Монолог зрадника

Day 3,820, 13:22 • Published in Ukraine Ukraine • by UkrFloppa De Elite
Що ж, доброго вам дня шановні читачі

Сьогодні мова йтиме про той міфічний «борг перед державою/країною/народом» та роздавання ярликів зрадників, запроданців та гаспидових синів направо і наліво.


Я уже давненько подумував трохи пографоманствувати на цю тему, бо там то АТАМАН, відомий нам своєю мудрістю та врівноваженістю лаявся на Леона що він комусь продався і нема в ньому ні краплі державності(що б це не значило), то он в чатику ФОБОСу почала зав*язуватись дискусія на цю тему, та й узагалі, це доволі актуально як і в РЖ так і опосередковано в еРепаблік, яка є свого роду дуже спрощеним та зменшеним, але все-таки fascimile реальності. (колись до речі ще за царя Гороха доводилось навіть випускати міні-опус про подібну проблему)



Тим, хто навіть не ліз в темні нетрі психології(і правильно робили, мушу зазначити), має бути знайомим таке визначення як «маніпуляція». І так вже в цьому житті повелося, що одним із найдієвіших способів для маніпулювання кимось є нав*язування почуття вини.

Висловлюючись максимально узагальнено та просто, суть полягає в тому, що вам насаджується думка про те, що заради вас було принесено (чи приноситься) на вівтар якусь неймовірно цінну жертву, або що ви колись ухитрились вчинити досі невідоме світу кощунство. Метою цих нехитрих дій є намагання викликати у вас докори сумління та бажання стрімголов бігти виплачувати «репарації» у вигляді матеріальних благ, часу, зусиль а часами і життя.



Класичним та мабуть найпоказовішим прикладом є сатиричні образи з мильних опер: бабульки, в яких завжди як по команді стаються серцеві напади в момент коли їх виводять на чисту воду чи стереотипна фрази із сферичної серіальної сімейної сварки у вакумі, мовляв я на тебе, тлусте одоробло, всю молодість поклала, а ти все сидиш перед ящиком і збагачуєш газом диван.


Схожим алгоритмом нам порою намагаються втюхати любов до нашого вельми коханого державного апарату, і що найвеселіше – деякі персонажі мало що самі прирікають себе на таке психологічне рабство, так ще й перетворюються на ревносних адептів-поцрєотів що звинувачують в усіх смертних гріхах всякого хто не хоче долучатись до їх помпезного та гордого маршу по граблях.



От пан RedWerewolf прорік що усякий, хто нині накиває п*ятами з неньки-України в пошуках ліпшого життя вчиняє смертний гріх зради. І в мене постає закономірне питання: а що власне зраджують? Відкинемо усякі сентименти, і подивимось на це об*єктивно

Наприклад, я обирав де мені народитись? Ні, на це була воля чи вищої сили чи вселенського рандому, як кому більше подобається. Мені чи моїй родині ця держава (Україна) дала якісь виняткові можливості? Здобуття чого-небудь будь-де у нас стається не завдяки, а скоріше всупереч бюрократичній машині, корупції, беззаконню та рекетирству. «Безкоштовна» середня освіта чи медицина, за яку були сплачені податки? Усе чому я навчився в школі, було завдяки особистій ініціативі окремих вчителів, з якими я досі підтримую досі стосунки, в той час як держава в певний момент усунула від керівництва школою заслуженого педагога-інтелігента, і ласкаво замінила її попавшимся на хабарі чиновником, який, як можна здогадатись, почав впроваджувати свої порядки. А знайомство з українською медициною коштувало мені тривалого лікування та реабілітації в платних клініках.



Можна було б сказати, що ми знаходимось під окупацією, владу захопили злі рептилоїди на літаючих тарілках? Так ні, в нас як-не-як, владу хомячки обирали з року в рік демократично і законно. Та й сам був свідком чималої кількості ситуацій, коли наш любий народ демонстрував свої «найкращі якості» (деякі можливо розповім в наступних випусках)



Тому, шановний Червоний Вовкулака та його однодумці, у мене до вас питання, яке на мою скромну думку, риторичне: яке ви маєте моральне право в чому-небудь звинувачувати людей, які не захотіли булькати з усіма в цьому болоті, і керовані вже навіть не якимось власними амбіціями, а банальним інстинктом самозбереження заводять тракторця?

На все добре
OekraienseGuerrilla