Join the new world

Доброї години!

На календарі 13 лютого, і це означає, що незабаром той, чиє серце хоч раз сповнювалося жаром кохання, – вшановує святого Валентина.
Хтось вірить у нього по-справжньому, хтось – ні. Так чи інакше, хочемо ми цього чи ні, але це свято існує вже багато сторіч.



За однією з версій історія свята Святого Валентина бере свій початок з Луперкалій Стародавнього Риму. Луперкалії проводилися на честь бога Фавна (Луперк — одне з його імен), покровителя стад. Відзначалися вони щорічно з 13 по 15 лютого і вважалися римським святом родючості та добробуту.



Основне призначення Луперкалій, як і кельтського весняного свята Імболка — очищення від бруду й зла та відродження землі до нового життя. Одягнені, як і їхній бог, у козячі шкури, молоді жерці Фавна луперки (Luperci) — «вовчі брати» — збиралися для священного очисного жертвопринесення в печері-храмі, де в дитинстві брати - засновники Рима ссали молоко вовчиці, яка їх прихистила. Підношенням божеству слугувала кров двох козлів і собаки. Потім цією ж кров’ю, яка стікала з леза жертовних ножів, жерці окропляли чоло двом юнакам-патриціям, присвячуючи їх Вовчиці, і негайно змивали її м’якою вовною, змоченою молоком.
Після ритуалу відбувався жертовний бенкет, і, напившись доп’яна, дванадцять оголених жерців надягали на себе вирізані з козячих шкур пояси, брали в руки шкіряні бичі, також зроблені зі шкури забитих на вівтарі козлів і, на продовження свята, виходили в місто. Ця незвичайна процесія з веселим сміхом мчала уздовж підніжжя Палатину — головного пагорба, на якому стоїть стара частина Рима — на бігу б’ючи бичами всіх, хто зустрічався їм на шляху. Найбільше від розгнузданих жерців Луперка діставалося жінкам. Вважалося, що удари священних бичів дарують плідність бездітним та безболісні пологи вагітним. Партнера для святкових веселощів обирали собі з волі богів: як розпорядиться божественний жереб. Незаміжні вільні дівиці писали свої імена на шматочках пергаменту й клали їх у спеціально призначену для цього урну, а вільні неодружені чоловіки виймали ці записки звідти навмання й проводили всі три дні Луперкалій з тією, кого послало їм небо. Траплялося й так, що, зустрівшись з волі випадку або провидіння, пара залишалася разом назавжди.

---

494 року Папа Геласій I намагався заборонити це язичницьке свято. Святу, яке прийшло на зміну Луперкаліям, призначили небесного заступника — Святого Валентина, котрoго римський імператор Клавдій II наказує вбити нібито за його проповідницьку діяльність серед молоді. Пізніше він був канонізований церквою. Згідно з легендою, у ті далекі часи владний і жорстокий римський імператор Клавдій II був упевнений, що самотній чоловік — без родини, дружини і зобов’язань — найкращий воїн, і заборонив чоловікам одружуватися, а жінкам — виходити заміж. Святий Валентин був звичайним священиком, який співчував нещасним закоханим і потайки від усіх, під прикриттям ночі, освячував шлюб люблячих сердець.

---

Також день Святого Валентина колись називали «Пташиним весіллям». Раніше вважали, що птахи створюють пари саме в другий тиждень другого місяця. Припускають також, що день Святого Валентина збігається з давньоримською традицією ворожіння під час новорічних свят, оскільки за римським календарем новий рік наставав саме в середині лютого. На Русі було своє свято закоханих, пов’язане з легендою про кохання Петра і Февронії, яке відзначали 8 липня. Але хоч би як називалося це свято, суть його незмінна — дарувати одне одному любов.

---

День Святого Валентина має багато різних обрядів та традицій. І в кожній країні вони різні. Але в усіх країнах світу в цей день дуже популярно брати шлюб і влаштовувати весілля.

Дехто навіть стверджуює, що цього дня жінка може підійти до чоловіка, що їй подобається, і ввічливо попросити його одружитися з нею. Якщо він не готовий до такого рішучого кроку, то повинен подякувати за надану честь і подарувати жінці шовкове плаття, а собі шовковий шнурок з нанизаним на нього серцем. У деяких країнах незамужнім жінкам кохані дарували одяг. Якщо дівчина прийняла подарунок, значить, вона згідна вийти заміж за цю людину.

Існує повір'я, по якому перший чоловік, що зустрівся дівчині 14 лютого, повинен бути її Валентином (коханим) незалежно від його бажання.

Деякі люди вірили, що якщо в день святого Валентина дівчина бачила пташку-вільшанку, вона вийде заміж за моряка, якщо вона бачила горобця, вона вийде заміж за бідняка і буде з ним щаслива, якщо щигля - за мільйонера.



Значне місце в святкуванні римського Дня Любові відводилося ворожінням, і до цих пір, в Європі це залишається традицією Дня Святого Валентина. Вважається, що саме цього дня, 14 лютого, птахи вибирають собі пару, і людям потрібно поквапитися встигнути зробити те ж саме. Тому вже декілька століть підряд дівчата Європи пишуть свої імена на листочках, складають їх в ящик, а хлопці виймають потім звідти по листочку, вибираючи тим самим собі пару на весь рік.



У середньовічній Англії був поширений звичай вибирати собі "Валентину". Декілька молодих людей збиралися разом, писали на шматочках пергаменту імена дівчат, складали їх в шапку і тягнули долю. Та дівчина, ім'я якої випадало хлопцю, на цілий рік ставала його "Валентиною", а він її "Валентином". "Валентин" складав своїй дівчині сонети, грав їй на лютні, всюди супроводжував, словом, поводився, як справжній лицар. Уельсці вирізували дерев'яні "ложки любові" і дарували їх коханим 14-го лютого. Ложки прикрашалися сердечками, ключами і замочними щілинами, що означало "ти знайшов шлях до мого серця".



На початку минулого століття американці в день Святого Валентина почали посилати марципани своїм нареченим. Але марципан містив цукор, який тоді коштував дуже дорого. Достовірно розмах ця традиція придбала після того, як в 1800 р. почали широко використовувати цукровий буряк. Американці терміново налагодили на континенті виробництво карамелі і почали видряпувати на цукерочках відповідні святу слова. Потім почали виробляти до цього свята спеціальні цукерки з видряпаними на них вітальними словами, а потім ще й укладати їх в картонні коробочки у формі серця, що користувалося величезним успіхом. Карамельки робили червоно-білими. Червоний колір означав пристрасть, а білий - чистоту любові.

---

Серйозні німці наполегливо вважають кохання чимось на зразок "тихого божевілля", так що святий Валентин для них перш за все покровитель божевільних. Німці прикрашають цього дня психіатричні лікарні яскраво-червоними стрічками, а в каплицях проводять спеціальне богослужіння. Отже, якщо 14 лютого в Німеччині ви наткнетеся на будівлю, щедро прикрашену стрічками і повітряними кулями, можете не сумніватися - перед вами психіатрична лікарня.

---

У пристрасних і велелюбних французів же в день Святого Валентина прийнято дарувати коштовності. А ще французи першими ввели у себе "валентинки" як віршованi любовні послання.

---

Але є в світі деякі країни, які особливо відзначилися у святкуванні Дня Святого Валентина. В першу чергу це Саудівська Аравія, яка є єдиною в світі країною, де це свято офіційно заборонене! Причому під страхом великих штрафів. Саудівська Комісія з впровадження чеснот і запобігання гріху ухвалила, що День Святого Валентина слід заборонити, оскільки пагубні західні традиції бентежать голови підростаючого покоління Саудівської Аравії, а такого роду свята культивують гріх. Всім магазинам країни категорично заборонено торгувати плюшевими ведмедиками, "валентинками" і всякою символікою, що відноситься до цього свята. А квітковим магазинам наказано не торгувати у день всіх Закоханих червоними трояндами.





Поцілунки, сердечка, валентинки... У день Святого Валентина заведено демонструвати, що у тебе сонячно на любовному фронті і порохівниці ще тугенько набито. А найкращий спосіб це довести – пред’явити речові докази: подарунки, спільні фото, а в найліпшому разі лямурні есемески. Удень – валентинки, ввечері – романтична трапеза... Якщо ж вам ні з ким випити чашу кохання, можна прожити цей день за абсолютно протилежним сценарієм, приміром, американським.



Одна популярна радіостанція напередодні дня Святого Валентина організувала конкурс, переможець якого отримує можливість безплатно розлучитися. Треба сказати, що це непоганий подарунок: за розлучення за згодою сторін лише в державну скарбницю Америки треба сплатити півтори тисячі доларів.
«У лютому наш бізнес іде вгору великими і впевненими кроками, – каже Алан Харріс, засновник сайта, де за невелику плату можна надіслати анонімного листа колишнім коханим. – Люди вважають, що цей спосіб – щось на кшталт психотерапії, тільки дешевше». За десять років існування сайта були надіслані сотні зів’ялих троянд у США, Канаду, Швецію та Німеччину. Обов’язковим атрибутом такого подарунка є шипи: «Ми акуратно засушуємо троянди, щоб вони не розвалилися під час пересилки, якщо, звісно, замовник навмисно цього не забажає». Інші подібні веб-сайти пропонують надсилати чорні троянди, стебла троянд із шипами і навіть похоронні вінки. А особливо вибагливим клієнтам пропонують запакувати у бандерольку мертвих смердючих рибок.





Українська Консервативна Партія оголошує конкурс на найромантичнішу валентинку! Єдина вимога - щирість почуттів, фантазія та андресат валентинки, котрий також грає в Ерепу 😉
Надсилайте ваші послання у цю форму.
Після направлення матеріалів до Міністерства Кохання (не турбуйтеся, Старший Брат тут ні до чого 😉) усіх учасників та переможців чекають солодкі призи 😉


З любов’ю
Українська Консервативна Партія