Join the new world

Дісклеймер: матеріал нижче є перекладом цієї статті. Її авторство належить Yosemite Sam01. Якщо ви знайшли помилку у перекладі, напишіть про це мені у ПМ або у коментарі під статтею. Я обов'язково виправлю. Коментарі перекладача позначено курсивом.

Думки про Південноамериканську війну між Чилі та Аргентиною

Все в цьому світі непередбачуване. В найстрашніших нічних жахах Аргентина не могла уявити, що вона так поступатиметься у війні з Чилі, як у нещодавньому Південноамериканському ‘Ель-Класіко’. Та й не тільки на полі бою, але також у пропаганді та інформаційній війні та на міжнародній дипломатичній арені.

Від проголошення війни Парагваю 29-го грудня до втрати останнього аргентинського регіону 20-го січня в РВ проти Нігерії Аргентина спромоглася виграти лише 3 з 16 прямих битв проти їх сусідів за Андами і не здобула успіху у жодній з 12 РВ проти Чилі. І хто б міг подумати, що чилійцям вдасться втримувати аргентинців випиляними понад тиждень, залишивши їх без Конгресу.

В чому полягає причина того, що країна з вдвічі більшим населенням, потужним альянсом (Астерія), та більшим дамагом (вплив всіх союзників) так відверто провалить війну із слабшим суперником?

Причини є різні.
-виставлення пріоритетів.
-вдалий час для початку війни.
-краща чилійська стратегія.
-розташування ресурсів.
-організація та мобілізація власних сил.
-мобілізація союзників.
-рівень професіоналізму наявних солдат.
-мотивація гравців.
-а також єдність чилійців - / розбрат аргентинців.

Це був вдалий час для війни між Чилі та Аргентиною, ця війна була неминучою, те, що вона мала настати було зрозуміло для всіх, кого вона торкнулася. Холодна війна між двома південноамериканськими країнами підігрівалася надто довго. В той же час чилійці були основними опонентами Астерії, що не були атаковані домінуючим альянсом у грі. З цих причин координована кампанія Астерії проти Чилі була б передбачуваною.

Тим не менш, для Аргентини це був жахливий час для війни із сусідами. Знаючи, що Чилі відповість на будь-яку агресію по відношенню до Парагваю проголошенням війни, і що війна проти сусідів буде більшим зливом енергії та грошей, ніж усі інші війни, аргентинський парламент помилився, піддавшись на провокацію парагвайців та атакувавши чилійських ‘молодших братів’ одразу після польської кампанії.

Коли війна розпочалася, Аргентина знаходилась у відчайдушному стані на усіх рівнях: фінансовому, військовому, політичному, та й навіть медійному. Аргентинці були демотивовані та виснажені після пригод у Європі.

Більший період для відпочинку між війнами з Польщею та Чилі міг би допомогти аргентинцям відновитися не лише скарбниці, але й гравцям – особливо тим гравцям, які не донатять, які поповнюють свої запаси енергетичних батончиків виконуючи ДО. Вже через кілька днів з’явилася потреба у донаті для грошей, їжі та зброї. Відчувалася нестача всього, особливо грошей на виставлення наказів.

В той же час Аргентина бездумно втратила бонус НЕ, що вплинуло в перших битвах на користь Чилі. У війні між Чилі, Парагваєм, Болівією та Венесуелою на одному боці, та Аргентиною, Уругваєм, Бразилією, Колумбією та Перу на іншому, НЕ проти Парагвая має іти від Бразилії або Уругвая, але не від Аргентини. Аргентина мала б берегти свій НЕ для конфронтації із Чилі.

Чилійці мали змогу залучити багато ресурсів, особливо для КО. Скарбниця та рахунки багатьох МЮ були переповнені на початку війни. Країна дійсно провела численні кампанії на тижнях перед спалахом війни у Південній Америці задля повернення колоній, окупованих Аргентиною. Тим не менш, на це небагато коштувало. В чилійців ще досі залишалося купа ресурсів для війни із сусідами.

Від самого початку Чилі надало війні зовсім інший пріоритет, ніж Аргентина. Аргентинська атака на Парагвай була розцінена чилійцями як атака на власну країну і отримала моментальну відповідь у вигляді НЕ Аргентині. Для чилійців захист своєї території та території Парагваю має найвищий пріоритет над усіма іншими завданнями. Усі справи в Китаї, Філіппінах, Австралії, Новій Зеландії та ПАР були покинуті до 5-го січня, тож Чилі змогли сфокусуватися на Південній Америці.

Зі свого боку, Аргентина до останнього намагалася захистити свої колонії. Останні аргентинські війська залишили Словаччину 7-го січня. Регіони у Перу все ще завзято боронилися до 9-го січня, але були втрачені повністю тижнем пізніше. А у Нігерії аргентинці протрималися до самого кінця. Зрештою нігерійські повстанці захопили останній аргентинський регіон, що привело до їх випилу. Цінні ресурси та війська були змарновані на мало важливих фронтах в той час, як вони були потрібні у прямій конфронтації з Чилі.

В той же час чилійці змогли швидко мобілізувати та скоординувати свої війська, не тільки свої, але й союзні. Гравці всіх дивізіонів у кожен момент знали, в якій битві їм потрібно бити та демонстрували неймовірну дисципліну у виконанні наказів своїх командирів. Танків ніколи не бракувало, а їх роздачі працювали ідеально. Аргентина ж мала значні проблеми в мотивації своїх гравців. Польські пригоди були тяжким випробуванням для багатьох. До фізичного виснаження додавалося ще й моральне.

Аргентинцям прийшлося попітніти над мобілізацією союзних військ на державному та індивідуальному рівнях. Сербія, найбільший союзник Аргентини у Астерії, показала відсутність інтересів у ведені активних дій в Південній Америці. На протязі усього місяця Балканські країни були зайняті поділом Франції та підкоренням Іспанії.

Перу та Колумбія не були зацікавлені у прямій конфронтації з Чилі та їх союзниками. Між Чилі та Перу було підписано секретний пакт про ненапад. Після цього обидві сторони мали не лише не атакувати один одного, але й розподілити великі території у Океанії. Колумбія не втручалася у цю війну, коли мала шанс це зробити і могла проголосити війну Хорватії. Аргентина лишилась без двох своїх американських союзників.

Таким чином, зрозуміло, що битви не було з чим перемагати. Від самого початку Чилі визначало подальший хід війни у синхронній боротьбі з кількома країнами. Чилійська стратегія завжди фокусуватися на одному з ворогів і не брати до уваги інших супротивників, або лишати їх своїм союзникам, спрацювала як треба. Спочатку аргентинські союзники були відрізані, а потім і самих аргентинців випиляли.

Коли через кілька днів Бразилія втрутилась і проголосила НЕ Чилі, чилійці звільнили регіони у Болівії, відрізавши бразильців. Згодом дві хвиля чилійських союзників висадилися у Бразилії. До першої хвилі входили Ірландія, Боснія та Герцеговина, Індія та Швейцарія 5-го січня, що мали лишити Бразилію ресурсів. Друга хвиля, що складалася з Кіпру, Великобританії та Хорватії, 9-ого січня розбили ворога та вилучили Бразилію з війни.

Так як 6-го січня аірстрайки Румунії та Греції вдарили у Новій Зеландії на підтримку Аргентини, чилійцям прийшлось зупинити захоплення Аргентини, але тільки щоб побороти румунів. Чилійцям вдалося запобігти румунській атаці на Zona Sur, відкриваючи РВ у окупованих румунами регіонах вони змогли потіснити ворога від зони конфлікту. Греки захопили Zona Central, але програли битву у Zona Sur і також були змушені йти додому.

Але атака двох членів Астерії повністю не розкривала усю міць чилійців, які відкрили РВ у європейських та африканських бонусних регіонах цих країн. Румуни та греки відступили. Для обох утримання власних бонусів було важливішим за підтримку союзника. В той же час румуни та греки не мали підтримки ні альянсу, ні власних військ. Взагалі, багато угорських гравців втрутилося у війну на боці Чилі. В Угорщині досі пам'ятають облогу Будапешту, в якій румуни, греки та аргентинці допомогли Україні перемогти. (пер: та, було тоді фану 🙂 )

Після цих подій Чилі нарешті мало вільний шлях до Аргентини. За кілька днів аргентинські корінні регіони було окуповано, а колонії у Нігерії було взято за допомогою РВ. Нову Зеландію було покарано за висадку Румунії та Греції. 20-го січня Аргентину було стерто з мапи, вона залишилась без парламенту. На протязі тижня чилійцям вдавалося відбивати усі аргентинські РВ. Навіть донат 200к сс. від румунів в останній момент не допоміг захистити вибори.



Повернення трапилось несподівано швидко. Через численні конфлікти у зв'язку з ресурсними війнами, Чилі пропустили РВ аргентинців, які відвоювали Patagonia. Промах чилійського парламенту, що полягав у виставленні НЕ хорватам, віддав ініціативу Аргентині. Заручені підтримкою великих донацій на накази вони відвоювали ще два регіони і зараз вторгаються у чилійські регіони. Хоча якщо гроші закінчаться, а координацію не буде налагоджено, вони мають небагато шансів протриматися довго.




Вотайте, сабайте, додавайте у друзі та робіть шаути!

Для шаутів:

Думки про Південноамериканську війну між Чилі та Аргентиною
http://www.erepublik.com/uk/article/-1344-2493227/1/20