Рефлексія з історичним нахилом на тему НАПу.

Day 2,248, 04:10 • Published in Ukraine Ukraine • by Batyar

Так чи інакше питання можливого НАПу з угорцями постає на порядку денному. Ігнорувати його неправильно. http://www.erepublik.com/en/article/-1-2283101/1/20 Кафедрою антропології проведено дослідження можливого НАПу.


Одним з варіантів буде або заперечити взагалі таку можливість, або розглянувши конкретні умови прийняти.

1) Питання заперечення не буду розглядати, бо якщо є певна політична воля та консолідована підтримка влади українським комюніті, то що там розглядати.

2) Є інший варіант – можливість прийняття угоди НАПу з певними конкретними умовами. Але для цього потрібно з’ясувати два моменти: чи теоретично ми готові до такого розвитку подій, а також друге - які конкретні умови. Для цього пропоную невеличку історичну екскурсію? , бо час від часу від специфічного «контингенту» надходять певні меседжі про їх позицію з цього питання і ця «сферичність у вакуумі» набридає.

Не так давно в грі МИ перебували під повним випилом. Проте в результаті:
А) війн опору, упоротості в питанні, що ми не будемо платити як інші за свої власні регіони (ліберасти тоді хотіли плати, до речі, як і анархи нещодавно, бо застава з такими «хозяйствєніками» трансформувалась б оплату, інфа 100😵
Б) дипломатичних зусиль упоротих та звичайних громадян (незважаючи на шапоклякництво мосвофілів)
було досягнуто звільнення частини регіонів!
І на далі взаємодія з мадярами та ТВО в рамках НАПу. З допомогою ТВО ми мали непогані бонуси для вітчизняної економіки.



Здатність до діалогу в непростій ситуації дозволила нам укласти ціле гроно МПП. На здатності до діалогу роблю наголос ! Як і на «бажати» ти «могти».

А тепер до питання «мадярських підстилок», що так несамовито та істерично декламували «московські підстилки» )) теж історична екскурсія. Ніщо не нове під небом. І запозичення чогось із історії воєн українського народу чи певних управлінських ситуацій може виявитися корисним для розбудови едержави, для вибору моделі поведінки. Без прикладів обійтися складно.

1617 рік. Україна перебуває під випилом Польщі. І лише зусиллями тодішніх «упорків», що не готові піддатись не лише економічному та соціальному гніту, але й різним формам асиміляції існує бастіон української упоротості – СІЧ. Хто наведе аргументи, що вони були ліберастами і толерастами буду вдячний. Заворушились анархісти на задньому ряді, спокійно утопічні неуки, козаки мали устрій - державу, органи управління і взагалі все йшло до монархії. Юрась Хмельницький - по суті успадкував владу від батька Богдана. Але історія не знає умовного способу тому облишимо це.

Ми співставляємо подібні військово-політичні моделі. Ігрову та з РЖ. На той час існує Базавлуцька Січ. Українці в РЖ контролюють мало етнічних бонусних регіонів, поляки їх переважають за дамагом. Ситуація близька до Енашої. І тут ляхам потрібні виявились козаки. Коли польський королевич Володислав «влип» в 1617 р.біля Вязьми, то поляки, які тримають у доброму випилі купу регіонів українських регіонів пропонують козакам виручити королевича Володислава, що в пошуках фулсету зав’яз в Московії.

Ті мають два шляхи. Приблизно як у нас в грі з еУгорщиною. Або прийнявши пропозицію ляхів захищати власні інтереси – так званий здоровий егоїзм ( збільшення війська, поширення сфер впливу, оплата за військову кампанію, якісь міжнародні двіжі), або ж відкинути її і лососнувши тунця фактично виступити лобістами інтересів московитів. «Вічне братерство», «чуства локтя» чи ще якась маячня. Формально, вони б на потіху північно-східним сусідам, «героїчно» шарпалися б з поляками і не «стелились» під загарбників, але :

1.Не знаю, чи москвофаперів в козаків було замало.
2.Чи переміг просто здоровий глузд, замість маргінесу, випилу і забуття – двіж, військо, гроші, потенційні регіони і чудова військова кампанія (це досвід, кадрові офіцери, гармати, здобич…).
3.Є ще конспірологічна версія. Петро Конашевич Сагайдачний, а саме він тоді був гетьманам ( на мою думку найуспішніший гетьман за всю історію козацтва) – родом із Львівщини, що в питанні «паління Москви» якбе натякає))). При нагоді нагадаю що Січ це винахід))) галичан, бо заснував її Байда із Тернопільщини. Ну там, звичайно, було щось і до нього, анархісти – ваш час настав, але започаткував СІЧ СІЧЧю так як ми її розуміємо саме Байда.

Так от Син Конона, ні не син найвідомішого варвара Конана із творів Говарда, але певний зв'язок є, бо цей персонаж був кіммерійцем, а останні проживали в північному Причорномор’ї, та й в одному з романів Конан був гетьманом))) прийняв цю угоду.


Для нас це важливо, бо в нас подібно… Логічно, за аналогією Сагайдачного і все козацтво за логікою наших логічних еМосковських «таваріщєй» та їх лобістів визнати польськими підстилками, рабами … ну ви поняли. За одно логічно вважати емосковитів – ефранцузьким підстилками. Вони ж «ганебно здали» оригінальні регіони жабоїдам, пригадайте, не так давно було. Чи болгарськими. Чи мадярськими підстилкам, бо під атак ТВО били з тактичних міркувань б’ють проти власної едержави. Для багатьох анархів чи ліберастів це ТАБУ на тваринному рівні. Хто має очі той бачить, а хто має розум той розуміє, що не лише не те золото що блистить , а й формально за механікою биття проти еУкраїни не завжди є биттям проти реальних інтересів еукраїнської нації.

Починаемо поверхневий огляд кампанії. Окреслю лише найсутєвіше.
6 полків 20-тисячного козацького війська під проводом Сагайдачного вирушили до Москви.



Наприкінці липня — початку серпня 1617 Сагайдачний відправив полковника Михайла Дорошенка у рейд по Рязанщині. Його військам вдалося захопити міста Лебедян, Скопин, Данков, Ряжськ. На початку серпня цей загін спалив посад Переяславля-Рязанського. При поверненні до військ Сагайдачного були захоплені Песочня, Сапожок та Шацьк. Упускаю опис кампанії, бо стаття не гумова і це буде зайвим.

Козаки Сагайдачного та королевича Владислава розпочали наступ на Москву. Нападникам вдалося увірватись до міста, проте, не отримавши належну підтримку, атака зупинилася. Не бачачи можливості продовження атаки, відступили від міста. Триває затяжна облога. В обложених щі вичерпувались, водка –ніколи. В козаків із салом з точністю до навпаки. Це почало кумарити. І …військо під командуванням П. Сагайдачного розпочало штурм Калуги. Рейд Конашевича-Сагайдачного до Калуги став шоком для московської влади. Оцінюючи ці події, Ян III Собеський вказував, що саме через цей рейд московітів охопив жах і що запорожці «якнайшвидше схилили їхніх комісарів до переговорів».

Мадяри Поляки отримали, право претендувати на московський престол, землі (бонусні регіони), міста.. За свою участь у московському поході запорожці отримали різні ніштяки - грошову винагороду в розмірі 20 000 золотих та 7000 штук сукна. По прибутті до Києва Петро Сагайдачний прийняв титул «гетьмана України» й став управляти тією її частиною, яка визнавала себе козацькою.

Тобто на додачу до лєгумінів))) конвертував військові здобутки у політичну та зовнішньополітичні площини!!! Набули козаки ваги у переговорах з ляхами та іншими державами!!! Для нас це теж не є зайвим. Бунт проти розуму козаки не влаштовували. Так от за логікою деяких таваріщей, що зривали НАП ми повинні діяти так, щоб наші дії дивним чином співпадали з інтересами нашого ще до недавна природного ворога – еРашки. Перенесення з РЖ в гру бажання бути залежними від московії і сублімувати з цього приводу в грі дивує. Як і нав’язлива манія друкувати статті іноземною мовою, мовою цієї ж держави. Також дивує небажання еволюційно добиватись поступу, продавлювати національні інтереси. «Всьо і одразу», геть як розбещені діти. Або раби або князі, навіть коли рішення про «князі» приймають стоячи в партері.

Ми можемо конвертувати військово-політичні розклади у військові та економічні здобутки. Або можемо поповнити клуб перманентно випиляних держав і довго чекати коли емосквофапери продадуть свої органи для оренди як свого часу Хотько для двох регіонів на Лімпопо, поближче до заклятого союзника, до якого їх вабить так як любителів московського шансону на зони. Хотів би я бачити я емосковити із мотивів позаігрового «вічного братерства» з нами кинули б у випил власну державу.

Можемо виявити здоровий егоїзм та захистити інтереси власної енації враховуючи міжнародні розклади і користатися із того, що створюємо умови потрібності полякам, вибачте емадярам та ТВО. Бо чому теперішню пропозицію угри відкинул? Та тому, що вона їм особисто не потрібна. Мадярське ЧСВ покруче в кубі ніж не те, що у ліберастів, а навіть у анархістів. Але ми через країни ТВО ми примусили їх прийняти цю угоду, щоб мати вгодовану синицю в руці для старту. Не забуваймо, що тоді ТВО допомагало утримувати купу ворожих бонусних регіонів важливих для нашої економіки.



Тож якщо ми вирішимо розвивати тему НАПу, то мусимо розуміти, що він повинен бути чимось подібний до попереднього:

1. еУкраїна нічого не платить мадярам.
2. Мають бути домовленості, подібні до тих що уклала команда Пазеля-Валевіко-п.Ксенончик, - за якими нам компенсовували ЧСВ та втрату оригінальних бонусних регіонів. Бажано підтримкою нашого «асвабаждєнія» регіонів інших держав.

P.S. Пригадую як московській пресі та в шаутах різних московських гравців за військової кампанії, коли ТВО випиляв усіх, мусолилась думки, що еУкраїна дістала зірку з неба і успішно використала все. І що їм потрібно працювати на те щоб отримати нашу «прихильність» і «розвести пасажира» на роль щита «мази» Рашки. Їм це вдалося, 5-та колона відгукнулася, а ми дрейнимо мадярський дамаг, борсаючись на правах статиста в РВ які мадяри часто самі і піднімають в потрібних для них регіонах.



Рефлексія з історичним нахилом на тему НАПу.
http://www.erepublik.com/uk/article/-1-2363255/1/20