Join the new world

Дякую БДСМ-Шмарклі, а також Пазікабверканонену за мотивацію написати статтю


"Мистецтво - як кохання. Якщо не відкрити йому серце, воно може постукатись і в більш неочікуваному місці"
(с)

---

Якось, за милою бесідою в затишному чатику в Діскорді, зайшла мова про сучасне мистецтво, а саме - особливості критеріїв його оцінювання. Уже не важливо щоб витвір милував зір, і байдуже чи його створення потребувало майстерності. Все вирішує піар та епатаж: ХТО це витворив, і часто - ЧИМ. І як здогадуєтесь, останній параметр не був оминутий петросянськими натяками, що і власне вмотивувало мене написати про кулсторі, яку мені колись розповів знайомий травматолог. Деякі з вас мабуть її від мене чули в чатику раніше, але я думаю ви погодитеся, що це епік, який не шкода і почути вдруге.



Отож, жив був один художник-скульптор, якого імовірно одної ночі замість Музи відвідала якась Попобава, і він вирішив що було б прикольно зробити зліпок прямої кишки. Ну такий світ, таке мистецтво, таке життя, он в Китаї є ресторан де їжу подають в тарілках-унітазах, в Бельгії - цілий готель-анус, навіть в деяких магазинчиках з продуктами для домашнього затишку можна придбати подушечку у виді какулечки.



Але якби усе було так просто, не було би цієї оповідки. Наш герой вирішив поставитись до справи з максимальною самовідданістю, та досягти максимального реалізму... Тому узяв, і напихав собі повне гузно гіпсу.



Узагалі, предмети, які люди запихують собі в отвір в якому ніби природою передбачений односторонній рух то цілий епос. Коли тобі розказують, що в твоїй області в середньому двічі на місяць "випадково падають" на лялку Барбі, і що в одного надрозума видлубали з шахти маленьку скриньку, із манюсінькою іконою та Біблією усередині, якось настороженіше стаєш ставитись до оточуючих. Але повернемося до нашого горе-Мікеланджело.



Так ось, нафоршмачив він собі чорний хід гіпсом, в надії що він повторить усі нерівності та форми. Але він не врахував один момент - той факт, що гіпс застигне, і перетвориться на його Magnum Opus, повторивши його внутрішні "форми", аж ніяк не полегшить процес витягування чопу з винної бочки, а точніше - зробить неможливим зрив пломби на воротах в домашніх умовах.


Dolbit Normal'no

Ви думали на цьому історія завершиться? Як би не так. Творчі люди дуже уразливі та сором*язливі, як там кажуть - образити художника може кожен(правда не кожен вміє дихати Циклоном-Б). Тому наш закоркований художник вирішив, що піти в лікарню і попросити лікарів прочистити димар було б надто соромітно.... І не придумав нічого ліпше, як спробувати просверлити в гіпсі дірку дреллю.



От і лікарі, які бачили це своїми очима, і мабуть після цього стали вірити у надприродні сили, і я досі не розумію, як він себе не покалічив. Але якимось дивом йому удалося просверлити наскрізну дірку, і затичка перетворилася у сопілку. З якою він проходив ще два тижні, поки погане самопочуття нарешті не змусило прийти в травматологію. Я не знаю як вони змогли йому негайно надати потрібну допомогу, мене б жодна лікарська етика-шметика та клятва Гіпопотама не втримала б від півгодинного ору в голосину і прохання пацієнта "зіграти концерт Моцарта на флейті", але інородне тіло було успішно витягнуте, коксохімічні запаси що витримувались 2 тижні в його доменній печі нарешті були вивільнені, і служитель мистецтва живим і здоровим пішов назустріч новим творчим досягненням та геніальним ідеям, і можливо, коли-небудь повернеться із проханням допомогти витягнути його МЕЧ КАЛІБУРН із ГІПСОВОГО КАМЕНЯ.



Приємного апетиту тим хто читав це в обідню перерву
OekraienseGuerrilla