Іван Франко з нами!
Martyrs of Bucha
3-4 роки тому я заздрив мадярам які дружньо лупашили проти нас. Помалу, потрохи, але всі і це працювало. Зараз, може після трьох останніх років реалу, ми теж більш ні на кого не покладаємо надію і віримо в себе і в своїх товаришів. Тому, дорогі мої співвітчизники, в е-війні проти е-США давайте згадаємо Франка:
У кождого в руках тяжкий залізний молот,
І голос сильний нам згори, як грім, гримить:
"Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод
Не спинить вас! Зносіть і труд, і спрагу, й голод,
Бо вам призначено скалу сесю розбить."
І всі ми, як один, підняли вгору руки,
І тисяч молотів о камінь загуло,
І в тисячні боки розприскалися штуки
Та відривки скали; ми з силою розпуки
Раз по раз гримали о кам'яне чоло.
Comments
З поверненням, нормандець ))
з варягів
Я сьогодні на початку першого раунду в Сіверії перебив якогось Франка Івана))
Це старий гравець
Лише я помітив слова, які б зараз назвали "русизмами"?
У Франка чи в мене?
я, так розумію т його слово в слово цитував...
Так і є. Подивись його біографію, який тоді був час. На противагу полякам було русофільство
я про те, що він то писав українською, просто зараз мова стала рафінованою і багато українських слів "наші" "вчені" віддали російській. І є статті де є тлумачення слів з точки зору української і в російській мові вони випадково... Тобто насправді суржик - це і є справжня українська(руська). Натомість сучасна російська і українська - це штучні мови...
Франко жив в Галичині. База сучасної української - це приблизно Черкаси. У Богдана Гаврилишина є цікаві спогади про враження від зустрічі з "східною" українською: "Вона була з Полтавщини, відомої красою мови. Коли попросив її розповісти про Полтаву, область та її село, вона радісно погодилася й почала лагідно і мелодійно розповідати. Дівчина дуже поетично описувала все в деталях. На відміну від того, що зазвичай роблю, я слухав її, як зачарований.
Її розповідь тривала кілька годин. Був справді заворожений тим, як вона говорила, її мова звучала набагато приємніше, ніж наша в Галичині. Я ніколи більше її не бачив, але через десять років прочитав “Зачаровану Десну” Олександра Довженка (всесвітньо відомого режисера), написану мовою, дуже подібною до тої, якою говорила ця дівчина."
всі існуючі мови - штучні)
@Mandontback
Щось ти таке написав незрозуміле 🙂
Чим сильниший ворог, тим більш заповзято українець бореться із ним!
о7
блудний, то ти?)