ТИ ЖИВИ ТА ІНШИМ ДАЙ ЖИТИ

Day 3,829, 11:33 • Published in Ukraine Ukraine • by UkrFloppa De Elite
Хоп хей, лалалей (став лукас якщо пам*ятаєш цього кладязя харизми) любі читачі!

Писатиму сьогодні на трохи нетипову для себе тему, але здається мені що дещо подібне все-таки слід освітити в еПресі. А почалося усе з гілки коментарів під цією статтею(якщо ти не гомосек, відкоментиш за 5 сек, чийомусь боту тра 25 коментів набрати)

Мова зайшла про медалхантерство, повагу, донат, честь а також древні часи, коли пінопласт робили з молочної піни і еУкраїнець був СупрімКомандером топ-альянсу. Що ж, спробуємо пройтися по цим цікавим темам. І пограємось в Капітана Очевидність для самих маленьких



Гравець BondXXL зволив здивуватись скигленню неофітів щодо втрачених медальок, і згадав древні часи за царя Панька, коли земля була тонка, тому всі мусили тіснитись в одному дивізіоні та без всяких цих ваших авіацій, і здобуття медальки прирівнювалось до подвигу Геракла.



Все було б правильно, якби не такий маленький дріб*язок – у ті часи еПалеоліту були принципово інші умови гри.

По-перше, і найважливіше - були відсутні паки - набори з платних послуг, без яких навіть топ-акк перетворюється на посміховисько. (точно не пам*ятаю, але пауер ввели відносно занедовго до створення дивізіонів(2012 рік), БП та МП з*явились аж в 2015 році).
Узагалі, донат що мав безпосередній вплив на завдану шкоду у битві був дорогим і мав відносно низький ККД, тому до нього вдавались у виняткових випадках. До певного моменту не було батонів (можна було купити лише +10 ХП), і тривалий час після їх введення – енерджібари не можна було зберігати, вони автоматично з*їдались замість їжі.
У часи ще більш давні у розпорядженні гравця було всього 100хп, які відновлювались цілий день. До чого я веду цією горою ностальгії? Медалхантерство в ті часи було неприбутковим та грало більш іміджеву роль: медаль БХ/КХ була справді аналогом РЖ відзнаки, що символізувала значний вклад гравця в битву. А, так, і ще поняття "тренувальної війни" тоді було відносною рідкістю, і групка організованих роботяг-середнячків частенько бувала ефективнішою за донатера.



Зараз же умови принципово інші. Є платні послуги, які надають просто колосальну перевагу над гравцями які їх не мають, але при цьому існує можливість вимінювати їх у донатерів за ігрову валюту.

Ігрову валюту в цій грі можна здобути донатом (до слова, набір з 3-х найкорисніших паків - половина мінімальної заробітної плати в РЖ України), через виробництво (без донату потребує дуже тривалого накопичення ресурсів, а також не дуже швидко окупається), та через військовий модуль. Медальки трудоголіка, конгресмена, суперсолдата, тощо не беруться до уваги - 5 голд раз в місяць це копійки в реаліях сучасної гри + прибуток з них зазвичай і так витрачається на "платне тренування". РХ, Найманець, ФФ – скоріше приємний бонус ніж основне джерело прибутку (хоча життя таке, копієчка до копієчки).



А от у військовому модулі в нас цікавий парадокс. З одного боку, із введенням дивізіонів та авіараундів, а також присутністю усяких Тренувальних Воєн (ТВ) і загальним розпорошенням дамагу - полювання на медальки БХ/КХ стало вигідним. З іншого ж боку, без описаних вище "платних привілеїв" можливість заробити які-небудь значні ресурси на військовому модулі(включно з КО) прямують до нуля.



Як результат, у військовому модулі ми маємо 3 чіткі групи гравців:

1) Безпакові туклікери, для яких здобуття медальок скоріше ситуативне, і чий вклад в битвах типово мінімальний

2) Донатери(вони же мастеркарди) - люди, що вкладають реальні гроші у гру, тому мають більший ступінь внутрішньоігрової свободи і не так сильно зв*язані проблемами заробляння ігрової валюти.

3) Такий собі середній клас, люди що зависли між двома вищезгаданими категоріями: власники прокачаних акків, що загрузли в циклі: купляти паки щоб мати змогу фармити => фармити щоб мати змогу купляти паки


Для перших заробляння медальок є свого роду азартною грою: для туклікера кількість затрачених ресурсів на здобуття БХ(а тим паче СХ) імовірно що буде непропорційним винагороді + нині адміни зробили так, що наявність у гравця паків відображається на профілі, ще більше знизивши шанси простого люду ухопити свою дрібку золота.

Для тих хто вкладає реал фарм безперечно теж корисний, адже за голду можна купляти додаткові батони та інші ніштяки, які як відомо зайвими не бувають, але не вирішальний.

Але от для третьої групи МОЖЛИВІСТЬ ФАРМИТИ ГОЛДУ Є ПО СУТІ ПИТАННЯМ ЖИТТЯ І СМЕРТІ У МЕЖАХ ГРИ.




І саме тут виникла потреба в якомусь «кодексі честі» чи створенні методів стримування, адже перебиваючі чужі медалі, так звані «стілери»(укр. крадії) фактично вганяють інших гравців в мінус та позбавляють їх можливості повноцінно грати. Таким чином, з*явилось неписане правило «не перебивати гравця, який чітко висловив свій намір узяти медальку завдавши значної шкоди на початку бою», або про простому «помітив територію дамагом». У якості умовного методу впливу, додалася практика «покарання злісних стілерів» та усіма улюблені «чорні списки». Ефективність цих заходів та спецоперацій сумнівна у випадку донатерів(для яких це може бути навпаки додатковим викликом), а от для білок у колесі з третьої групи полум*я чиєїсь ненависті може виявитись цілком відчутним, особливо якщо напоряться на мастеркарда із загостреним почуттям справедливості. Адже навіть не обов*язково саме забрирати Бхшки – достатньо просто регулярно змушувати «жертву» витрачати стільки ж або більше ресурсів ніж вона заробляє.



Так як у нашому світі повелося, гарно в теорії – погано на практиці. Поняття «значного дамагу» дуже розмите, рука гравців з кращими аккаунтами побачивши в бою слабкішого та на їх думку – беззахисного вояку рідко коли промаже мимо кнопки файт, ну і звісно куди ж без людської жадібності.


І саме з тих самих причин, чому ніколи не злетить комунізм, ми маємо проблеми з розподілом медальок всередині країни – здавалося б, ми ніби граємо за одну команду, мала б бути принаймні якась частка еПатріотизму – позбавляючи ресурсів свого співвітчизника, а тим більше, вступивши в герць із зливання батонів щоб довести «хто зверху» - ти позбавляєш свою державу потенційного дамагу. А з ним у нас і так все погано. Чому б здавалось не домовитись і не подбати щоб вистачило усім?



Така вже примха нашого Всесвіту, що щирий заклик екстрасенса, любителя солодкого хлібу та людини-чайки- «ти живи і дай іншим жити» вдаряється об стіну людського егоїзму та любові до піпірочної метрології.


Ну і на самий кінець, якщо тобі удалося осилити це аж до сюди, пара простих істин:




- Хоч згаданий вище «кодекс честі» є чимось на кшталт «кодексу піратів» скоріше список рекомендацій ніж законів, наполегливо раджу по можливості його дотримуватись. Звісно, в репі як і у РЖ найвищим законом є сила, і маючи достатньо могутності можна вертіти всіх на своїй осі – але якщо ви не топ танк з N-ою легендою та 250к сили та значним балластом з ігрових ресурсів, краще не лізьте зайвий раз на рожон, і не кусайте більше як можете вхопити. І пам*ятайте мудрі слова Квай-Гона Джина – «завжди знайдеться риба побільше».


- Ми можемо засуджувати таке ставлення, та вказувати на його несправедливість – але тут теж є присутня свого роду «політика ідентичності» і як наслідок – «колективна відповідальність». Людською мовою, якщо ви злісно стілитимете – є шанс викликати праведний гнів не лише на себе, але й на своїх колег по МЮ/країні.

- «Як слон впав його і жаба брикає» - ревносний захист своїх медальок та періодичні оверкілли необхідні для демонстрації того, що тебе стілити невигідно. Інакше є шанс отримати статус жертви, яку перебиватимуть регулярно.



- Все згадане вище має користь та важливість ідентичну ракетному заводу(не тому що авіазброя, а тому що конвертує фігову зброю у фігові бомби), у випадку якщо в бій вривається діамантовий мастеркард-збирач біжутерії з п*ятизначною колекцією скальпів. . Подібне протистояння наочно продемонстроване гіфкою вище.


Щасти вам
OekraїenseGuerrilla