[Записки дипломата] Ukraine prevails

Day 1,547, 14:46 • Published in Ukraine Ukraine • by Kromov




Після вступу еТурції в ЕДЕН, місія, яку виконувала еБолгарія по захисту наших південних кордонів від можливого нападу завершилася. Останні місяці еБолгарія продовжула користування Тавридою та Бесарабією, але вже в своїх економічних цілях. Приблизно можна сказати, що з додаткових 20% бонусів на їжу та зброю населення еБолгарії, умовно, отримувало щомісячно близько 5000 голд.

Цей дозвіл був узаконений Президентом еУкраїни Донкіном, який підписав так звану “Угоду про співпрацю між Україною, Молдовою та Болгарією” 98 днів тому, яка офіційно тривала до 8-го грудня, та була автоматично продовжена ще на місяць. В січні, після тривалих переговорів, був укладений протокол про продовження до 7 лютого договір, на умовах військової підтримки та символічної грошової компенсації. Тоді не було політичної волі вказати нашим друзям, що вони засиділися “в гостях”. Не було також і бажання. В нас була амбіція: переможний військовий похід. Болгари дали письмові обіцянки виставляти всі наші битви в пріо1 чи пріо2, і головне: зробити все можливе щоб еУкраїна завоювала та втримала 2 бонусних угорських регіони. Маючи на руках таке, ми, разом з румунами, поділили угорські регіони, запланували атаки та проінформували військових командирів ЕДЕНу. Розвиток наступних подій всім відомий. Скажу чесно, на початку лютого, як в Уряді, так і в МЗС, в нас було відчуття, якби нам дали шпіца в пах. Єдине, що не порушили тодішня болгарська влада, - це перерахування грошової складової протоколу. Але ми, звісно, все розуміли і зла на болгарських партнерів не тримали, хоча вони опустилися в наших очах...

Вже цього місяця на молоді та красиві жіночі плечі випала місія віддуватися за чоловіків. Під неймовірним тиском, як внутрішнього, так і іноземного суспільств, ми постали перед дилемою: що переважає - національні інтереси чи міжнародні?

Чи не з перших днів каденції вийшов на зв”язок представник МЗСу еБолгарії і ми почали ділову розмову. На різних рівнях та в різних форматах ми вели діалог весь останній тиждень. Нам багато чого пропонували, від невеликого збільшення голдової виплати, до цілої сусідньої країни. Цю останню ми відкинули після того, як отримали душевний лист високопосадовця цієї країни, та зрозуміли, що еУкраїна не може піти на ґвалтування союзної сусідньої та дружньої країни. Це нижче нашої гідності. Якщо ми і будемо з ними співпрацювати - це виключно зі взаємної згоди сторін. Пам”ятаючи казку “Петро та вовк”, ми були обережні з іншими пустими обіцянками...

Навіть старші товариші з ЕДЕНу натякали на те, що якщо еУкраїна погодиться - отримає цукерку. Так що краще, цукерка з невідомою начинкою чи чорний але український хліб?

Нам було нелегко. Ми поставили себе на місце болгар , ми зрозуміли важливість нашого рішення в подальшому розвитку геополітичних подій в еСвіті. Це все трохи пригадує ситуацію, коли в тебе в квартирі живе родич, який трохи затримався в тебе, але як не як родич... І не туди, і не сюди.

Неймовірно, але факт. Як в РЛ, так в еР, якась країна прагне перебувати на території нашого Криму... Таврида - ця перлина у моря, майже не посварила двох друзів. Ми не могли вічно розплачуватися за одну велику люб”язність з боку болгар. Але ми раді, що розійшлися полюбовно.



Останній раз Таврида була в руках еукраїнців 28-го жовтня 2011 р. Через три з половиною місяця, формально, ми поставили крапку в цьому питанню та перегорнули сторінку для нових відносин.

Перед нами відкриваються як нові можливості, так і нові небезпеки. Ми будемо відстоювати дружбу та силу в єдності ЕДЕНу на заздрість наших спільних ворогів, які згинуть, як роса на сонці...

Проаналізувавши результати походу на еПольщу, ми переконалися, що саме брак цих 20% бонусів на зброю залишав нас за крок до перемоги. З нашими корінними регіонами, Тавридою та Бесарабією, ми будемо мати знов в своїх руках економічний та дипломатичний потенціал.

Нещодавно, згадуючи наш військовий похід на Будапешт, один високопосадовець з штаб квартири ЕДЕНу сказав, що “в еУкраїни ще яйця малі щоб мати колонії”. Сьогодні вона доказала собі та світу, що в козацького роду яйця як у Чингісхана. Вона - це Україна.