вся правда про Повітрулю

Day 2,578, 01:36 Published in Ukraine Hungary by Otrelos

Ітакс усім привіт, на сьогоднішню статтю я викладу правду про свою ВХ сестру. Всі ви знаєте її як Повітрулю (а хто не знає то гірше вам, хоча наівним сірим матеріалістам невірячим у фатазії й душевність, знатись з нею нерекомендую). Ітакс на сьогодні я викриваю (нє нє не роздягаю, ненадійтесь мужлани, вона уже е-одружена) всю правду про свою скакучу сестру-близнючку.

А моя сестра Superpixie бачу вже вуха слухати нагострила, про сестроньку нашу. Непереживай рудохвоста до тебе ще теж час надійде

Ітакс, Повітруля - донька гірських вітрів. Вільними вітрами вона народжена, пахучими вітрами вигодувана, на крилах вітрів переноситься з місця на місце. Вітер завжди у повітрулі в голові, а якщо туди ще потрапить щось зле і Повітруля раптом розкапризується, то вже готовий вихор. Вона може, скажімо, обкрутити дерево і тонко - тонко підняти вгору буковий лист, який не падає на землю, а ніби зависає в повітрі і різко злітає над гілками –ось так у вихрі моя сестра танцює. Якщо у вихор, який сотворила Повітруля, потрапить людина, то його так покрутить, що жодна шептуха на ноги не поставить.

Повітруля легка, здатна пересуватись у повітрі, не торкаючись землі, має крила та вбрана в квіти з голови до п’ят. Хоча здебільшого описується як красуня, вміє змінювати зовнішність з молодої на стару і навпаки. Залюбки допомагає закоханим у любовних справах. Походить з Карпатського регіону. Вважається, що якщо комусь дев'ять ночей поспіль сниться кохана, то на десятий в її образі спускається з полонини повітруля. У чабанів, які ні в чому не відмовляють своїм коханкам-повітрулям, вівці завжди цілі...

Починаючи з приходу християнства на Русь і відповідно донині, Повітруль відносять до демонічних персонажів так званої «нижчої міфології» (як і русалок, мавок), як приклад Повітруля або Вітряниця виступає як злий дух в образі дівчини, що манить чоловіків углиб лісу, ведуть їх у танок і "затанцьовують" до смерті. Але підмічу, що це таки повір’я утворене для знищення язичництва на противагу християнству.

Як би не було, а от і на новіші часи, такі люди як Пачорський, знають провідний образ Повітрулі

Моя Люсю, серце хворе,
Що не пишеш, моя зоре,
Що не пишеш ти мені –
Мене крутить темна сила,
Хто ж підійме мені крила ?
Хто підійме з западні ?

Мені снилась дивна з’ява
Що занесла мене лава
Шуму в Тисі на крутіж
Три русалки сіли, пали,
Обіймали лоскотали,
А їх регіт був як ніж!

Аж заблисла ясна куля,
Надлетіла повітруля,
Крильми сплесла з ясних зір –
Узяла мене на крила
І несла на шпилі гір.

Там промила у керниці
Мої темнії зіниці,
Я почув у небі шум,
І побачив ясні зорі
І світи в космічнім морі,
Де летів на крилах дум!

Повітруля злотокрила
З віч серпанок відслонила,
Я зирнув у личко їй –
Аж то ти – моя царівно,
Летом крил до мене рівна,
Моя Музо, світе мій!