«Рукописі скриптографа» ч.1

Day 1,880, 09:19 • Published in Ukraine Hungary • by SpeakerusNEW

Привіт весела і як уже звично нам усім, випиляна громадо. Допоки наша ситуація не стабілізується, союзники самі не стануть на ноги, а ми не перестанемо вийо нашими входами і виходами з ЕДЕНу, подумалось мені, що преса потребує трохи фану. Знаєте тепер безліч роздач, це добре, але якось втрачається радість від переглядання преси. Заклик Віджила до якіснішого медіа простору я сприйняв по своєму))).
Задумалось мені кілька проектів, здебільшого веселих, чи варто їх реалізувати покаже час.
Першим пунктом буде фантазі про ерепу з деякими напів прозорими аналогіями, для фану), точніше перший розділ цього твору. Зізнаюсь до писання подібних речей я ніколи не брався, але з ким же ділитися невдалими першими кроками, як не з тими, кому і так нічого робити, крім читання чужого маразму і вотання, а головне залишання своїх високо продуманих, чесних, а головне професійних висновків у вигляді коменту.
Як казав класик «Чудіть і начудите», чи то він якось по іншому казав…, байдуже.


Отже «Рукописі скриптографа»
Частина перша. Ісход

Над королівством Чорноземя згущувалися хмари. Уже давно не бачили люди ні світла свободи, ні дощу перемог. Забулися славні оповіді і легенди першої, та другої епохи. Канули у мунле постаті славних королів, та могутніх воїнів. Лише поодинокі могильні кургани височіли на місцях колишньої бойової слави.
Древнім звичаєм цього свободолюбивого люду воїнів, було уміщати на верхівці кургану камінь на котрому писали імена найхоробріших, а навпроти викарбувані таємничі символи, нащадки ще древньої, зовсім іншої, першої епохи. Ці слова врізались в серце і проникали у саму суть бойових сердець.
Таємницю цих написів знали лише древні маги, та могутні вітязі, що існували, ще з першої, або другої епохи. Словами цими були Dead citizen, та Permanent banned. Зловісні, неприйнятні для живих слова.

Нам потрібно більше зануритись у світ Чорноземя, з його високими Кирпатими горами, Чортовим морем (саме там тролі добували таку цінну сіль і селітру), пірнути у безкраї степи Задоріжжя, та зануритись у самі нутрощі жахливого, чужого іншомовного Дан базу.

Блись височин Кирпатих гір жили народи подібні, із швидкуватою, дещо не зрозумілою іншим мовою, мовою вправді дуже подібною до більшості мов Чорноземя, проте мовою своєрідною, повною дивних, незрозумілих нікому слів і саме цими словами гірські, та близь гірські жителі зводили з розуму своїх побратимів з Центральних земель, а особливо жителів Дан базу. Вони пишалися історичною непокірністю, сильною волею, та любовю до гучних забав.
Серед них часто траплялися маги, ці дивні «мольфари», як їх прозивали тут. Вони уміли здобувати мертві душі, котрі їх годували, працювали на них і приносили іншу усіляку вигоду. Керування мертвими душами потребувало небувалого вміння та обережності. Старовинні сили, що були сплетені з цим світом від самого його заснування, періодично нищили ці душі остаточно, а інколи навіть убивали самого їхнього керівника. Одним з найвідоміших мольфарів був Ісхам Равлик, також знаним у тих кругах, був більш таємничий Фортрес сірий. Проте по містах і селах ходили чутки, про інших, таємних, хоча і слабших мольфарів.

У інших територіях Чорноземя жив більш однорідний народ, здебільшого так звані прототасти, це люди різних земель, націй, ступенів і соціальних положень, їх метою було вільне Чорноземя, вільне від ворогів, та зачасту вільне від горців. Прототасти зазвичай звертали свої взори на схід у напрямку Мотовських земель, там жив народ дивний, періодично дикий, проте на диво живучий і пронирливий. Частина Дан базу уже розмовляла на мотовській мові і частково дичіла під впливом звичаїв сусідів. Щоправда для історичної правди мусимо ствердити, що племена мотовські були непоганими вояками і заслужили у боях свободу, чого ніяк не могли досягти розрізнені і не такі чисельні жителі Чорноземя.

Жили люди у Чорноземї досить просто, обробляли поля, пасли худобу, ловили рибу, та кували мечі. Усю свою багатовікову історію вони воювали, воювали колись за нові землі, воювали тепер за втрачені домівки. Воювали з усіма сусідами, воювали поміж собою і воювали заради самої війни. Як не дивно проте їхня кількість зростала, народ ріс і ставав на ноги. Основною ж бідою була нестача справжніх досвідчених вояк, вояк з елементарним знанням основ магії, вояк озброєних не тупим мечем і дерев’яним щитом, а істиних титанів бою, людей котрі в битві могли перемогти десятки ворогів, витязів з булатними мечами, витязів у золотих латах, тих хто перемагав у важливих битвах і цілих війнах… Як же їм бракувало таких бійців…

Постійні повстання, нескінченні бої, поразки, голод і тьма обступала їх зі всіх напрямків, проте вони стояли дружньо, боролись відважно і воювали з гідністю.
Інколи їм посміхалась удача і вдавалось висвободити одне, а чи кілька поселень від сил темряви, проте приходили нескінченні легіони ворогів цілі ватаги ургардів і полчища крилатих ляховитів. Війни були нескінченними, жорстокими, безжальними і як здавалося безперспективними.
Проте часи мають властивість мінятись, сонце має властивість освітлювати землю зі сходу і до півдня набиратись сил. Усе міняється коли приходить весна, і навіть у серцях оселяється надія.

Зараз же тривала люта зима, проте надія уже почала прокидатись, надія як завжди несподівана і на перший погляд марна…


Усім кому сподобалось, про основних героїв, їх історію і початок цікавої пригоди, ви зможете дізнатись з 2го розділу цієї книги.
Щиро дякую за увагу і не кашляйте, бо то не здорово…
на закінчення, одна з героїнь (ну ви її ще не знаєте)