Релакс під котлєти. Quod scripsi, scripsi

Day 2,673, 05:01 • Published in Ukraine Japan • by Povitrulya

Ну ок. Як кажуть класики „криво были высветлены события, промолчать, значит согласиться”. Попередня частина „Сто одної казочки від Повітрулі” про диктаторів викликала несподівану і не зовсім очікувану реакцію у певної частини нашого е-соціуму. Я розумію, що тема болюча для багатьох, але вже ж краще вчитись читати що там написано. А стаття, мабуть, була писана кемі-саамською мовою, не інакше. Частина ерепівців з якогось переляку вирішила, що казочка присвячена їхньому загону, одна „титанічна” фігура переконана що я присвятила частину свого часу персонально його особі "Обычно не читаю, но в этот раз оно касалось игрового процесса и лично меня. Так же речь шла о нашем отряде, криво были высветлены события", ще один експерт спробував в кращих комуністичних традиціях задати неоднозначні питання, зробивши при цьому невинні очки. От реально почула з його вуст шипіння, знайоме жінкам ще з того моменту, коли одній з них підсовували яблучко в кущах. Ну а шо?.. Та нічого, як вже казалось, хто що сіє, той те і пожне, мірою доброю, натоптаною, струснутою й переповненою... Тим більше нечасто нубики і школоло в цій грі удостоюються височайшої уваги настільки, щоб „небожителі” їм присвячували цілі статті. Думала, чи відповідати на весь цей маразм, чи ні, але ситуація склалася настільки абсурдна, що вирішила таки трішки повеселитись. Ну а шо? Чого нє?


Так от, для тих, хто в танку не менш ніж 8-ї кушності, коротке резюме попередньої частини. В ній писалося про те, що рано чи пізно, але деякі діячі, водимі амбіціями, будуть і надалі намагатись руйнувати українське е-суспільство. Певна частина купиться на їхні завіряння, що „не користі раді, а токмо...” і соціум перегризеться. В казочці була зроблена спроба застерегти народ від такого шляху, і не дати себе використати в якості інструментів для досягнення мети певних індивідуумів, щоб не стати таким собі „м’ясом для доктора Джексона” [1]. Спроба була зроблена на базі аніме „Берсерк”, яке я високо ціную за його зміст. Заодно й прорекламувала цей шедевр, хоча дехто може сказати, що проспойлерила. Ну то таке. Трішки нижче ще одне рекламувати буду.



Отже, релакс під котлєти.


...Від гурту людей в кутку площі відділився гігант в чорному плащі з вишитою червоним буквою на спині і, махнувши їм рукою та сказавши „Я вам цього не радив” пішов геть. Проходячи мимо Повітрульки і нубиків, які щебетали про своє біля міського фонтану, гігант раптом обернувся, злобно глянув на дівчину і прошипів: „Не сцы, кАзявка, дай мне чуток времени и я тебе чего то нового "натхну".
Дівчина отетеріла від несподіванки. Вона досить непогано знала цю фігуру. Користувач чужого аканту, в якого вистачило, гм... впертості... продовжувати його качати і розкачати до нєвіданих висот, за що він купався в променнях невиданої слави, вже давно крутився у неї під ногами.


Не зважаючи на чорний плащ сіра і нецікава їй фігура, до якої вона була в абсолютному нейтралі. Чомусь правда так траплялося, що вже не перший раз ця фігура нападала на її друзів.
Ошелешені нубики спитали: - А хто то?

- Та так, один кадр, який з якогось дива вирішив що може пожати славу свого знаменитого тезки. Проте на відміну від того тезки, в якого в підпорядкуванні було цілком реальне військо, цей же оперує піксельними левелами, дамагами та іконостасами, а щоки надуває нічуть не менше за попередника. А чуть що то одразу кричить на все суспільство „Мєня абідєлі” (згадалась ще одна картинка Херлуфа Бідструпа) „Защіщайтє мєня, а то нє буду за еУкраіну біть!” Проте пораду дав цілком слушну, китайську мову Повітрулька також трішки знає, благо вчителем сам Сунь Чай був:


Поїздка в онсен відкладалася, бо у воза, на якому друзі мали туди їхати, полетіла колісна пара через перегрів букси, спричиненого нестачею дьогтю, недопоставленого з сусідньої країни. Це трішки псувало настрій, бо Повітрулька ніколи не відрізнялась не те що довго- а й просто терпінням. Та тут раптом сигналом асдіку, який намацує в товщі вод „сімку”, просвистів комунікатор: пінг! пінг! Відкривши смску дівчина побачила коротке повідомлення: „Піші правду!” і урлу: http://www.erepublik.com/en/article/relax1-2505909/1/20

Заінтригована такою заявкою Повітрулька полізла на Рєпу і о чудо! Виявилось, що то ціла статейка, присвячена їй особисто, ще й присмачена відеокліпом, в якому мелькала героїня з аніме Нуар [2] Кіріка Юмура. Мабуть той експерт з повітрулезнавства, ще один правдивий, як і його колєга з сусіднього загону, прирівняв Повітрульку до Кіріки. „Няя, як приємно, це комплімент” - зашарілась дівчина, яка й справді свого часу навіть брала собі нік Кіріки (ти знав!!! Ти знав!!! О_О Кажи коли і де ми пересікались? Я тебе не пам’ятаю, хоча воно й не дивно).


Хоча далі було менш цікаво. На відеоряд з Кіркою була покладена якась „суперська” пісенька русскава размєра (а що інше можна чекати від русскава размєра). Повітрулька реп як такий не слухає (не смакує), а такого класу відстій то точно тільки наркоман може слухати та ще й іншим пропонувати. Явно знав же де і що шукати наш експерт.

Щоб перебити в голові противну прилипливу пісню, дівчина швиденько нарила мелодію із Сінно Новаару [3], адже в „Нуар”, як і в багатьох інших аніме, дуже сильна музика, і деякі ости вже давно входять в Повітрульчин плей-лист. Для тих хто здатний відрізнити музику від наркоманського шансону, невеличкий зразок:



Дивитись-слухати тут

Друзі Повітрульки одразу дістали свої ноути і, переслухавши Aka to Kuroi, Coppeira no Hitsugi, та Canta Per Me взялись читати саму цидулю. І чим далі в ліс, тим товщали партизани, чи той, круглішали очі у читачів.
Нарешті один не витримав:
- Слухай, а що ти йому зробила, що він ото такою тирадою разразився?
- Я? Та сто років він мені снився, отой КотЛєто. От тільки з якогось дива він для себе вирішив, що перебуває в центрі уваги українського е-соціуму, і всі тільки й говорять та думають „о йом”. Як каже моя подруга: сам придумав, сам образився, сам про себе сагу сотворив. Чудеса „Зроби сам”, як писав Дік Френсіс у романі „Банкір”.

Повітрулька захихотіла. Потім встала, церемонно поклонилась друзям, дістала з-за спини лютню і заспівала пісеньку Тем Грінхілл [4], яка так і називається: „Гімн маньяка” або „Гімн нагібатєля”. Назву вибирайте, яка вам більше подобається. Приводжу тут повністю, бо реально, як кажуть, із пісні слів не викинеш.

Служение войне - завидней доли нет:
Доспехами скрипеть и всех рубать мечом.
Катана за спиной, подмышкой арбалет;
Кто в наши встал ряды, тому все нипочем.

Шагай, шагай вперед, отъявленный маньяк,
Сметая, как таран, все на своем пути.
Зачем тебе решать, кто друг тебе, кто враг?
Рази подряд всех тех, кто не успел уйти.

Железные бока, стальная голова,
Извилина одна, и ту оставил шлем.
Силен ты и могуч - зачем тебе слова,
Махнешь своим мечом, и никаких проблем.

Кто сильный, тот и прав - так истина гласит.
Победный гаркни клич, и на врагов вперед.
Мифрильная броня надежно защитит,
В обнимку с топором маньяк везде пройдет.

Топорщится, как еж, победно борода,
В глазах твоих огонь, и страшен твой оскал.
Увидевший хоть раз запомнит навсегда,
Коль от руки уйдет, сжимающей кинжал.

Hо вот окончен бой, врагам пришел конец,
Ты всех их порубал и отдохнуть присел.
Ты сам себе маньяк и сам себе певец -
Еще раз победил и сам себя воспел.



Подивитись на те дійство і послухати можна тут:

- У власній самозакоханості цей кадр і його свита навіть не вкурили, що було написано в попередні частині моєї казочки. Очевидно, курять не те. Мені здавалось, що я забавною українською мовою (правда, давно виникає підозра, що її там не розуміють, бо не поважають) написала, що Гріфки в їх рядах нема, і приміряти його образ на свою, навіть титанічну, персону - це дуже собі лестити.



Сховавши комунікатор, Повітрулька зібралась вже йти по справам, та один з друзів спитав прямо в лоб, прочитавши коментар до статті:
- Слухай, ти така таємнича, загадкова, про тебе ніде ніякої інфи нема. Може хоч скажеш де працюєш і чим займаєшся?
- Ну хіба це секрет, - здивовано відповіла Повітруля. – Про це чітко зазначено і в ВК, і в інших соцмережах, де зустрічається мій слід: Shara GMBH, старший ганяльщик ^_~



ЗИ. Всіх титанів русскава размєра попереджаю, що наступні наркоманські опуси про свою персону читати не буду, Даніла Корєцкого і Сергія Лук’яненко не люблю, то ж в подальшому будете писати виключно для свого задоволення та розваження вашої свити. Маєте право, у нас свобода слова 😁



[1] Фраза з фільму „Таємниця мотелю „Медовий місяць””

[2]. Ну не везе деяким експертам з анімезнавства. Як і „Берсерк”, „Нуар” вже давно входить в мій топ, де окрім цих ще з десяток аніме займає свої цілком заслужені місця.
В „Нуар” – першій частині трилогії, на фоні історії про долі кількох дівчат автори стилізовано розповідають про боротьбу між двома крилами глобалістів, які беруть свій початок від сіцілійської мафії – релігійного і фінансового. Починалась організація, як і „Наша справа” з боротьби за справедливість, підкріплену легендарно-релігійними мотивами. Пройшли століття служіння людям, і на момент дії в аніме це все починає заважати фінансистам крутити своїми справами, адже легендарна і релігійна (читай духовна) основа завжди накладає певні моральні обмеження, яких фінансові воротили не потребують, бо вони заважають бізнесу. І тому релігійне крило треба ліквідувати...
Деякі фрагменти
До речі нічого з РЖ не нагадує така тематика? 😁

[3] Сінно Новаару - 真の ノワール Істиний нуар (анімешн.)

[4] Для любителів ловити на слові і підколювати. Уявіть собі, я таки дійсно слухаю пісні і російською мовою. А також англійською, німецькою, французькою, японською і навіть чисту музикалку, без слів. Музика Моріконе, Поля Моріа чи та ж токата ре мінор Баха чудово звучать взагалі без всяких слів. Уявіть собі я навіть читаю окрім української ще й російською, білоруською та польською. Інші мови, на жаль, не настільки добре знаю, щоб вільно читати. І уявіть собі від знання інших мов моя українськість нічуть не страждає.



Няшка номеру

виконує „Мелодію з годинника” аніме „Нуар”


ДЛЯ ШАУТІВ:
Релакс під котлєти
http://www.erepublik.com/en/article/-1344-2506551/1/20