Казочки від ректора. Розділ другий. Чи не зійшли наші думки з дороги сенсу?

Day 2,568, 09:44 • Published in Ukraine Ukraine • by Stormy Seabird
РОЗДІЛ І


Худа, зігнута постать пересувалася залою. Першим у очі кидалося його хаотично розкучерявлене волосся, червоні очі і справжнісінькі кігті. Якщо ви подумали що це страшний незнайомець, то ви помилилися. Але не в тому, що він страшний, а в тому, що цей вигляд був звичним ранковим виглядом пана ректора вже протягом тижня. Не дивно, що три поштарі звільнилися...

Нарешті привівши свою худу блідість в її звичний дещо вишуканий стан, він детальніше роздивився що коїться в будинку. Двері були причинені, на кухні на столі стояла пляшка дуже дорогого вина, що було видно із самої пляшки, і лежав конверт. Розкривши конверт, він дістав ключ від дверей і записку: "Мій любий друже, вдячний вам за гостинність, але мені вже час. Ключ повертаю, а також невеликий подарунок". Це була записка від його друга, що приїхав в Україну в справах і зупинився у нього вдома. Він хотів було вже викинути папірець, але придивився і побачив видавлені літери: " Я бачив ваші нотатки. Вино із дна зеленого коридору"

Дещо спантеличений, він сів у крісло і почав роздумувати. Було над чим. Він став перебирати в думках різні варіанти шифру. Навіть приніс в залу пляшку, втім вона виявилася непозначеною. Він відкоркував пляшку... Пахощі напою відключили його свідомість. Він було вже потягнувся за бокалом, але його розбудив телефон. Господи, сьогодні ж другий день екзаменів!

Не довго думаючи, він подався до Університету, але дорогою випадково натрапив на винну крамницю. У вітрині стояла карта найдорожчих вин Старого Світу.

- Ну звісно!

Далі він пересувався дуже швидко з особливим ентузаізмом. Ось вже і будівля Університету. Не помітивши натовп студентів, першим ділом він помчав до зали засідань. Документи на місці. Чудово. Завершивши з екзаменом, він знову засів за паперами. Креслив, писав, навіть відправив сторожа за картою. Його осі горіли радістю, а його переривчатий сміх був пекельним. Він знайшов те, що шукав.

Повернувши частину матеріалів в архів, він загріб всі потрібні папери з собою і подався додому.

Вдома він навіть нічого не поїв, а одразу кинувся на другий поверх збирати речі. Він дістав невелику, випробувану не однією подорожжю сумку, став посеред кімнати і голосно промовив у бік шафи:

- Вилазьте, я знаю де ви. Це чудова нагода випробувати чого ви навчилися і на що ви здатні.