«Куди сі діли упорки?» або «Хто і як упоровся?»

Day 2,540, 13:12 • Published in Ukraine Ukraine • by Batyar

Розіграш 5 голд за негативний коментар і стільки ж за йому протилежний. Критерії відбору суб’єктивні.


Стаття написана в березні, з того часу туклікав і не знаю теперішніх політичних розкладів. Якщо моє бачення розвитку соціальних процесів з того часу неточне, звиняйте.

Добрий день читачу. Ось тобі батярське слово, що веде нас від форм знайомого до невідомого. У хвилях м’яких чар у часи незвідані. Тож у бон вояж шановний ерепівець, у добрий шлях.
Колись прочитавши про наявність браузерки, в якій різні нації у формі віртуальних похідних від власних прототипів будують новий світ прийшов у нього щоб стати цеглинкою тіла еУкраїни. Щоби виробляючи певну продукцію, беручи участь в національному товарообороті, працюючи на еукраїнця,тренуючись та воюючи посилювати міць еУкраїни.



«Кожному –своє», автора найбільше в грі захопила соціальна складова. Діяльність груп людей навколо відносин з приводи влади, розподілу соціальних благ. Конкуренція цінностей. У цій «мавпі Бога», тобто пародії на реал, не раз чимало проступає віртуально втілених аналогій із справжнім світом, але лише із несуттєвими ігровими нюансами. І це в соціальному експерименті під назвою еРепублік найбільше вабило. Внутрішня кухня колишньої колонії зокрема.
Це дійсно був цікавий досвід буття українця у ігровій моделі реального життя. Десь так собі це буття уявляли і уявляють до тепер багато різних гравців. Зазвичай таких називали (ють) упорками, бо «упоролись»- тобто навіть у грі не забажали повністю абстрагуватися від реальної нації, розуміння ідентичності з якою спонукало стати гравцями еУкраїнського комюніті, а не якогось іншого.



Нікого мабуть не здивує, що такий підхід (на мою думку він властивий більшості гравців успішних енацій : еполяки, емадяри, есерби, …) не був прийнятний для частини національного комюніті. Це суб’єктивна думка автора. Постколоніальне мислення давалося взнаки і гравці, що досить нормально сприймали будь-яку війну із більшістю наших есусідів різко агресивно сприймали навіть саму думку про можливість протистояння із цифровим аналогом колишньої метрополії. Старший Брат, вєчная дружба, мойдєдваєвал… Якщо провести аналогії із РЖ, то на теренах де така думка була панівною, зараз біда, війна.

Позиція так званих «тру» еукраїнців передбачувана. Для таких та їх сателітів -ТО ( на слух майже АТО). До речі саме тому після ТО партію таких добродіїв і було названо відповідно – Московськими Самоварами. Мені багато хто заперечить із старших гравців, але справжня причина ТОшення анархо-ліберальних обєднань була не лише банальна боротьба за владу між групами впливу http://www.erepublik.com/en/article/-1-2307241/1/20 . Важливим чинником також була реакція на … якби точніше висловитись ??? на позицію навіть не те, що виключно еполітичної всеїдності. На позицію навіть не байдужості до еполітичної гігієни у міждержавних стосунках.



Нас добивало малоросійство в грі, бо реалі від нього не було як продихнути. І правий був хтось із «тру» ліберастів, який казав, що ми сублімуємо на РЖ будуючи віртуальну Україну. Єдине що упускали з уваги в грі про битву націй прибічники заперечення національної складової гравця, так це те, що їхня поведінка чудово дублювала відповідні аналоги в РЖ. Насєлєніє навіть в грі не готове було бути нацією. І чемно повторювало в віртуальній грі набуту в РЖ соціальну роль протиставляючи її «національно-суспільному глузду існування”.
Гегемонія упорків завершилась на президентській кампанії автора цих рядків.



Батяр її безславно проср… українофобу Аксьонову. Саме з цієї точки почався занепад епохи тих хто будував українську еУкраїну. Ми тоді ломанулись в РЖ. На днях з першими приморозками знову відчув застуджені на Майдані вуха. Власне кажучи я підвів епобратимів, але враховуючи причини це несуттєво. Скажу чесно реал затягує все більше. Добре пам’ятаю чому прийшов в гру- бути цеглинкою та носієм всього українського у Новому Світі. Будуючи нарешті вже українську Україну втрачаю мотивацію будувати її з Вами тут. Суспільно-політична діяльність, волонтерство «глушать» потребу шпилити в Репу. Мені ніколи й не було особливо цікаво натискати «вогонь», торгувати чи працювати. По інерції ще часом заходжу: працюю, тренуюсь, інколи воюю. Наскільки марафонець у віртуалі ? Не знаю. Час покаже. Форма буття у віртуальній Неньці теж має свою еволюцію. Колись ми всі її покинемо.

P.S.Пора забути в нашій ігровій практиці поняття «лібераст». Ним ми називали безідейне ніщо. Агресивне, або й не дуже малоросійство на якому теж «упоролось» добра частина гравців. Статті, скріни коментарів в яких вони жваво таврували любов до свого в РЖ наводити не буду, зайве. Події в реалі внесуть свої зміни і в гру. Частині цих гравців вже не буде потрібно стимулів щоб прокинутись від свідомої «Несвідомості». Деяким, можливо, залишилося трошки часу щоб «дозріти».


Буття формує свідомість, і воно вже безповоротно змінилось. Поведінка, яку українські демоліберали готові були таврувати як девіантну ще рік тому стала нормою. На гру це теж мусило накласти відбиток. Наше ігрове комюніті теж має стати нацією.

Тож слава їй!

Розіграш 10 голд.
http://www.erepublik.com/uk/article/-1344-2463773/1/20