Авангардисти.

Day 2,073, 15:17 • Published in Ukraine Ukraine • by Kromoff




Іспанія. 1968.



Чілі. 1970.



Україна. 1990.



Що об’єднує ці три світлини? - запитаєте ви. На них зображені студенти, які своєю соціально-громадською свідомістю зрозуміли, що прийшов час змін. Вони за них боролися і, рано чи пізно, здобули.

Це я веду до того, що університети завжди були оплотом авангардизму. І не тому, що їх там до того хтось підштовхував, ні, навіть навпаки. Просто там вони мали доступ до Правди, інших – закордонних – світоглядів, можливості гуртування та обміну думками.

Так було завжди. І тоді, коли Юрій Дрогобич (Котермак) був ректором Болонського Університету та вчителем Миколи Коперніка, чиї наукові твори сколихнули світ. І тоді, коли польська Солідарність прожектувала промінь світла у темряві соціалістичного блоку. Про авангардизм університетів знали і його намагалися придушувати. Завжди.

“Ерепка – про-РЖ гра”, - сказав раз класик і почалося... еУніверситет теж хотіли піддати суцільному контролю. Ймовірно, для поширення у наших стінах “расово-правильної” доктрини.



Коли два місяці тому Зена наприкінці своєї каденцції опублікувала указ про надання еУніверситету субсидії, вона вже була далека від внутрішних інтриг і виходила, мабуть, з найщиріших спонукань. Для цього від нас вимагалося дві речі: щомісячний фінзвіт та видання дипломів. Не більше.

Проте, вже з приходом п. Valeviko до президенського штурвала, почалися цікаві тендеції. Перша вимога була добавити до чату Вченої Ради представника Уряду. Спочатку він сам хотів там бути, але потім погодили добавлення МінКульта. І це при тому, що у нас вже був (та є) у складі дійсних членів Ради тодішній МінЕк, gudilka91. Ми були як на долоні. Пан Valeviko не упускав можливості прочистити нам мізки з приводу та без нього.

Не вдалося і вплинути на календарний план і лекторів – ми зберігли баланс та непристрасність.

Пан Pazelya не мав схильності до маній попередника, тому і не вмішувався у “самоврядність” еУніверу зафіксовану Статутом. Навіть, по можливлості, відгукувався на прохання. Все би добре, якби не...



Завершуючи випуск молодшої групи ми опублікували лекцію-розмову з колишнім президентом Литви, де деякі студенти обмінювалися думками, – звична справа на будь-якій лекції.

Той влив кг/ам у коментарях представниками старої гвардії т.зв. патріотів важко визначити. І це при тому, що на лекції не прозвучало нічого особливого. У коментарях я доступно та люб’язно пояснив чому вони не праві у своїх закидах. У відповідь отримав традиційне ПНХ у коментарі та відро бруду (та брехні) у чатах.

Тому голосистому пану мабуть здавалося, що еУнівер – це такий собі чат МЗС чи МінКульту, де перше запрошуєш всіх бажаючих, а потім показово викидуєш їх з чату за будь який прояв власної думки. Або ж, що то – чат МЮ УСС, де на будь-який прояв дисонансу з офіційною владною політикою новачкам заявляють “у нас аполітичне МЮ”, але та “аполітичність” не розповсюджується чомусь на інших. Все як у кращих радянських традиціях. Молодці, комсомольці-ленінці.

У черговій статті з іспанцем деякі залізні леви продовжують бичитися...

Так ось, повторюся. До студентів еУніверу НІКОЛИ не буде застосована цензура при висловлені ними їх думки, світогляду, поглядів, переконань. Навіть, якщо вони будуть переконувати всіх, що небо – синє. Коперніка теж вважали упорком. Старовіри. Я не давав у безпідставну образу своїх підлеглих в МЗС і, тим паче, не дам своїх студентів.



До психологічного додали ще й і фінансовий тиск: у статті з литовцем нам дали зрозуміти – більше держава фінансувати нас не буде. “Куском попрекнули”, - висловлюючись мовою звичною у використанні чималій кількості люду патріотичного табору.

Ті 10 тис. грн, що ми отримали двічі, були скеровані на стипендії випусникам двох груп, організацію тих випусних та проведення Дня Знань. (Навіть більше, еУнівер додав своїх, меценатських, 22 голд і пару сотень танків ку7 на ці цілі). Ні керівники еУніверу, ні викладачі жодної винагороди не отримували. Тобто, замість спасибі, нам віддяючують по-своєму...

І це при тому, що випусники як молодшої так і старшої групи – багато хто (75😵 з них належать до т.зв. патіротичного табору – висловлювали лише позитивні враження. Ніхто не заявив і не міг заявити про якусь політичну заангажованість закладу або упереджене ставлення до студентів. Так у чому ж претензія?

Видиш, це особиста помста... Хоча ні, справа в іншому. Їх мучить те, що у нашому закладі молодь якраз має той промінь світла у темряві. І що головне – вони не можуть вселятипринципи студентам.



Відсутністю державної фінансової “підтримки” нашу діяльність не спинити. Навіть з меншим ми здатні зробити більше. Вітаємо волонтерську допомогу. А щоб зберегти належний рівень стипендування розраховуємо на небайдужих олдфагів та простих гравців.

Не зважаючи на цей шалений тиск, останній оплот чесності та свободи у цій Плато забутій країні не впаде. Його неможливо затошити, забанити, побороти чи поставити на коліна. Він тримається на небайдужих людях.

Veritas Liberabit Vos!

Ъ



Своїх знайомих з котрими співпрацювали, випусників та просто пересічних членів мю/партій "патіротичного табору" прошу не ображатися на цю статтю, а підійти до неї розсудливо, по-філософськи. Знаю, і вам не все подобається у нинішній ситуації.
Бажаю всім, а особливо тому голосистому пану, гарно провести решту літа!
Авангардисти.
http://www.erepublik.com/en/article/-1-2296033/1/20