Join the new world

Нижченаписане - репост моєї статті більш як річної давнини. Події останніх днів нагадали про неї, і перечитавши не зміг втриматись - настільки вона актуальна зараз, що навіть жодної букви не потрібно змінювати.
Читайте , будь-ласка, уважно)



Спостерігати осторонь.
Важка, бісова праця - обірвати всі контакти, зупинити всі маховики запущені давно чи нещодавно , просто осідлати зручний трон туклікера і спостерігати…

Коли варишся у розсолі – важко відчути його смак, відсутність інгредієнтів чи перебір спецій. Тиждень що минув ознаменований мінімальною активністю, мінімальною публічністю і тролінгом. Але я уважно та прискіпливо спостерігав.

Не сподівайтесь побачити тут простирадло розпачу що так подобаються «прихильникам» моєї творчості. Натомість кілька абзаців у стилі…



По-перше. Хомячки втомились вертітись у колесі. Цей дивовижний та завждинаступаючиймомент крику розпачу «Всьо! Брейк! Ми так більше не можемо, давайте жити дружно та КОНСТРУКТИВНО!!!» він наповнив мою творчу душу емоціями радості та задоволення)).

Це як «Браввіссімо Маестро!» у переповненому залі! Думаю трупа геніальних акторів разом із постановочною групою можуть тричі вийти на біс, щоразу зриваючи нову бурю овацій. А потім спокійно йти у закулісся готувати нову виставу. Благо сценаріїв вдосталь.

Не нийте про срачі, бо це єдине що змушує працювати лінивих людей. Гра примітивна та не втримає жодного без можливості виплеснути емоції, поржати та покуражитись з «ворогів»… лише за буйки не запливайте.

І не слухайте «консолідаторів», вони мають свою мету набагато підступнішу ніж найзеленіший троль. 😉



По-друге. Брехуни почали узаконювати брехню, злочинці – декриміналізовують свої злочини…
Тут принципово визнати ступінь хвороби. Якщо пішли метастази – не бачу сенсу збирати консиліум. Одна ін’єкція і муки завершаться. Біда полягає у тому що брехня має груповий, клановий характер. Більшість моєї преси останнього півріччя написані у потугах боротьби з «брехунами» та «злочинцями» (правда хом’ячки вважають що це батхерт), і все, ну відсотків 95, написане там є правдою.

Але плебеям брехню чути солодше, брехня звучить доступно і не змушує замислюватись…

Тому ляльководи привчили своїх маріонеток брехати хором, підхоплювати їх месаги лицемірства та чосу і з насолодою заводити на високих октавах оди псевдо –чомусь.

А волати «тримайте злодія!» завжди вигідно самому злодію.



По-третє. Як завжди радують хом’ячки . Ці недалекі тваринки охоче вірять у будь яку лободу написану їх «годувальниками» лише за якийсь ефемерний шанс бути приєднаним до самопроголошеної тусовки людей вищого сорту, обраних, патріотів, справжніх патріотів, націоналістів чи єдино правильних обраних тру націоналістів вищого сорту… По*уй

Відчули що у вас в задниці побував жовто-блакитний фалос прийшовшого по вас Бандери? Ні?

То може ви латентний… патріот і вам справді у кайф содомувати себе атрибутами державності у віртуально-збоченій формі.
Або знеболюючі пілюлі що ви «вжили» закохано споглядаючи авку свого Президента дозволили вам втратити чутливість до анально-патріотичних маніпуляцій з вашою свідомістю.

Це гірше, бо коли анестезія пройде – залишиться біль з присмаком вафель котрими вас нагодували на цьому мітингу нікчемного лицемірства приправленого патріотичним ботоводством заради «ВЕЛИКОЇ МЕТИ!!!111» що навіть здаля не має жодного відношення до того щирого почуття що виникає при перемогах наших спортсменів чи подвигах наших героїв.



Наостанок.

«Мені по*уй на всіх – є лише всепоглинаюче відчуття Фану!»

Напишіть цю фразу на стіні над монітором, і дивіться щоразу коли схочете вчинити наступну тупу, необдумано наївну дію а-ляРЖ.
Це єдиний шлях до визволення.
Розірвіть шаблон у котрий вас загнали ще у перші дні гри.
Ви самі вільні обирати свою роль, свій фан, і вам зовсім не потрібно ходити слідом за кумиром із мрією зробити йому приємне , або підставити своє дупло під вогонь опонентів прикриваючи зад свого героя від неприємних йому залицяльників.

Ви нікому нічого НЕ ВИННІ у цій грі, звільніться від комплексу меншовартості, віртуальний відсос зробить вас конгресменом чи міністром, але не робить вас задоволеним. Все що завгодно тут досягається характером і мізками, а не плебейством та плазуванням.

Грайте та не дозволяйте щоб грали вас!
Єб*ть гусей, я кінчив.

Роздуми вголос. Думки що виникають у процесі перебування тут, та тісно переплітаються з нашим реальним життям. Тут я помічаю те що випало з поля зору там, і навпаки. І що тішить – концентрація потрібного матеріалу тут набагато вища.
Але й це не головне – у еРепі люди втрачають пильність і дозволяють собі певні вільності. Вони думають що вдало підігрують в певній виставі, і за масками їх героїв не помітно справжньої личини… Це зовсім не так, насправді. Не потрібно бути психологом аби зрозуміти кого приховує та чи інша постать.
Зазвичай це не від солодкого життя. Цих людей, усіх нас, можна навіть пошкодувати. Комплекси, відчуття меншовартості, неприйняття світом, асоціальність, самотність, агресія – це ті погані але спроектовані чітко на лідерів тутешнього життя якості. І не треба казати що вони не стосуються когось конкретного - ми усі інфіковані. Нехай про мене розповість хтось інший, аби було об’єктивно, а мені цікаво розібрати зараз кількох індивідуумів. Відомих у нашому середовищі.

Перший тип.
Старший чи середнього віку, чоловік, рідше жінка. Не склалось особисте життя, проблеми у родині , або її повний розвал та занепад. Відсутність дітей або проблеми у спілкуванні з ними. Гіперкомпенсацією для таких людей є створення навколо себе «сімї», віртуальних дітей яких він повчає, виховує, змінюючи те що не вдалось донести власним. Він готовий горою стояти захищаючи їх. Не можу трактувати це як певну форму педофілії, це швидше не хвороба, а нервовий розлад спричинений підсвідомим бажанням мати велику родину, власних дітей вихованих так як йому здається правильним, чемних та вдячних. Така людина надто заглиблюється у неігрові аспекти спілкування, шукає дотичність у РЖ, поглиблено вивчає потенційних учасників своєї «сімї», навіть збирає про них інформацію з сторонніх ресурсів. Таким чином стирається грань між реальним та віртуальним, і така особа перестає адекватно сприймати оточуюче середовище. В усьому що не підпадає під його шаблон ідеальної общини він бачить загрозу, ворожість, прагне будь яким чином усунути цю загрозу. Може називати себе «батьком», «вождем», «гетьманом», тощо.
Відчуваючи неабиякий вантаж відповідальності за свою уявну родину, він часто відсуває реальні проблеми на другий план, тим самим ще більше заглиблюючи кризу у своєму житті. Зате у віртуальному світі він безвідмовний щодо своїх «дітей», готовий на будь-які жертви, витрати часові та фінансові аби допомогти… навіть вдесяте піти у президенти, чи сидіти 24години збираючи «ресурси» для перемоги на виборах, тощо.

Другий тип.
Будь якого віку, з непоганою ерудицією та базою знань. У реальному світі має великі проблеми з комунікацією, не вміє спілкуватись із людьми. У середовищі що його оточує не є лідером, радше навпаки – постійно відчуває на собі глум та приниження. Типовий образ «ботана», котрий не може донести своїх думок, ідей та світогляду оточуючим і страшенно страждає через це. У еРепі , зазвичай, примірює на себе роль місіонера – готовий безконечно повчати, доносити свою думку, доводити протилежне. Зазвичай має свою, відмінну позицію, часто доходить до парадоксального і такий індивід просто занурюється у демагогію відшуковуючи будь-які суперечки, приймає у них активну участь, часто перечачи собі. Суперечки заради суперечки – його кредо.
Цей тип теж досить амбітний, але, знову-таки через свою конфліктність, затятість та непоступливість йому важко зібрати навколо себе послідовників у еРепі, досягти висот. Такий собі борець з млинами, сучасний дАртаньян чи псих-одинак. Дотримується певної ідеології, парадигми, у котру сам свято вірить, іноді до фанатизму. Намагається розповсюдити це «вчення» на оточуючих, проповідуючи його як єдиновірне та таке що здолає всі труднощі та проблеми.


Третій тип.
Страждаючий комплексом меншовартості. Зазвичай старший 23-25років, уродженець глибинки, або житель невеличкого периферійного містечка. Має проблеми з самореалізацією, неуспішний у роботі, скутий. Здебільшого через своє походження та соціальний стан відчуває комплекси меншовартості, тому потребує компенсувати їх приміряючи образ успішного та наполягаючи на власній особливості. Така людина дуже розчарована життям, її переслідують невдачі, рушаться плани. Крах своїх мрій він намагається надолужити успіхами віртуального світу. Справжній ігроман, усюди максималіст – він просто втікає у вигаданий світ від проблем що накопичуються, і вирішити які він не у змозі через неосвіченість та не адаптованість до життя. Часто такі типи старанно приховують свої данні, ніколи не дозволяють собі обговорювати теми походження, національності, соц. Стану родини, тощо. Іноді вигадують реалістичну альтернативну історію свого життя.
Часто такий персонаж не є представником титульної нації, має кровозмішення, тому приховується. Типовий представник «понаєхавших», котрий компенсує підсвідоме відчуття власної другосортності реалізацією того що ніколи не досягне у житті – стати на один щабель з елітою.
Мушу зазначити окремо – усі ці типажі об’єднує нестримне бажання уваги. Уваги котрої їм так бракує у реальному житті, і часто вони у пошуку цієї уваги виходять на хибний шлях, насправді не будучи аж такими безнадійними людьми як можна собі уявити по їх персонажах…


Ех, є ще кілька типажів але стаття потрохи перетворюється на Велику Китайську Стіну, тому продовження і висновки незабаром. А хто відгадав з кого списані усі типажі – пишіть ПМ і буде вам багато ку7 щастя .

П.с. Не судіть строго за не надто коректні вислови та неточні формулювання – я не професійний психолог, я тут іншим займаюсь. Думаю настане час коли буде опубліковано матеріал професіоналів, але це вже зовсім інша історія…