Exercitium Primum
dunavey
Omne regnum in se ipsum divisum desolabitur
Від Матвію, 12.25.
Необхідне уточнення:
Всі статті мають відношення до реального життя і жодним чином не пов’язані з грою. Проблеми, що будуть підійматися в цих публікаціях вже деякий час бентежать мою свідомість, не дають нормально спати, працювати та потребують їх рішення. Я усвідомлюю те, що не здатен вирішити жодну з цих проблем, але намагатись мені ніхто не забороняє. Дискусії ведуться лише у відкритому просторі.
Сподіваюсь, що буде більше однієї статті.
Отже, шановні читачі, хочу познайомити Вас зі своєю діяльністю, що час від часу займає майже весь мій час (пробачте за тавтологію). А саме, проблема, яку означив в своїй праці знаменитий політолог та цивілізаціоніст Самюель Гантінгтон (Samuel P. Huntington) в своїй книзі «The Clash of Civilizations», що побачила світ у 1996 році. На жаль, переклад на українську мову відсутній, але є російський варіант 2014 року видавництва.
Сама по собі ця книга є одним з варіантів пояснення розвитку подій після закінчення Холодної війни і до сьогодення. Останні два роки мали б дещо змінити в ній, але автор, на жаль, вже покинув цей світ і не може дати свої пояснення щодо тих конфліктів, що мають місце в світі. Мушу зазначити, що події, свідками яких ми зараз є повністю можуть бути поясненні теорією пана Гантінгтона.
Мене ж зацікавив один момент в цій книзі, пов’язаний з Україною. Гантінгтон намагається довести, що наша країна є країною розколотою (цим терміном Гантінгтон позначає країни, що знаходяться між двох цивілізацій, лінія зіткнення яких проходить саме по території держави.)
Задля доведення своєї думки, він публікує результати голосування за Президента України у 1994 році (дострокові вибори Президента України) (нагадую, що книга була написана між 1994 та 1996 роками, тому інформація в ній стосується кінця ХХ століття, хоча основні засади не втратили актуальності й досі). Десь приблизно так Гантігтон бачить кордон між двома цивілізаціями – Європейській та Російській.
Це, якщо буде ваша ласка, і є постановка задачі. Чи правий Гантінгтон? Чи розколота Україна? Якщо так, то де є корені цього розколу. Чи відноситься Україна до різних цивілізаційних світів. Чи «чужа» вона в Європі і, якщо так, то чому?
В наступній статті я намагатимусь пояснити наукову актуальність проблеми. Кажучи ненауковою мовою, чому ці питання відносяться майже до кожного з нас сьогодні і чому це важливо.
Буду вдячний дискусії та запрошую виказати свої думки з цього приводу )
P.S. Мої намагання зрозуміти відповідь на це питання дуже важливе для мене, бо від цього залежить доля моєї наукової праці. Тому, будь ласка, не обмежуйте себе та долучайтесь! Ваша думка важлива для нас! (с)
Comments
-2gold
-2 москаля
про -сотню промолчу, пожалуй...
а, ти про тих псковських десантників, яких піджарили і на фарш пустили?
"приблизно так Гантігтон бачить кордон між двома цивілізаціями – Європейській та Російській"
У Хантигнтона же не Европейская и Российская цивилизации, а Западная и Ортодоксальная, что, конечно же, является более обширными понятиями. Соответственно, столкновение цивилизаций в Украине по Хантингтону – это не столько политическое противостояние, в смысле борьба за власть, сколько ценностный конфликт. В частности, и торжество демократии, случившееся недавно в Украине, было не каким-то государственным переворотом с хунтой и прочей ерундой, которую рассказывают мерзким оркам в проклятом Мордоре. На Майдане украинцы сделали свой выбор в сторону правильных ценностей, то есть они выбрали демократию, рыночную экономику и гражданское общество, а в дополнение к этому запустили и соответствующий политический процесс.
"Чи розколота Україна?"
На этот счёт можно не беспокоиться, ибо почти все украинцы тяготеют к Западной цивилизации, а то, что они при этом могут выбрать президентом, например, Януковича, так это просто ошибка, которую украинцы сами же и исправили.
Не можу з Вами погодитися лише в дрібних моментах )
Одним коментарем, я як історик, навряд чи відповім на цю непросту проблему. Ця проблема дійсно потребує тривалої дискусії.
Якщо коротко, то розбрат українців одне з одним знаходиться їх ментальності, що я історично можу довести на прикладі розбрату між князями Русі після правління Мудрого і Мономаха, гетьманські розбрати в часи Руїни тощо. І це тільки верхівка айсбергу. Всетаки Україна тривалий чал була розділена між різними імперіями, що знову таки формувало різні світогляди на інших кінцях землі.
Скажу одразу, що українці це чисто європейська нація. Тут пан Гантінгтон зробив помилку, поставивши рубіж між Європейським і Азійським світом. Даний рубіж знаходится в Росії, що хоч сатирично, проте точно описав Єрофеєв в Історії національно футболу.
Петр Первый повел мяч в Европу, ударил, промахнулся - разбил окно.
Сборная команда мужиков с бородами погнала мяч в Азию.
Задрав юбки, Екатерина Великая перехватила инициативу.
Павел отобрал мяч и погнал его в сторону азиатских ворот.
Александр Первый, завладев мячом, отправил его в сторону Европы.
Николай Первый погнал его в сторону Азии.
Его сын, Александр Второй, отбил его далеко в сторону Европы.
Александр Третий отфутболил мяч в Азию.
Николай Второй побежал трусцой в западную сторону.
Ленин повел мяч в сторону Азии.
Сталин, с подачи Ленина, забил гол.
Счет стал 100:0.
Хрущев начал с центра поля и, сам не зная почему, погнал мяч в Европу.
Брежнев отправил его в Азию.
Горбачев играл на европейской стороне поля.
Ельцин продолжил его игру, но во втором тайме растерялся. Стоит и не знает - куда бить.
Раздался свисток. Кончился пропущенный век.
Якщо Ваша ласка, то декілька запитань: Ви історик України? Якщо так, то якої доби? Якусь тему розробляєте? ) Просто я не відмовлюсь від допомоги з джерелами, якщо у Вас такі є )
Уви, в вузькому профілі я спеціалізують по Володимиро-Суздальському князівстві. Проте це не забороняє мені цікавитись історією і в більш широких спектрах. Адже знань мало не буває )
Kniga napisana posle lekcij, prochitannyje v 1989-92 godu. V to vremja vse smejalis, sto on predupredil vojnu/konflikt mezhdu Ukrainy i Rossii. Pedupredil revoljucii v arabskih stranah tozhe. Teper stal ochen popularnym..
Так, мені здається, що конфлікт цікаво було б розглянути з цієї теорії конфлікт в тій ж Сирії, або останні заяви Ердогана з приводу курдської проблеми. ) Дуже цікава теорія, погодьтесь, хоча з його точкою зору по Україні я не згоден, про що і хочу розповісти, але з конкретними прикладами )
Аж ось ведуть гайдамаки
Ксьондза-єзуїта
І двох хлопців. “Ґонто, Ґонто!
Оце твої діти.
Ти нас ріжеш — заріж і їх:
Вони католики.
Чого ж ти став? чом не ріжеш?
Поки невеликі,
Заріж і їх, бо виростуть,
То тебе заріжуть…”
“Убийте пса! а собачат
Своєю заріжу.
Клич громаду. Признавайтесь,
Що ви католики!”
“Католики… бо нас мати…”
“Боже мій великий!
Мовчіть, мовчіть! знаю, знаю!”
Зібралась громада.
“Мої діти католики…
Щоб не було зради,
Щоб не було поговору,
Панове громадо!
Я присягав, брав свячений
Різать католика.
Тарас ШЕВЧЕНКО «Гайдамаки»
Вставлю і свої 5 копійок ) Тільки 5, бо це й справді дуже широка тема, і, як сказав Отрелос, одним коментом тут не відбудешся. Хочеться нагадати про ще один важливий аспект розколу єдиного народу – духовно-релігійний. Згадаймо, що Західна Україна довгі століття знаходилась «під поляками». Для поляків традиційна римо-католицька церква. Східна Україна була під Москвою, для якої традиційним було русское православіє. Яким чином воно стало русскім і чому православна Україна опинилася під Москвою а не Константинополем – це окрема тема не одної сторінки . Так і стало православ`я, одна з багаточисленних християнських сект, потужним важелем маніпуляцій на українців зі сторони Москви. Як було тоді, в середні віки, коли батько йшов вбивати свої синів за те що вони католики (хотілося би спитати того «батька», чи знає він різницю, доктринальну, між католиками і православними), так є і по сьогодні. Достатньо тільки згадати всякі відозви та звернення останніх московських «патріархів» Рідігера та Гундяєва до народу України.
Про силу впливу Церкви ми можемо судити навіть по останній чверті століття в порівнянні шляху Польщі та України. Польща має єдину Римо-католицьку церкву, яка боролась проти комуністичної Москви ще 1953 року, в особливо з 80-х (див. кардинал Стефан Вишинський – не плутати з сталінським генпрокурором Вишинським). І що маємо ниньки в Польщі?
На Україні ж початку 90-х тільки «традиційних» церков – УПЦ МП (Українська православна церква Московського патріархату, як виявляється має значно більше приходів чим по всій Росії), УПЦ КП (Київського патріархату), УАПЦ (Українська автокефальна православна церква), УГКЦ (Українська греко-католицька церква) РПЦ (Русская православная церковь), РКЦ (Римо-католицька церква). Що маємо на сьогодні на Україні? Маю на увазі духовний, політичний та економічний стани?
(ну не вмію я писати коротко 😁)
Гарна стаття.