рен-ТВ показали що петрушка відчуває біль коли її рвуть з грядки, не будь мудаком, пофарбуй волосся у зелене і фотосинтезуй собі їдло сам!»


Ба більше, набагато раніше, ще десь в епоху просвітлення подібного роду сумніви великих умів віддзеркалились і в тодішній популярній культурі, яка, власне, нині нам знайома як «класична» і вписана як обов*язкова до вивчення в школі (що робить її свого роду «взірцем»): виник так званий образ «благородного дикуна» - людини що виповзла прямо з «лона природи» і підкоряється «її божественним законам» і яка виступає в ролі такого собі судді-моралфага, що виражає відразу до нашого цинічного та лицемірного суспільства.



Усякі там Фенімори Купери з їх делаварами-могіканами(яким в РЖ якраз навпаки, наші європейські кодекси честі були незнайомі, і вони непогано так самі один одного і без допомоги колоністів, просто що наші інструменти для влаштовування місцевих геноцидів були досконалішими), і Вольтер зі своїм «Простодушним», сюди ж можна, в принципі, вписати вихованого мавпами Тарзана, який, на контрасті з усякими новими російськими піратами, що після заколоту висаджують благородних донів на безлюдних узбережжях(замість веселого та видовищного випилу їх якимось планкінгом чи кілхолінгом), зустрівши в лісі прекрасну леді, не DOLBIT NORMAL’NO її як, власне, вчинив би примат на кілька супенів еволюції позаду нас побачивши привабливу самку, а проявляє неабиякі шляхетні манери, ризикує своїм життям щоб урятувати прикутого до стовба не такими вже й благородними дикунами солдата і узагалі відмовляється від спадщини, що аж дивуєшся, як, стрибаючи з дерево на дерево, він не пиляв гілки своїм німбом аки циркулярною пилкою.


А якщо говорити про щось більш сучасне, тут я вже лишаю вам у якості домашнього завдання: пригадайте фільми/ігри/комікси де деспотичній, технократичній та безпринципній державі/корпорації з літераллі Гітлером на чолі героїчно протистоїть купка шляхетних хіппі-дауншифтерів, впевнений що без завйвих зусиль одназу назвете з 3-5 прикладів.


На останок додам, що подібний феномен спостерігався у багатьох розвинутих цивілізаціях, он візьмемо найстарший літературний твір, який зберігся до наших часів: «Епос про Гігальмеша» І там ось маємо справу із Гільгамешем(шумерський цар, плейбой, філантроп), який всіх там ногібає, купається в роскоші і вважає збудоване собою місто рівним по цінності дару безсмертя, і узагалі, настільки був хлопець моторний, що у відповідь на недвозначні натяки БАГІНІ відправив хтиву до його плоті Іштар спати з собою саму. І щоб поставити на місце цього смертного вискочку боги посилають людину «від Землі» - Енкіду.(спойлер – вони після сеансу шумерського гачімучі стали друзями, і власне потім Іштар помститься Гільгамешу попросивши колег-небожителів наслати на Енкіду СНІДорак).




Так, виповзаємо з цього розтягнутого літературного відступу, і перейдемо до сучасності: ще одна велетенська, та, на жаль, неможлива для вирішення, проблема криється в самому нашому рівні розвитку, а точніше – його побічних ефектах. Адже ми знаємо, що ніщо не дається просто так, інакше б через надмірно круті стати вийшла би імба, закон збереження енергії і все таке. Єдина річ, що мудрі люди це розуміють, а ось усякі інфантильні гендерологи марять усякими утопіями з взаємовиключними характеристиками.


Перший побічний ефект: відсутність природнього відбору, а точніше – значуще послаблення його впливу. Самий банальний та гострий приклад: з тої чи іншої причини, там, мамця випивала Яжку(пардон, РЕВООООО!!!!11) і народила няшку, або просто ще гірше – це генетична хвороба, і народилося хворе, нежиттєздатне немовля. Що б сталося так зі століття навіть тому?



А зараз сучасна медицина з доволі високою ймовірністю, принаймні, відносно минулого століття, урятує цю дитину, при чому, навіть у тяжкому випадку прийде на допомогу альтруїзм(якого в дикій природі, де кожен сам за себе нема): У Акакія сидром реверсної полярності, дупця замість голови і голова замість дупці, потрібна операція в клініці на Нібіру. Ця дитина виживе, виросте, і, з певною ймовірністю (стане шведміном і вигадуватиме нові паки для репки) лишить потомство, передавши свої гени далі... Розумієте до чого веду? З задніх парт вже чую обурення, і я цілком згоден – був один такий товариш який сприйняв це питання аж надто серйозно, і так, євгеніка суперечить моральним принципам, і надмірне нею захоплення призведе до повернення її аколіта назад на пальми ще швидше.


Та на базі цього, прошу побачити певного роду аналогію і в менш прикладному суспільно-політичному світі, де дещо подібне грає з нами злий жарт, так як, з одного боку, виховується думка про те, що всі рівні, намагаються створити тепличні умови, в яких могло би бути комфортно для всіх... і той же час часто засуджується надмірна амбіційність, рішучість та інша токсична маскулінність, і переможці відчувають замість спраги до ще більших перемог докори сумління, адже їх перемога значить що хтось був переможений. В результаті, на зміну хай може не завжди праведним, але вольовим політичним діячам прийшли усякі Трюдо з Макронами, які просто не в змозі у стресовій, надзвичайній ситуації адекватно зреагувати, і при потребі, «забруднити руки», вдавшись до можливо жорстоких, та необхідних дій.




Так, до слова, згадуються усякі тренінги для медіаторів/шкільних психологів, де не рекомендують жертві знущань місцевої гопоти покосплеїти графа Монте-Крісто та, якщо не надавати копняків у відповідь, то знайти якусь сувору асиметричну відповідь після якої в агресорів відпаде бажання чіплятись, а навпаки, намагаються їй промити мізки, мовляв, може це проблема в тобі, і ти маєш вибачитись перед ними за те, що твоя клаповуха, вкрита ластовинням мармиза аж просить щоб в неї кинули важким тупим предметом?

І ось і виходить, з часом жертва починає відчувати провину, і чим більше вона вибачається, тим більше, відчувши свою безкарність, їй сідають на голову.

---

---

A propos, найголовніше: почуття вини – одне з найбільш ефективних знарядь маніпулювання людьми, візьміть собі до уваги, мої юні маккіавелісти. Я не прихильник усяких теорій змов про світове керівництво, але, наприклад, окремо взятій партії в наймогутнішій державі сучасності з кількома союзниками-гігантами ЗМІ та транснаціональним корпораціями цілком під силу спробувати нав*язати почуття вини одній частині населення, а реваншистські настрої – іншій, і ще так, аккурат під вибори, влаштувати прецедент або просто з нього роздмухати неабищо щоб ця порохова бочка зробила бабах. Нам не треба далеко йти, он у нас теж певні персонажі свято вірять у львівське метро та з-за порєбріка лізуть рятувати від сатаністської хунти, бо їм так сказав телевізор, в той час як власники того телевізора непогано так стрижуть бариші на їх благочестивому гніві.


І ще одне: оцей прогрес людства, забезпечений його найкращими представниками, створює одну ілюзію – ілюзію того, що ВСІ ЛЮДИ йдуть з ним в ногу, і тому чимало «обраних», благословенних променями просвітлення судять про інших по собі, і думають: ну мене ж так просто не надуриш, сказавши по Тель-авізору що чорне – це не журба, а біле, то і решта теж увімкнуть логіку і запідозрять що їх дуже неприховано обманюють та вважають за дурнів. Знаєте там, загальнодоступна середня і вища освіта, безліч відкритих джерел інформації... І знаєте що? З особистого досвіду:

- Інженер-проектант з 7-річним досвідом, який вважає що в існує сплав сталі, по тугоплавкості співставний з вольфрамом

- Інженер-холодильщик, що працював 3 роки в міжнародній корпорації за фахом, який не розуміє як працює водне охолодження і вважає що його можна застосувати в телефоні, і не може відрізнити аварійний клапан(такий, з пружиною, купою табличок і пломбою) від звичайного кульового(який виглядає як звичайний краник)

- Інженер з 5-річним досвідом праці на відповідальних проектах пов*язаними з небезпечними рідинами(працює в найкращій в його країні фірмі), якому знадобилося 5 хвилин і гугл щоб перевести 86дм^3 у м^3, і який дивився очами повними благоговіння коли йому сказали що літри і дециметри кубічні – то те саме

- Лікар, який призначав антибіотики профілактично (дякую що не робив превентивних ампутацій), при чому в доволі великому місті(обласний центр, населення 700 000) і не найгіршій клініці. А, і узагалі,лікарі які лікують антибіотиками вірусні захворювання доволі часте явище.

- Доктори наук з хімії, беруть участь у доволі серйозних дослідженнях, їздять і презентуються на конференціях в Оксфорді(це я не для красненького слівця сказав) які не розуміють що таке електронна хмара і що це просто спрощене зображення місць, де можуть бути електрони, і уявляють атоми як кульки. Не знають що у елементів ближчих до металів радіус атома більший (електрони літають далі, там заряд ядра, маса, чікі-пікі) ніж у неметалічних (наприклад, літій у кілька раз більший за фтор).

- Людина-власник підприємства, яка 15 років займається холодильними установками, при чому не просто сидить в кабінеті, а сама безпосередньо добирає компресори/повітрьоохолоджувачі не знає як працює холодильна установка, і вважає якщо у випарнику не буде рідини – це добре (назва «випарник» йому нічого не говорить)

- Доросла людина, з вищою технічною освітою, що служила в армії 2 роки(при чому не просто копала грядки, а в доволі ілітарних військах, і сама володіє вогнепальною зброєю), виховала 2-х дітей, власник підприємства (це інший персонаж, не плутати з попереднім) на повному серйозі сперечається про «страшну кулю зі зміщеним центром маси», яку вигадала якась зла КГБістка, і якою якщо вистрелити в п*ятку, то, вона, як в тому анекдоті, вилізе з носа

Міг би продовжувати цей список сорому за наш рід людський далі, але до чого я це веду: подумайте, якщо ці люди, які усі займають доволі високе соціальне положення, чимало з них мандрували світом, отримувало освіту в респектабельних університетах демонструють якості американців з гуморесок Задорнова, що став щільнішим за землю, хоча вже, мабуть, частково в ній дисоціював, то що вже казати про якийсь люд попростіше. Наскільки легко, а точніше – елементарно керувати подібною біомасою і вкладати в їх пусті голови зручні собі ідеї, і в яку безпросвітну гепу вони себе заведуть, якщо в них не буде мудрого поводиря, що підтиратиме їм носа та прийматиме за них рішення – робіть висновки самі. Та, на жаль, які б вади не мала демократія, краще нічого не вигадали, бо перспектива отримати такого персонажа у якості диктатора з абсолютною владою набагато страшніша, історії знайомі такі приклади.



З вами старий словоблуд
UkrainianGuerrilla