[MoC] Розмови про любов під булочки і валентинки ^_^

Day 2,643, 04:38 • Published in Ukraine Ukraine • by Ministry of Culture







Святкування Дня святого Валентина, або Дня всіх закоханих, в Україну прийшло не так давно. І викликало доволі суперечливі емоції, адже знайшлось чимало людей, котрі почали стверджувати, що воно не відноситься до українських народних і релігійних традицій.




Спробуємо розібратися, чому і що власне ми святкуємо 14 лютого, чому день кохання називають ще Днем Святого Валентина.
Достеменно відомо, що Католицькою церквою у той самий день згадується двоє святих Валентинів - священик і лікар, який працював у Римі і якого стратили під час гонінь на християн за панування Клавдія II Готіка (268-270) якраз 14 лютого. На місці його поховання у 350 році була збудована базиліка.
Другий Валентин – це єпископ з Терні (місцевість неподалеку від Риму), який практично повторив історію свого попередника. Єпископ Валентин у 270 році прибув до Риму і згодом за свою приналежність до християн був страчений у 273 році, тобто за часів імператора Авреліана, наступника імператора Клавдія II Готіка.

А причому тут кохання чи любов? І що ми святкуємо, свято кохання чи любові? І чи така між ними різниця? Щоб прояснити це питання, заглянемо в грецький словник. Чому саме туди?


Як відомо, Західна цивілізація починаючи з римської побудована на основі саме грецької культури, то ж варто заглянути в першоджерела, щоб дізнатися як трактували слово „любов” самі греки. Щоб не було як в тому анекдоті в наших сусідів: „Ты помидоры любишь? кушать люблю, а так нет...”.
Так от, грецька мова розрізняла чотири види любові, які позначались різними словами: „eros”, „stergo”, „phileo” та „agape”.
Думаю, що слово „еros” ні в кого не викличе труднощів у перекладі, хочу лише додати, що однокореневе слово „еrао” означає „просити, благати, вимагати”, тобто греки любов-eros називали егоїстичну любов, що прагне задоволення для себе.
Слово „stergo” описує любов між членами сім'ї, яка найкраще характеризується таким поняттям, як відданість.
Грецьке слово „phileo” означає дружбу, яку греки бачили в таких поняттях, як повна відповідність, єдність поглядів, схожість смаків, взаємодоповнення.
І нарешті грецьке слово „agape” характеризує найвищий рівень любові, немає любові вищої та сильнішої за любов-агапе. Любов-агапе проявляється у визнані, розумінні та високій оцінці людини. Любов-агапе відноситься до об'єкта своєї любові з великою пошаною, честю, визнанням, чистими мотивами, трепетом, захопленням і подивом. Любов-agape має в своїй основі безмежну любов до людини, і що найголовніше, ця любов не може перестати. Ця любов настільки сильна, що її не здолає ніщо і ніхто. Ми спробуємо проілюструвати ці види любові в наступному випуску „Коротких історій для душі”, а тепер повернемось до історій про Валентина.


Стародавні легенди розповідають про пастирську діяльність Валентина серед молодих людей. Розповідають, що у той час імператор Клавдій II для зміцнення боєздатності своєї армії ввів заборону чоловікам одружуватися і мати дітей. Звичайно, що такий наказ розлучив багатьох закоханих. Таємно і всупереч владі єпископ благословляв молодих, які бажали з’єднати своє життя. За цю свою „антидержавницьку” діяльність святий неодноразово був ув'язнений і врешті страчений. Та людська вдячність приписала йому титул покровителя закоханих і прикрасила його пам'ять багатьма легендами, що вони живі і сьогодні.
У святому Валентинові вбачали також покровителя подружньої любові. Так, наприклад, під покровительством святого у Парижі 14 лютого 1400 року був заснований Верховний Трибунал любові – інституція, яка була інспірована засадами лицарської любові. Трибунал мав за завдання вирішувати справи, які стосувалися подружніх контрактів, зрад, насильства над жінками тощо. Судді вибиралися на основі знайомства з поезією любові.
Фігура святого була настільки шанованою, що далеку і дуже древню туманність Sh2-174 астрономи неофіційно назвали Трояндою святого Валентина. Офіційно мабуть побоялись назвати, адже сучасна людина потребує чітких цифр, а не Касіопей з Пегасами чи Небесних річок ^_~


Існує також легенда, яка розповідає про те, яким чином з’явились „валентинки” - відкриточки, що ними прийнято обмінюватись цього дня, даруючи в них одне одному свої теплі почуття.
Легенда розповідає, що під час ув'язнення святий Валентин подружився зі сліпою дівчиною, донькою тюремного наглядача. Валентин на прохання дівчини розповідав їй про світ, який вона не могла бачити. Одного разу за молитвою святого дівчина отримала зцілення від недуги і з радістю повідомила свого друга, що світ є такий, яким вона його уявляла зі слів святого Валентина. Перед своєю стратою він залишив їй прощальну записку, в якій вона сама змогла прочитати підпис: «Твій Валентин».
Це і був прояв любові-agape, яка вчинила диво зцілення. Ця любов була для дівчини очима, коли та була ще сліпою, саме вона подарувала їй щастя і повноту життя. «Коли справляєш бенкет, не клич тих, що тебе можуть запросити і буде тобі відплата, але тих, яких ніхто не запросив і які не спроможні запросити тебе» - за таким принципом діяв Валентин, і було би добре його наслідувати тим, хто по-справжньому хоче святкувати День святого Валентина.


Але ж хіба це українське свято? Воно ж католицьке!!! Цікаво, що не один народ стверджує про свою причетність до святого Валентина, в тому числі й Україна. Зрозуміло, що український народ, який створив чи не найбільше у світі пісень про кохання, не міг обійти увагою святого Валентина - покровителя закоханих.
Як свідчить о. Богдан Добрянський, адміністратор парафії у Самборі, святий Валентин був покровителем... Перемисько-Самбірської єпархії: «У Ватикані вирішили передати частину мощів у храм тієї землі, якою заопікувався святий Валентин. Від того часу реліквію зберігають у нас. Але в комуністичні часи це замовчували».
Також є суто українська легенда, що збереглася в пам'яті киян із старокиївських родів, яка стверджує, що святий Валентин бував в українських землях.
Слід нагадати той історичний факт, що в княжому Києві, домонгольському, щоб нам не розповідала РПЦ (Русская православная церковь) діяли католицькі храми та кілька орденів (зокрема, бенедиктинці, домініканці та францисканці, що підтверджується місцевими й не тільки джерелами та описано в науковій літературі).
В старокиївській легенді розповідається про звичайних киян, яким допомогли зберегти і освятити кохання княгиня свята Ольга та святий Валентин. Легенда просякнута саме київським духом – духом міста, споконвічно відкритого до зв'язків з іншим європейським світом, міста-колиски непересічної, оригінальної культури, яку не подужали знищити та спотворити всі загарбники. Адже в оповідці не згадується про якісь конфесійні проблеми, чи кохання всупереч волі батьків, чи бучні зради й не менш бучні примирення: питання було в тому, щоб закохані могли одружитися, не відмовляючись водночас від інших сімейних турбот та від реалізації своїх особистих покликань.


Наостанок ще одна легенда, що безпосередньо стосується сьогоднішнього свята.
Жила-була собі звичайна дівчина... Не те, щоб дуже й вродлива... Звичайнісінька. Але раптом, після того, як вийшла заміж за чоловіка, що її кохає, вона помітно погарнішала! Аж дивувались усі навколо: «Що це воно сталося?! Як же ж це раптом ота «сіренька качечка» перетворилась на чарівну паву?!»
Просто любов змінює все на краще. Людина, яку люблять, стає гарнішою не лише обличчям, а й духом, її сповнює радість і бажання жити. Такі закони любові.
То ж бажаю кожному, хто прагне всім серцем знайти своє кохання і хай воно буде з вами до кінця.



Няшка номера!



Для вас працювала Superpixie






РОЗДАЧА! За кожен вот замість шоколадок отримаєте булочок на 100 хп 😁


Для шаутів:
[MoC] Розмови про любов під булочки і валентинки
http://www.erepublik.com/uk/article/-moc-1-2497178/1/20