Зів*ялі помідори

Day 4,136, 12:09 • Published in Ukraine Ukraine • by UkrFloppa De Elite

Без усяких прелюдій - нудно. Навіть нічого нового про причини того що нудно не скажеш - всі ті ж нарікання що гра перетворилася на двокнопочну грайндилку та давно втрачений дух авантюризму(сильні гри цієї перестали робити ефектні жести та божевільні витівки, і фактично почали дотримуватись політики "фарми і давай фармити іншим", невмолимо збільшуючи і так велетенський відрив між ними та рештою гравців). Чорт забирай, у вас в еКраїні МЗС-туклікер, років з 4 назад вже владу би яйцями закидали!



Уже 1.25 року, як я втретє прийшов у це миле місце, і знаєте, це нагадує перепроходження якоїсь середньостатистичної грайки. Перший раз ти граєш по правилам, і виконуєш переважно сюжетні квести, другий раз ти досліджуєш усі діри, винюхуєш всі пасхалки та емпірично перевіряєш свої найдикіші теорії та ідеї (а чи можна псевдогіганта затикати ножем до смерті? А чи можна тим же ножем затикати до смерті всіх NPC на карті, і з їх трупів викласти слово МИР?), а в третій раз ти вже знаєш все уздовж та впоперек, і ти чисто машинально виконуєш уже вивірені дії, ностальгуючи по тим часам, коли це тобі приносило задоволення, іноді компенсуючи спостереженням та спілкуванням з новачками, як вампір намагаючись харчуватись їх емоціями від перших вражень та відкриттів.


Свого роду і тут, в 1 реінкарнацію я грав суворо по правилам, був чемним і не ліз куди не просять, і пішов з гри хоч "вузько відомим у вузьких колах" гвинтиком у системі, але з чистою совістю. В 2 реінкарнацію я намагався добрати все, чого не добрав у першу, і випробував на собі майже всі ролі: від наркомановіщателя на "радіо" до писаки сопливих оповідань, від танкодонатера-тащєра епіків до людини якій давали найприємніші характеристики і насаджували в фотошопі на шпиль(всє мислі ліш а шпілє, шпілє-вілє (с) Зігмунд Слєпаков).



У 3 же свій раз хоч і намагався щось рухати та орошувати за старою звичкою всіх шоколадом в прямому та переносному враженню, та відчуття уже переглянутого фільму все так же мене не покидало. Крім того, в нашому ком'юніті давно вичерпали себе усі джерела конфліктів - а будемо чесними, для еУкраїнців(за винятком кількох особливо епічних подій, на зразок спалення Будапешту) внутрішні чвари були все-таки головним джерелом фану.

А зараз, крім відсутності плюралізму ідей щодо гри(якого і не може бути через механіку, "роздати весь бюджет чи не не роздати" не враховується), у нас навіть відсутня якась помітна різноманітність у РЖ поглядах. Тому ми позбавлені навіть такої дрібної радості, як гуртом карати партію сєпаріванархістів за неправильні аватарки їх членів.



Великі надії подавав УкраїнськийБот - молодий, гарячий, не встигнувши зареєструватись у гру став безсоромно наступати всім на хвости та демонструвати бажання домінувати. Але кожен раз як здавалося що ось ось, "ща буит мясо" - машина холівару туберкульозно закашлювалася і глохла, лишаючи відчуття незавершеності акту: такі реалії гри, де перекачавшись можна отримати повний імунітет до будь-яких агресорів, і такі реалії нашого РЖ, де така звична для американського підлітка річ, як викинути пару десятків долларів на непотріб в інтернеті є привілеєм небагатьох обраних.



Лівати? Поки рано, як мінімум слід дочекатись круглої дати, та й надто вже звик я до цієї штукенції, і як не крути - крім вбитого часу, мені вдалося звідси вхопити і чимало корисного, лишаючи мене якоюсь мірою в боргу перед спільнотою. Активно грати? Хоч я вже було налаштувався переселитись у помітно жирніший екзоскелет, голос здорового глузду підказав мені спробувати для початку купити паки на цього здохляка, і подивитись чи зможу я так жити. Ні не зможу, кайфу це жодного не приносить, та й РЖ щось мною надто сильно зацікавилось

Зробити якусь дурницю? А от це запросто. Тому мушу відкланятись, зрікаюсь свого титулу, і записуюсь в молдавани. Зрада тотальна, ага.