Join the new world

https://www.erepublik.com/en/article/-1344-2693901

🙂

Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні.
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині –
Однаковісінько мені.
В неволі виріс меж чужими,
І, не оплаканий своїми,
В неволі, плачучи, умру,
І все з собою заберу,
Малого сліду не покину
На нашій славній Україні,
На нашій – не своїй землі.
І не пом'яне батько з сином,
Не скаже синові: “Молись,
Молися, сину: за Вкраїну
Його замучили колись”.
Мені однаково, чи буде
Той син молитися, чи ні…
Та не однаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять…
Ох, не однаково мені.

Вірш Тараса Шевченка, написаний 17-19 травня 1847 у Санкт-Петербурзі.

50

Василь Симоненко
ПЕРЕХОЖИЙ

Як він ішов!
Струменіла дорога,
Далеч у жадібні очі текла.
Не просто ступали —
Співали ноги,
І тиша музику берегла.
Як він ішов!
Зачарований світом,
Натхненно і мудро творив ходу —
Так нові планети грядуть на орбіти
З шаленою радістю на виду!
З шаленим щастям і сміхом гарячим,
З гімном вулканним без музики й слів!
Як він ішов!
І ніхто не бачив,
І ніхто від краси не зомлів.
В землю полускану втюпився кожен,
Очі в пилюці бездумно волік...
Раптом —
Шепіт поміж перехожих:
— Що там?
— Спіткнувсь чоловік... —
Одні співчували йому убого,
Інші не втримались докорять:
— Треба дивитись ото під ноги,
Так можна голову потерять... —
Трохи в футбола пограли словами,
Обсмакували чужу біду.
А він знову йшов.
І дивився прямо.
І знову
Натхненно творив ходу!

І влучна цитата)
Якщо людина не знає до якої пристані вона тримає шлях, для неї жоден вітер НЕ буде попутним. (давньоримський філософ Сенека)

100

Никогда мы не будем братьями ни по родине, ни по матери.
Духа нет у вас быть свободными – нам не стать с вами даже сводными.

Вы себя окрестили "старшими" - нам бы младшими, да не вашими.
Вас так много, а, жаль, безликие. Вы огромные, мы – великие.

А вы жмете… вы всё маетесь, своей завистью вы подавитесь.
Воля - слово вам незнакомое, вы все с детства в цепи закованы.

У вас дома "молчанье – золото", а у нас жгут коктейли Молотова,
да, у нас в сердце кровь горячая, что ж вы нам за «родня» незрячая?

А у нас всех глаза бесстрашные, без оружия мы опасные.
Повзрослели и стали смелыми все у снайперов под прицелами.

Нас каты на колени ставили – мы восстали и всё исправили.
И зря прячутся крысы, молятся – они кровью своей умоются.

Вам шлют новые указания – а у нас тут огни восстания.
У вас Царь, у нас — Демократия. Никогда мы не будем братьями.


Анастасія Дмитрук

Ну, не хочешь, не будем братьями! Про свободу словА не тратила бы, В чём свобода, в Майдане выжженном? Или в «Беркуте» обездвиженном? В тех ребятах, что без оружия, Грудью встали под ваши ружия? В том что вдруг, нахватав прилежности, Стали клясться все в «нэзалежности»? Позабыв про 2-й УкрАинский, Вы помчались в иные крайности? В чём величие ваше, девушка? Что оставите, своим детушкам? Нет бюджета и нету армии, Правый сектор есть – хлопцы гарные? Ваши дЕды при сём безобразии, Враз прозвали бы их мразями, Да и были б «коктейли Молотова» Об дурные бОшки расколотыми. Повылазила нечисть мерзкая, Что себя возомнили дерзкими… Говоришь что глаза бесстрашные? Это бредни всё репортажные. Вы разрушили всё, что строили, Никогда вам не быть героями, Где же в действиях созидание? Только слёзы всё, и страдания, Нету пенсий и нету старости, Да и всем остальным нет жалости, Всю державность и всё величие, В ноги бросили вы двуличию. Хочешь братьями быть с пиндосами? Не к лицу вам, с великороссами? Ну и хрен с вами, геть, свидомые, Кэтрин Эштон во тьму ведомые. Позабывшие славу общую, Власти чуть под себя подгрёбшие. Всех вас смоет народной пеною И не будете вы нетленными.

Дементьева Надежда ( Руся)

А парашку таки гарно коробить, що хтось з їх стойла вирвався!🙂

Дорогой Карл Двенадцатый, сражение под Полтавой,
слава Богу, проиграно. Как говорил картавый,
время покажет – кузькину, руины,
кости посмертной радости с привкусом Украины.

То не зелено-квитный, траченый изотопом,
– жовто-блакитный реет над Конотопом,
скроенный из холста: знать, припасла Канада –
даром, что без креста: но хохлам не надо.

Гой ты, рушник-карбованец, семечки в потной жмене!
Не нам, кацапам, их обвинять в измене.
Сами под образами семьдесят лет в Рязани
с залитыми глазами жили, как при Тарзане.

Скажем им, звонкой матерью паузы метя, строго:
скатертью вам, хохлы, и рушником дорога.
Ступайте от нас в жупане, не говоря в мундире,
по адресу на три буквы на все стороны четыре.

Пусть теперь в мазанке хором Гансы
с ляхами ставят вас на четыре кости, поганцы.
Как в петлю лезть, так сообща, сук выбирая в чаще,
а курицу из борща грызть в одиночку слаще?

Прощевайте, хохлы! Пожили вместе, хватит.
Плюнуть, что ли, в Днипро: может, он вспять покатит,
брезгуя гордо нами, как скорый, битком набитый
кожаными углами и вековой обидой.

Не поминайте лихом! Вашего неба, хлеба
нам – подавись мы жмыхом и потолком – не треба.
Нечего портить кровь, рвать на груди одежду.
Кончилась, знать, любовь, коли была промежду.

Что ковыряться зря в рваных корнях глаголом!
Вас родила земля: грунт, чернозем с подзолом.
Полно качать права, шить нам одно, другое.
Эта земля не дает вам, кавунам, покоя.

Ой-да левада-степь, краля, баштан, вареник.
Больше, поди, теряли: больше людей, чем денег.
Как-нибудь перебьемся. А что до слезы из глаза,
Нет на нее указа ждать до другого раза.

С Богом, орлы, казаки, гетманы, вертухаи!
Только когда придет и вам помирать, бугаи,
будете вы хрипеть, царапая край матраса,
строчки из Александра, а не брехню Тараса.

Дементьева Надежда ( Руся) - брехуха.

Не забув зайняти чергу за просрочкою на смітнику?

Олександр Бойчук


Добрий день!

Завтра треба вранці встати.
“Банячковий” душ прийняти.
Щось швиденько з чаєм з’їсти.
У потрібний транспорт влізти.
Бажано живим дістатись
В пункт призначення й віддатись
Праці тілом і душею
(Не чекаючи грошей).
Пиріжок в обід “змолоти”.
Повернутись до роботи.
Після дзвоника – додому.
Переборюючи втому,
Подивитися новини :
Раптом вже знайшли, хто винен
В тому, що мій день наступний
Знов пройде так само тупо.

***

СитіГолодні

Ситі не люблять голодних -
Не жерти зараз не модно.
Хоч перші такими стали
Якраз за рахунок останніх.

Голодні не люблять ситих,
Вони їх готові вбити
І разом з кістками з'їсти,
Щоб їхнє місце посісти

І розжиріти в достатку...
А далі - читай все спочатку🙂

50

Панове президенти є до вас розмова
Бо ми давно не чули від вас правдиве слово
І може я ніколи б не починав її
Та скажу вам відверто - причина у війні

В яку ви цю країну всі разом погрузили
І щоб її не було ви нічого не зробили
Невже за стільки років ви достатньо не нажили
Щоб заробляти гроші копаючи могили

Панове президенти є до вас питання
Чому ви всі живете як голубці в сметані
Тоді коли всі люди скидаються солдатам
Копійками, які ви ще в них не встигли відібрати

Чому ви не пошлете на війну своїх синів
Ні внуків, ні племінників, самих вас там не видно
Зате на смерть кидаєте чужих чоловіків
Скажіть мені, невже це виглядає справедливо

Чому холоднокровно ви зливаєте країну?
І у крові своїй ви власну топите дитину
Скажіть, будь ласка, чим всі люди в цій країні винні
Скажіть ціну, за скільки ви продали Україну!

Я хочу побажати вам , панове президенти
Відчути весь наш біль на собі перше ніж померти
А всім нащадкам вашим - я хочу тільки зла
Яке ви всі разом роками готували нам!

_____________________________________

Вірш від Кузьми в тєму......

100

Вірш Христини Полянської "Герої не вмирають"

Жінко,чого Ви плачете?....
Ваш син - герой...
Ви що - не бачите....
Ще цей хлопчина. І он той...
Героєм був мені завжди...
з тих пір, коли почав іти...
з тих пір, коли сказав він «мама»...
я так раділа...так ридала...
Від щастя сльози проливала...
так, ніби знала...ніби відчувала...
я так його тримала...так оберігала...
та все ж пішов...за іншу битись маму....
мені ж залишив вічну рану...
А я дзвонила, кажу: "Сину,
іди додому, бо там гинуть..."
А він: "Неправда...тут все мирно..."
Мені від того було дивно...
І я його чекала...так чекала...
він вернеться...я вірила...я знала....
І він приїхав не колись...а нині....
виходжу я...дивлюсь...
моє дитя у домовині...
"Як справи, синку? Ну кажи, як справи?..
Чого мовчиш... Не хочеш подивитися на маму?
Відкрий же очі...вставай...ти хочеш так лежати?
Втомився, певно...вирішив поспати....
Боже ... я тебе укрию..ти ж такий холодний...
живіт запав...напевно,ще й голодний...
ходи,я вже на стіл накрила...
Ходи, тебе чекає вся родина"...
А люди кажуть, що здуріла...
що мертву так трясу дитину...
Та що ті люди...що вони там знають...
Мій син - герой...
Герої не вмирають...

100

Contra spem spero! (лат. Без надії сподіваюсь!)

Гетьте, думи, ви хмари осінні!
То ж тепера весна золота!
Чи то так у жалю, в голосінні
Проминуть молодії літа?

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть, думи сумні!

Я на вбогім сумнім перелозі
Буду сіять барвисті квітки,
Буду сіять квітки на морозі,
Буду лить на них сльози гіркі.

І від сліз тих гарячих розтане
Та кора льодовая, міцна,
Може, квіти зійдуть – і настане
Ще й для мене весела весна.

Я на гору круту крем'яную
Буду камінь важкий підіймать
І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать.

В довгу, темную нічку невидну
Не стулю ні на хвильку очей –
Все шукатиму зірку провідну,
Ясну владарку темних ночей.

Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть, думи сумні!

Наша Леся!

50

"Ла-ла-ла" Харьковские фанаты металиста. 2014 год.

та Дніпра) спільний марш, який увійде в історію та залишиться надовго в пам"яті)

Жиди погані правлять нами!
А ми ще гірші, ніж жиди,
Ми продали дідівську славу,
Жиди ж «в ярмо нас запрягли».
😎 *oy vey!!*

Жадан 'За*бали')

100

На цвинтарі розстріляних ілюзій уже немає місця для могил.
-Василь Симоненко

100

Не вчи мене любити Україну,
Якщо ти свого сина віддала
Московській церкві, золоту дитину
Перевернула в темного хахла.

Не чує він тепер твоєї мови,
Ненавидить свого дитинства сни,
Не молиться до Божої Покрови
За Україну, що встає з труни.

Ти сина в монастир чужий сховала,
Закрила мудро від страшних загроз;
Душа твоя від страху приневпала,
Але не бійсь! Він – славний малорос.

Він молиться до імперського бога,
Цілує руку п’яного попа,
Ховається од світла, як стонога,
Його душа – безпам’ятна й сліпа.

Він дивиться в царів жорстокі лиця,
Та бачить янголів, а не катюг;
Він – не слуга Господній, він – мокриця,
Диявола пахолок, рабський дух!

...А твій синок до твого серця й дому
Не вернеться із підкремлівських зір,
Він на землі Гоморри і Содому
Відновлює кривавий «русскій мір»!»

Вбили недруги клин между братьями,
Малороссы забыли о матери –
О Руси, летописных историях,
Древнерусских своих территориях.
Дух впитали греха и предательства,
Дух невежества – до помешательства,
Поддались обработке психической –
Иностранной разводке классической.
Верят в Запад, как в манну небесную,
Словно жертва – грабителю честному,
Породниться мечтая с шакалами,
Величайшими стали вандалами.
Да, конечно, не все так испорчены,
Не у всех есть в душе червоточины,
Но чума через ложь расширяется,
И в сердца, словно вирус, внедряется.
Правит бал на Майдане Нечистая –
Ни ума, ни стыда, ложь речистая,
И находятся люди горячие,
Политически дюже незрячие,
И идут, как бараны бесстрашные,
За толпой – убивать врукопашную.
Забивают до смерти дубинами,
Травят Киев горящими шинами,
Свято верят, что дело их – правое,
Что своею расправой кровавою
Украину счастливее делают –
Что творят эти люди, не ведают.
А вот их главари прагматичные
Знают всё. Эти звери циничные,
Как в Бишкеке, творят провокацию –
Целой сотни ребят ликвидацию.
Чтоб создать резонанс от насилия,
Как в Египте, как в Ливии, в Сирии,
Палачи приглашаются тайные,
Снайпера ищут жертвы сакральные.
Мы-то знаем все эти сценарии,
Кто их пишет, в какой канцелярии,
Кто стоит за такой революцией,
И какие возьмут «контрибуции».
Станет снова Россия виновною –
Не спасла, мол, родню полнокровную,
Только помните, знайте заранее –
Нет спасения против желания.
Век назад назывались вы русскими
Вместе с братьями белорусскими,
А сегодня ничем не гнушаетесь,
И уже от родни отрекаетесь.
Но чужим вы роднёю не станете,
Пыль глотать набиваться устанете.
Вот вам правда в народном пророчестве:
Кто не вместе, тот слаб в одиночестве.
Так что бросьте свою русофобию,
Братья мы по родству и подобию,
Не должно между нами быть трещины,
Нам единство дедами завещано.

гуляй давай (с)

Здраствуй Женя. Ти вже проголосував за Президента України?

Доброе время суток.
Я не гражданин Украины, хотя предки мои оттуда.

Женя, по тому як ти скрізь суєш своє їбало, складається враження , що тобі нема чим більш перейматись як тільки долею України. В твоїх єбєнях все так добре, що ти вирішив поділитись досвідом побудови економічно розвиненої держави? Чи просто захотілось де- небуть насрати?

насрало здесь ты, ЛалиШут
и такие же как ты, свидорасты францюватые, лайкаете гимно друх друха )))

Женя, я тебе і таких москаликів дохіра крутив на своєму українському прутні. А скільки таких кацапєтов прикопали в донецьких степах. Рассєйскіє баби, спасібо за удобрєніє!!!

мажь дупу, крутилка дырявая
завтра ваши хозяева вертеть всю какуляндию будут после "выборив")))

Мою країну вже один хотів крутити. Зараз відсиджується в Растовє і має третій строк на 12 років. А твій Кацапстан 30 років без вазеліну пропіхують, а ви і радуєтесь . "Страна БДСМ". Тобі вже піхвуй, Женя. А дітям ти анальні пробки купив?. Най з дитинства попи розроблюють.

хлопці, а чого дивуватись, які претензії до ЄвиЖені?
історія показує, що найбільшими гнобителями на нищителями народу свого походження завше були яничари (чи манкурти)

Женя, теперь встань на стульчик и расскажи стишок по Х**ла

Старо, Даунятко 😜
ЗЫ а скажи, Солнечный Чайник, как интереснее жить, - клованом среди гейропейцев чи гейропэйцем промэж клованав? 😆😆😆

Боже, какая удивительная незамутненность ума. Придурь, ты само-то свой стихотворный комент читало?

...Как в Египте, как в Ливии, в Сирии,
Палачи приглашаются тайные...

Тебя Х**ло в свои тайные застенки за такое разглашение военного секрета не посодит? ты уверен?

======

...Братья мы по родству и подобию,
Не должно между нами быть трещины...

Идите вы, пожалуйста, нах с вашим выдуманным родством в вышеупомянутую трещину!

"родству и подобию?" )))

С хрена вы лезете к нам в родичи? С бурятами и чувашами подобься, у вас скулы одной ширины (не в обиду бурятам и чувашам будет сказано)

100

Тарас Шевченко
Думка

Тече вода в синє море,
Та не витікає,
Шука козак свою долю,
А долі немає.
Пішов козак світ за очі;
Грає синє море,
Грає серце козацькеє,
А думка говорить:
«Куди ти йдеш, не спитавшись?
На кого покинув
Батька, неньку старенькую,
Молоду дівчину?
На чужині не ті люде —
Тяжко з ними жити!
Ні з ким буде поплакати,
Ні поговорити».
Сидить козак на тім боці,
Грає синє море.
Думав, доля зустрінеться —
Спіткалося горе.
А журавлі летять собі
Додому ключами.
Плаче козак — шляхи биті
Заросли тернами.

50

Ти знаєш, що ти – людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя – єдина,
Мука твоя – єдина,
Очі твої – одні.

Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди –
Добрі, ласкаві й злі.

Сьогодні усе для тебе –
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба –
Гляди ж не проспи!

Бо ти на землі – людина,
І хочеш того чи ні –
Усмішка твоя – єдина,
Мука твоя – єдина,
Очі твої – одні.

Василь Симоненко

100

П‘єса не вірш


Недосконалість світу заїбала
І завела в ці нетрі нас с дружком:
Ми не бажали більше брати участь
У змаганні всіх тих недоносків,
Що цілий день тільки і думають про те,
Яким би робом їм залізти в телевізор,
В маленьку цю коробочку
Із сурлом чорнопиким,
Що продукує цінності духовні,
А сам, падлюка, зроблен із пластмаси,
Яка до світу матер'яльного належить.
З цим парадоксом заїбався я —
Не хочу більше я дивитись на блядєй,
На тлі яких опецькуватий недоумок
Викручує фігури рітуальні
Своєю сракою колгоспною, в перерві
Між засіданням в парламенті.
Там про духовність трохи попиздів —
І знов біжить співати в телевізор.
І шо за жизнь в людей, чому не міг
Він всидіти на місці, у колгоспі?
Він був би там завклубом, і дівчатам
Співав би він про кропиву їбучу,
Що нею був колись відпизджений в дитинстві,
І з того часу він забуть її не може,
Бо срака ще йому болить і досі…

хто автор? ХД

Подерв'янський - Блєск і ніщєта підарасів