Страх

Day 2,071, 11:59 • Published in Ukraine Ukraine • by UriSS

Вітання, товариші!

Сьогодні ми поговоримо про ненависть.

З точки зору діалектичного матеріалізму, соціальні інстинкти походять від інстинктів тваринних. Ненависть серед них не виняток. Виникла вона навіть не тоді, коли перша печерна людина підняла камінь проти свого родича, перші проблиски ненависті з’явилися у очах нашого волохатого предка, коли він взяв камінь і пішов обороняти свою сім’ю від шаблезубого тигра. Раніше, на полюванні, місця ненависті не було, їжа - це їжа, емоції тут не доречні.

Ненависть, натомість, з’являється відразу тоді, коли у найтемніші куточки свідомості ховається страх. Ненависть - дочка страху і повна його протилежність. Коли страх паралізує, ненависть провокує до дії, коли страх примушує ховатися, ненависть спонукає вийти зі схованки і атакувати без зволікань. Але по суті, страх і ненависть, сплітаючись у дивному танці, являють собою одне і те ж почуття. З цим розібрались.

Тепер перейдемо до більш приземленої теми, сексуальної орієнтації. Як найпростіший аргумент можна назвати поширену думку про те, що гомофоби, насправді, є латентними гомосексуалістами. Але ми, незважаючи на серйозні наукові підтвердження цього аргументу, на ньому зупинятися не будемо. Натомість, ми проаналізуємо підґрунтя ненависті, страх. Чого боїться чоловік, споглядаючи за представниками своєї статі, котрі ступили на слизьку доріжку?



На перший погляд, можна зауважити, що корені проблеми лежать у тюремній традиції «опускання» через певного роду контакт. Але, будемо відверті, учасники веселкових парадів зазвичай не відрізняються ні надмірною фізичною силою, ні особливою агресивністю. Тобто за свій тил чоловікам, по великому рахунку, боятися нічого. Звідки ж тоді страх?

Все дуже просто. Боячись геїв, чоловік боїться не самих чоловіків у спідницях, він боїться, що споглядання їхнього параду якимось чином перетворить у «потвору» його самого. Боїться, що чисто випадково, споглядаючи нафарбовані губи іншого чоловіка, у глибині душі він відчує естетичне задоволення, а то й потяг. Звідси, до речі, і тема психічно хворих. Втратити розум - одна з найстрашніших речей, що можуть статися з людиною.

Бути інакшим - найбільший страх людини, відколи перші мавпи об’єдналися в зграю. Інакших б’ють, їм не дають їжі, їх відганяють від самок. Інакші лякають в першу чергу ватажків, а ті поширюють страх серед своїх підданих.

Страх бути іншим, відрізнятися - ключова сила, що об’єднує хом’ячків під будь-якого роду знаменами і жене на смерть за інтереси людей, яких вони бачили від сили один раз, і то здалеку.

Серед основних завдань гітлерюгенду було цькування дітей, котрі висловлювали думку, протилежну від лінії партії. Йди в ногу, або стань ізгоєм. Співай воєнні марші, або мовчи. Ненависть до ближнього, до речі, згуртовує набагато більше, ніж ненависть до гіпотетичного «ворога». Кому, як не еукраїнцям про це знати найкраще?

А як же підлітковий бунт, запитаєте ви? Бажання відрізнятися понад усе? Що ж, деколи речі зовсім не такі, як здаються на перший погляд. Усі ці так звані «бунтівники» тільки і чекають, щоб перейти з однієї чітко сформованої групи, у якій для них немає місця (офіційна школа, батьки) до іншої, неформальної, зі своїми лідерами, ідеологією і спільними переконаннями. Крок вліво, крок вправо - розстріл на місці, або, що ще гірше, повна ізоляція.

Цим і саме цим ми пояснюємо той шквал емоцій, котрий викликав наш рух (і це тільки початок!). Таку щиру ненависть може викликати тільки справжній страх. Страх піддатися на пропаганду і стати «іншим». Страх, що з тобою завтра не захоче говорити командир загону, лідер партії чи навіть найближчий друг. Страх опинитися в ізоляції від усього, що складало твоє життя. Саме такий страх гнав німецьких солдатів на холодні рівнини сходу. Саме такий страх примушував людей закривати очі, коли сусідів вели на розстріл.

Навіть так звані анархісти сором’язливо опустили очі. Вони теж частина системи і нариватися на ізоляцію не хочеться навіть їм. Що ж, Революція сама собі вибирає пророків.

А собака, котра справді вирішила вкусити, зазвичай не гарчить.



Приветствую вас, товарищи!

Сегодня мы поговорим о ненависти.

С точки зрения диалектического материализма, социальные инстинкты происходят от инстинктов животных. Ненависть среди них не исключение. Возникла она даже не тогда, когда первый пещерный человек поднял камень против своего сородича, первые проблески ненависти появились в глазах нашего мохнатого предка, когда он взял камень и пошел защищать свою семью от саблезубого тигра. Ранее, на охоте, места ненависти не было, еда - это еда, эмоции здесь не уместны.

Ненависть, в свою очередь, появляется лишь тогда, когда в темные уголки сознания скрывается страх. Ненависть - дочь страха и полная его противоположность. Когда страх парализует, ненависть провоцирует к действию, когда страх заставляет прятаться, ненависть побуждает выйти из укрытия и атаковать незамедлительно. Но, по сути, страх и ненависть, сплетаясь в странном танце, представляют собой одно и то же чувство. С этим разобрались.

Теперь перейдем к более приземленной теме, сексуальной ориентации. Как самый простой аргумент можно назвать распространенное мнение о том, что гомофобы самом деле являются латентными гомосексуалистами. Но мы, несмотря на серьезные научные подтверждения этого аргумента, на нем останавливаться не будем. Вместо этого мы проанализируем основы ненависти, страх. Чего боится человек, наблюдая за представителями своего пола, которые ступили на скользкую дорожку?



На первый взгляд, можно заметить, что корни проблемы лежат в тюремной традиции «опускания» через определенного рода контакт. Но, будем откровенны, участники радужных парадов обычно не отличаются ни чрезмерной физической силой, ни особой агрессивностью. То есть за свой тыл мужчинам, по большому счету, бояться нечего. Откуда же тогда страх?

Все очень просто. Боясь геев, человек боится не самих мужчин в юбках, он боится, что созерцание их парада каким-то образом преобразует в «чудовище» его самого. Боится, что чисто случайно, глядя накрашенные губы другого мужчины, в глубине души он почувствует эстетическое удовольствие, а то и влечение. Отсюда, кстати, и тема психически больных. Потерять ум - одна из самых страшных вещей, которые могут произойти с человеком.

Быть другим - самый большой страх человека, с тех пор первые обезьяны объединились в стаю. Иных бьют, им не дают пищи, их отгоняют от самок. Иные пугают в первую очередь главарей, а те распространяют страх среди своих подданных.

Страх быть другим, отличаться - ключевая сила, объединяющая хомячков под любого рода знаменами и гонит на смерть за интересы людей, которых они видели от силы один раз, и то издалека.

Среди основных задач гитлерюгенда была травля детей, которые выражали мнение, отличное от линии партии. Иди в ногу, или стань изгоем. Пой военные марши, или молчи. Ненависть к ближнему, кстати, объединяет гораздо больше, чем ненависть к гипотетическому «врагу». Кому, как не еукраинцам об этом знать лучше всех?

А как же подростковый бунт, спросите вы? Желание отличаться, «выделяться из серой толпы»? Что ж, порой вещи совсем не такие, как кажутся на первый взгляд. Все эти так называемые «мятежники» только и ждут, чтобы перейти из одной четко сформированной группы, в которой для них нет места (официальная школа, родители) к другой, неформальной, со своими лидерами, идеологией и общими убеждениями. Шаг влево, шаг вправо - расстрел на месте, или, что еще хуже, полная изоляция.

Этим и именно этим мы объясняем тот шквал эмоций, который вызвал наше движение (и это только начало!). Такую искреннюю ненависть может вызвать только настоящий страх. Страх повестись на пропаганду и стать «другим». Страх, что с тобой завтра не захочет говорить командир отряда, лидер партии или даже близкий друг. Страх оказаться в изоляции от всего, что составляло твою жизнь. Именно такой страх гнал немецких солдат на холодные равнины востока. Именно такой страх заставлял людей закрывать глаза, когда соседей вели на расстрел.

Даже так называемые анархисты стыдливо опустили глаза. Они тоже часть системы и нарываться на изоляцию не хочется даже им. Что же, Революция сама себе выбирает пророков.

А собака, которая действительно решила укусить, обычно не рычит.