З головою у прірву

Day 3,632, 16:07 • Published in Ukraine Ukraine • by Stormy Seabird


На момент написання цього рядку тексту я ще не знаю, як поводитиме себе оформлення, але освіжимо його 😃

Вступ найкраще писати тоді, коли решта тексту вже готова. Це цілком логічний урок, що дарує практика написання текстів будь-якого масштабу та цінності, а також фраза, яку всім дипломникам щороку повторює один з моїх викладачів. Так як цьогоріч в студентах-дипломниках знаходжусь і я, то ця фраза сниться мені в усіх моїх снах, а не лише кошмарах.

Пару днів тому випадково вирішив здути пилюку зі свого ФБ аккаунту, аж раптом виявив, що до нього прив'язані якісь іграшки, серед яких і репа. Поклікав пару днів і хлинули спогади, а тому як вам аж геть нічого робити, можете спробувати вловити хід моїх думок, які не можуть пройти з точки А в Б, не обійшовши дорогою решту літер слов'янскьої абетки.


За що я люблю репу, так за те що тут можна довго, нудно і болісно(і все це з точки зору мого випадкового читача) писати. Писати українською. Соціальні мережі такої можливості зазвичай не пропонують, їм давай російську чи англійську, а тут є вдячний і не дуже читач. Так от, мій читачу, ти попав.

Як людина творча (читай: у якої руки з дупи і нічого зрозумілого в неї не виходить), я піддаюся впливу невеликої ностальгії і коли ще б мені було згадати це пропаще місце, як не за тиждень після моєї офіційної днюхи в Новому світі. А пройшло вже ні багато, ні мало, вже 5 років з моменту мого переходу по рекламі в ВК. Здається, більшого ББ ніж той - не було. Ну і чого, власне, було не перейти по тій рекламі, якщо очі горіли тим, що вони знайшли саме ту гру, в яку б ті очі хотіли повтикати.

І от ті, страшно подумати, ще зо два тижня не 14-річні очі влипли. Баталії з мадярами, поляками, внутрішні срачики, все таке цікаве, різнокольорове, випромінює повний захват і змушує почати користуватися режимом "Не турбувати" в Скайпі. Репці я віддав 2 роки поспіль, з відходами і поверненнями і після тих двох років. Я не пам'ятаю жодної іншої іграшки, яка б затягувала так надовго.


Сьогодні, коли заходиш в гру після тривалої відсутності, відчуваєш себе таким же нубом, яким ти був тоді, п'ять років тому. Купа нововведень, нове ком'юніті (частково через те що воно реально нове, частково через те, що пам'ятаєш лише деяких персонажів зі своєї "молодості"), навіть головна сторінка і та змінилася, хоча й не в кращу сторону. Все що виказує стару добру репку - чергові хелоуінські фони та завжди "добрі" окремі особистості, кому життя притиснуло один важливий орган. Важко виробляти "гормон щастя", коли кишечнику незручно.

А тому атмосферу "старої репи" вирішив повертати собі власними рефлексіями з цієї газетки, їх більше ніж достатньо. Не знаю, з якою ступінню серйозності, пофігізму, або тупості писалися ті чи інші статті, але зараз хочеться просто сильно поржати над 15-16-річним наївним ідіотом, якому ви, панове, ненароком пару разів довірили в криві руки МЗС, а потім і еУнівер. Хоча в останньому, здається, обійшлося без жертв, а Повітруля так і не поділилася магією свого казкарства, тому ті "універські" казочки, що писалися мною, ще більше схожі на онегдоти, ніж решта сумнівних перестановок та комбінацій літер в рамках моєї газетки.

Але не статтями єдиними. Трошечки потуклікавши, вилізши на поле бою (та проґавивши медальку героя повстання завдяки багам), почитавши останні статті, які висіли в топі і в чатиках, я все ж подумав, а чого б мені знову не залізти надовго в світ пригод на своє м'яке місце і вільний та не дуже час. Тим паче, коли в України з'явились союзники, за яких в мене ще немає кілів на медальку зрадника 😃

Лишилося змінити нік на більшу людську форму і вйо підкорювати болото тукліку і зло ваших отих діскордів 😃


Тут міг бути ваш з користю проведений час

Taras Litopysec UA MrLitopysec