Як все було. Погляд зі сторони.

Day 1,632, 18:47 • Published in Ukraine Ukraine • by KittyKet

Прийшло воно, розуміння - пора тікати. Бігти і не озиратися, подалі, можливо, і назустріч свому щастю... Кипіло це рішення не один день, але останні дні таки до цього спонукали. Рішення прийнято.

Грала я більше року. За цей час було все - влада, гроші, бізнес, війни, скандали, інтриги і купа всього іншого... Воно було того варте, навіть з тієї точки зору, що це певний досвід, хоч і симульований.

Але як це все починалось... Туманно. Ніколи до іграшок не відносилась з такою завзятістю. Але добре, що не мастеркардила - точно би не звалювала так 😃
Спочатку була реальним ботом - бойфренд (на даний момент екс-) зареєстрував, змушував туклікати. То була реальна каторга, бо я нічогісінько тут не шарила. Після чорт-зна-яких-за-рахунком нагадувань я все ж працювала-воювала. Потім прилаштувалась до Архангелів. Е-колиска. Насправді. Тамтешні хлопці багато чому навчили - з ними з'явився інтерес до гри (саме технічної частини). Тоді якраз був золотий період "блакитної люстри" Мішель. Дівчат тоді особливо не було, тому поява однієї в чаті Архангелів створила неабиякий ажіотаж серед місцевих юнаків (та і не дуже юнаків 😁 І в результаті було таке:


Пам'ятаю,як хлопці подарували мені по танку. 🙂 На той час - майже розкіш. Але ж я, нуб нубом, вистріляла з ними і навіть не зрозуміла того. 😃 Купа маленьких подаруночків, купа уваги... Ну у монітора сиділа з О_О-виразом обличчя.))
Ментора в мене не було (!!!), отож методом власних е-гуль і е-синяків здобувала свій досвід в грі. Зацікавила тодішня економіка - качала в основному економічний скіл (нуби "постарше" знають 😃). Скільки ж разів я про це потім шкодувала! Економічний модуль вбили, е-батько качав тоді військовий скіл і, відповідно, в профіті, а я - "з носом". Залишалась одна економічна радість - ММ. Хоч там зароблялось. Але потім і то вбили.



Отак собі зростаючи в Архангелах, поступово просуваючись я зайняла офіцерську посаду в моєму МЮ. Капітан МЮ (та фіча тільки з'явилась тоді). Виставляла накази. Потім якось так сталось (я вже навіть і не згадаю за яких обставин), що тодішньому командирові потрібен був заступник, і обрали на цю посаду мене. 2nd Commander. Перша офіцерська посада. Вчились десант проводити. Перші, звісно, казусними були, але справлялись якось. 🙂 Ну і незабаром Максимові (тодішньому кому) треба було звалити в РЛ,і треба було нового командира. Доволі логічно, що ним став заступник. 😃 Така фраза тоді прозвучала, не забуду певно ніколи: "Візьмеш ранг Генерала - станеш командиром". А до того Генерала рукою подати, але все ж було. Шило в дупці заграло, танків закупила і на поле бою! Тішилась довго з того зеленого підпису власного ніку на сторінці МЮ, пишалась тим. 🙂

Паралельно з тим почалась моя політична діяльність, яка, здавалось би, не повинна була перетинатися з військовою, але все ж ці дві лінії е-життя перетнулись. Почала я в МПУ, в часи своєї туманної е-юності. Однак, не бачачи в тій партії нічого, крім флуду (як тоді мені здавалось), пішла в НПУ. Там було гаряче - практично більшу частину роботи партії я виконувала. Очолювала всі відділи які тільки там можна було очолювати. Місцевий художник, журналіст, аналітик...Що хочеш там було. Досвід. Безцінний досвід. Але не в роботі. А в умінні тримати себе в руках. В Архангелах почалися сварки на тему МПУ-НПУ (навіть тролінг), але тоді ще не окріпла е-юнацька психіка того не витримала, і зі тяжкою тугою на серці я покинула Архангелів. Набила першу медаль зрадника. Совість не дозволяла бити за країни ворожих альянсів, будучи командиром такого військового підрозділу. Створювався новий загін, Деймос, до якого мене запросили командиром, і я погодилась.



Це мої діти. Звісно, Архангели теж були дітьми, бо багатьох е-малят ми набирали звідки попало і вже спільними зусиллями ставили їх на ноги в тому е-світі. До деяких і досі є таке материнське ніжне відношення, хоча в рл цим людям і за 30 вже. 😃 Деймос надійно закріпив в мені навички командування, я вже впевнено почувалась в цій царині. Так склалось, що РЛ мене підкосило недугами і потрапила я до лікарні. (ну таке буває..) Доля перетнула з Олесем Курівчаком, ще й з роботою. Лежачи в лікарні це була рятівна розвага (та хоч якась!). Потім недовго думаючи він забрав мене до Гвардії. Командирський пост передала і поїхала...Також, десь в тому проміжку часу зі скандалами покинула НПУ (то, мабуть, всі чули, тому переповідати не буду 😃). Повернулась в МПУ.



Так-так,саме ось так: Ласкаво просимо додому. Все таке рідне, рідні люди, з якими починала грати...Вдома. Думаю все, фіг ви мене звідси куди заберете. Так і сталось, досі там. 🙂 Невдовзі зайняла офіцерський пост - командир 2-го батальйону. Знову же, поважно.



Гвардія - колиска президентів. Таки так, в цьому є раціональне зерно. В Гвардії я навчилась протистояти тролінгу, виживати в ньому і навіть отимувати від цього задоволення (від тонкого тролінгу Тарасів іноді була в захваті 😃). Таки президентом стала. Сміливо визнаю - це був найяскравіший період мого е-життя. Цей перший день каденції - НЕ Польщі - МО чорт зна де, гарячі телефонні розмови з "адвокатом" цього ж МО, перемовини з богарами, які все ще окуповували наші території, ЕДЕН...купа чатів. Загалом, можна це все порівняти зі станом породілі: перший день - шок - як то дитя тримати, як годувати...Другий-третій день - вже спокійніше, як тримати-годувати в курсі,але все ж певна тривога є (а чи не мерзне, а чи нічого не турбує О_о). Четвертий+ день - вже все стабільно спокійно, все налагоджено. Ситуація та сама була. 🙂 Вічні перемовини, контроль...було все чітко. Тролінг опозиції на фоні навіть тішив. Товсто, неприкрито, з образами - але це реакція. Те,що вона є - чудовий показник. Жаль, що тільки так впорото. Байдуже вже.

Поміж цього всього на одному з каналів ЕДЕНу познайомилась з майбутнім е-чоловіком. Перша його дія по відношенню до мене - поцілунок. Викликав щире здивування.Але тоді до ранку пробалакали. 🙂 Невдовзі вже відомий Олесь Курівчак е-одружувався з хорватською панянкою - Неньою. Ну,на весілля ми теж були запрошені, пішли як е-пара. Надихнуло це на подвиги і мого супутника. Через 3 дні після цього весілля, на війському каналі координації ЕДЕНу спільними зусиллями захоплювали польський регіон Мазурію. Після виграної кампанії прозвучало "Silence, please" і він зробив мені пропозицію. Хороші емоції. Е-весілля було чудовим. Конгресменів це аж надихнуло на позачергове засідання і розгляд цього питання. 😃 Кумедно було.



Президентська каденція скінчилась, настало спокійне розмірене життя. Сталась дуже печальна подія в моєму е-житті - е-чоловіка забанили...Розчарувалась. Це були 16 найпрекрасніших е-днів. В щасливому е-заміжжі. Але...Е-вдова. Було багато злих жартів на цю тему. Але також і багато пропозицій нового е-заміжжя, але я не хотіла. Ні краплі. Досі є одна пропозиція, на яку я би погодилась, але вона ще не прозвучала. Мабуть, цей таємничий юнак так і залишиться таємницею, яка вмре разом зі мною. 🙂
Е-чоловік по собі залишив е-сина, якого ми назвали в честь РЛ-ім'я е-чоловіка - Андрій.



Однак, на цьому весь фан скінчився. Три місяці унилого кнопкодавлення. Знову ці інтриги, скандали... Ні про що і ні до чого. Почали ставати частішими сходки. От воно! Соціалізація - єдине, що тримає в цій грі. До дупи ця ігрова механіка - вона стала нецікава і ніяка. Статті в пресі теж потухли, Тараси вже не торт. Я їх цілком розумію.

Сходки шикарні були... Ну і жовті трусики..куди ж без того 🙂



Якось так все було. Гру пройдено! Все, чого б хотілось отримати від гри - було, і, навіть, є. Не буду нікому дякувати окремо - дякую всім. За те, що дарували стільки емоцій, і хороших, і не дуже.

Все ж виділю одну людину. Мішель...Вони - це Україна: синя люстра і жовті трусики. 😃 Половинок не кидають))

Цьомчика вам всім. Успіхів. Тримайтесь морквочкою, все буде чотко! А я біжу назустріч власному щастю. 🙂



But I found my hopes I found my dreams
My Cinderella story scene
Now everybody's gonna see

That you're not not not gonna get any better
You won't won't won't you won't get rid of me never
Like it or not even though she's a lot like me
We're not the same

And yeah yeah yeah I'm a lot to handle
You don't know trouble but I'm a hell of a scandal
Me I'm a scene I'm a drama queen
I'm the best damn thing that your eyes have ever seen