Join the new world

Насправді цю статтю адресовано, в першу чергу, усім вам – українцям, які читають пресу і (напевно!) досі переживають всю гіркоту поразки своєї спільноти. Втім, є українець, для якого ця поразка стала особистою – і я хочу, щоб він прочитав цю статтю, принаймні першу її частину. І саме тому я виніс його ім’я в заголовок моєї першої статті.
Насправді, я вже висловив президенту партії свою думку про його відставку і не збираюсь її тут повторювати. Скажу лише, що будь яке рішення в цій ситуації дається дуже нелегко. І будь-яке рішення лідера партії я особисто прийму з повагою і розумінням. Бо Alexander ІІ, в чому я не сумніваюсь, порядна людина, і як будь-яка порядна людина, розуміє міру своєї вини і відповідальності. Єдине, щодо чого у мене виникають застереження – що він же, по суті, став заручником ситуації.
Ні, я не виправдовую його – неявка лідера зранку дійсно катастрофічно деморалізувала наших анти-ТО бійців. Хоч я і називаюсь заступником голови партії, я, по суті, нічого не знав і не мав – у мене не було ні квитків; ні списків тих, хто голосує зранку; ні навіть списку який румун від якого регіону балотується (я пропонував її скласти, але у Александра ІІ вже була, за його словами, така карта). Мої обов’язки за весь час передвиборчої підготовки звелись до того, аби проспамити 250 членів нашої партії і надати лідеру списки тих, хто відповів. Це все – доступу до списків, квитків, плану виборів у мене не було. Але найгірше зараз те, що ще місяць тому цього всього і не треба було б.
Але про все по порядку.


Частина перша.
Власне, моє звернення до Alexander II The Great.

Ці вибори ми програли до їх початку. Румуни завжди були на крок попереду. Геніальний крок – «десантувати» триста виборців в Молдову якраз перед введенням громадянства – надав їм ініціативу, яка повною мірою показала себе саме зараз. На нашій території триста сорок чудово організованих ворожих партизан і до сьогодні ми просто не розуміли, що це означає – ми ніколи не стикались з таким. Я сумніваюсь, що хто-небудь на вашому місці діяв би інакше. Зрештою, партія спрацювала краще, ніж минулого разу – бо минулого разу, ми пам’ятаємо, прохідною кількістю для кандидата було 3-5 голосів; цього ж разу вашими стараннями (і виключно вашими) майже всі кандидати отримали 9-10 голосів. Ті члени партії, до яких ми звернулися, отримали квитки і вказівки. Безпартійні отримали купу закликів у пресі. Просто помінялись умови.
Ранкова ситуація – 12-13 голосів за кожного румуна стала для всіх справжнім шоком. А все тому, що ніхто під час передвиборчої підготовки, агітації etc. не спробував прорахувати ходи суперника. Триста голосів розділити не на сорок, а, наприклад, на двадцять п’ять – адже такий необхідний мінімум місць у конгрес. І навіть тоді, в ранковій гарячці, ніхто з нас і подумати не зміг, скільки у них в запасі голосів. І що румуни, на відміну від нас, мають чітку організацію і ще 50 вояків у резерві. Проти деморалізованих і абсолютно безпорадних двадцяти штук у чаті партії і ще двадцяти – у чаті армії. Зрештою, всі наші нескоординовані спроби привели лише до того, що ми вибили з конгресу одного ворожого кандидата – Booyakasha, і одного нейтрального (з UNLP) - spadesharp. Всі решта змогли втримати свою перевагу буквально в останню мить.
Боюсь, ніхто (крім, мабуть, найбільш досвідчених гравців) не уявляв собі, що таке анти-ТО. Бо інакше, ні в якому разі не дозволив би займатись його координацією одній людині. Яка, крім того, займалася ще всім іншим. Цього разу навантаження на одну людину просто перевершило граничне. І це наша провина, що ми просто дозволили вам так багато на себе звалити. Це провина всіх членів партії.
Але зрештою, я не хочу говорити про провину. Але також я не хочу, щоб Alexander II The Great увійшов в історію еУкраїни як партійний президент, що феєрично провалив вибори і більше нічим не відзначився. Бо на вашому місці міг бути будь-хто з нас.
Втім, як я вже казав, будь-яке ваше рішення – чи піти у відставку, чи працювати далі, – як я вже казав, прийму з розумінням і повагою. Успіхів вам.


Частина друга.
Якщо лідер партії твердо вирішив подати у відставку, він може це не читати 🙂

Я пройшов у конгрес. Дякую всім, хто виявив до мене таку довіру – я на неї заслуговував точно менше, ніж багато хто з тих, хто не пройшов від нашої партії. Втім, я розумію, що поки українці в меншості, то всі вони мають працювати максимально злагоджено – хоча б для того, щоб тримати „молдавських” конгресменів у постійній напрузі.
Але максимальну кількість свого часу я хочу приділити партійному будівництву. У держави є український президент (і, напевно, буде до наступних виборів – при активному нашому голосуванні румуни поки не можуть захопити президентське крісло навіть якщо всім роздадуть громадянство) і уряд, і вони мають займатися справами держави.
З того часу, як на минулому засіданні партії я запропонував свою допомогу, я хотів допомогти саме партії. І незалежно від рішення президента партії, я буду брати участь у створенні структури, яка дозволить повернути нам більшість при наступному голосуванні. На форумі (erepublik.in.ua – обов’язково зареєструйтесь ті, хто цього ще не зробив!) я найближчим часом викладу свої пропозиції щодо структури і розвитку партії і радо вислухаю всіх охочих долучитись до дискусії. Комусь створення якоїсь партійної структури може здатися зайвою і непотрібною бюрократією, але навряд чи „молдавани” досягли такого результату силами однієї людини.
І ще – дорогі українці, я хочу вибачитись персонально від себе за цей провал. Я зроблю все можливе, щоб він не повторився.

Щиро ваш,
Rednif Tap
Заступник голови партії
United Ukraine.