101 казка від Повітрулі. Урок Сунь Чая

Day 2,468, 05:24 • Published in Ukraine Japan • by Povitrulya


Дню Незалежності України присвячується.
У співавторстві з Sun Chai 😉




Отже вже та сестра! Валькірія Ханнелоре знову відірвала Повітрулю від перегляду аніме "Мінамі Ке". І де? В найцікавішому моменті, там де демонструвалась інтригуюча сцена з "Учителя і Нінамії", і учениця томно промовляла "Сенсе..."
- Тобі пора на уроки! - безапеляційно сказала старша сестра, і то таким тоном, що Повітрулі ніц не лишалось робити, як зібрати портфелик і піти на заняття до всерєпкововідомого Учителя Сунь Чая.
Дідусь Сунь для медитації з метою ментальної підготовки до занять налив малій учениці горнятко зеленого чаю з подрібненою туди суничкою, і взявся до смакування своєї порції, аж раптом з портфелика дівчинки донеслась широко відома народна мелодія. Мала засмикалась, і гарячково стала діставати з портфелика здоровенного чорного телефона, одягнутого в дуже мілітарну хрєнь, щоб виглядало стильно. Ледь не вийнявши собі око подовженою антеною Nagoya, Повітруля, натискаючи кніпочки, таки подавила веселе "Ла-ла-ла-ла" і запхавши телефона назад, сумирно глянула на вчителя.
- Сенсе... - благально майже пронякала дівчинка, прийнявши найневиннішого вигляду.
Учитель чомусь смикнув себе за бороду, одвів погляд від хвостиків, якими була прикрашена чорноволоса голівка, прочистив горло, і сказав:
- А сьогодні ми поговоримо...
Знов глянув на Повітрулю, яка дивилась на вчителя відданими очима, готова приймати вселенську мудрість в необмеженій кількості, встав і підійшов до вікна.



- Про що ж ми сьогодні поговоримо? - промимрив собі під ніс сивочолий філософ. І раптом побачив в кутку підвіконня павука. - Ага, - збадьорився учиталь. - Ану, Повітрулько, ходи-но сюди.
Мала вскочила, мов підкинута пружиною, і виросла поруч з Сунь Чаєм.
- Сенсе... - провуркотіла вона, намагаючись заглянути у вічі Суню.
Той, скоса глянувши на малу, чомусь відмахнувся від неї рукою і сказав.
- От дивись. Павук. Плете павутину. Зараз в ту павутину піймається яка-небудь безжурна муха-цокотуха, яка думає виключно про своє позолочене брюхо. Або комар, переконаний, що весь світ створений, аби він міг крові напитися.
А ось мураха повзе червоний, з великими щелепами, який не кує і не меле, але хоче ходить, ричучи, як лев, що шукає пожерти кого... І, впевнений своїй силі та безкарності, таки пожере і павука, і комара, і муху. Когось він тобі нагадує?
Повітруля наморщила свого лобика, зображуючи напружену роботу думки, аж раптом личко її проясніло і вона, єхидно посміхнувшись, заспівала "Ла-ла-ла-ла"...
Кругле мов місяць лице вчителя також просіяло. - Молодець! А тепер ми візьмемо, і переконаємо того Мураху Червоного, що хоча він впевнений, що він абсолютно безкарний, бо і комар і муха і сам павук йому не супротивники і воювати проти нього не будуть, та все ж він в гордині своїй не враховує багатьох факторів...
- А чи можемо ми його... зупинити?
Повітруля округлила очі, вся перетворившись у слух.
- От цікаво, чи тоді павук та муха почнуть нам розповідати що це негуманно і ми порушили права Мурахи їх пожерти? - захихотів Сунь Чай. - Як і про те, що зброя то зло, бо нею можна і їх самих прихлопнути. А чи будемо ми їх слухати і не займати Мурахи? Чи будемо ми чекати, щоб він приповз і пожер і нас разом з ними? - звернувся він до Повтрульки.
- Ні! - твердо сказала мала.
- А чому?
- Бо ми українці, - розпливлась в щирій посмішці Повіруля.



- Молодець, - засяяв вчитель, взявши до рук журнал "Дзвін" і - тиць - розчавив Червоного Щелепастого Мураху. - І нема вже того, хто збирався вирішувати долі інших.
- Сенсе... - очі учениці горіли вогнем захоплення і віри у свого учителя.






ДЛЯ ШАУТІВ:
101 казка від Повітрулі. Урок Сунь Чая
http://www.erepublik.com/uk/article/101-1-2429728/1/20