Мрія пенсіонера або Великі роковини (Пролог)

Day 2,139, 05:20 • Published in Ukraine Ukraine • by Kromoff


Я пенсіонер у дослівному й цілковитому значенні цього слова, я дуже далеко зайшов у цій залежності, серйозно в ній просунувся, я пенсіонер високої проби.

Можливо, що, втративши цікавість до виконання ДО та забувши про треньки, в цьому сенсі я навіть переступив деякі остаточні межі. Я не хочу цього приховувати, бо що в цьому надзвичайного?

Втрата цікавості цієї колись чарівної спільноти констатується мов діагноз усіма, від малого до великого. Усіма, крім тих, хто узурпував фан цієї гри...

У червні 2011 р., коли я вперше заглянув у віконце еРепки, у мене вже була мрія: мрія принести користь своїй еДержаві. Зрілість мого Альтер его тут застала, мабуть, найкращу пору еУкраїни. І я радий, що ми творили її разом. Загалом, якщо додати усі терміни каденцій, майже один рік, а це - третита мого е-життя, я займав посаду Міністра Закордонних Справ різних урядів та президентів, від Тарасія чи КіттіКет до Імамрадика чи Другабузера. Тоді було все зрозуміліше, був наш альянс і його потрібно було творити під будь-якими політичними прапорами.

Вже більше як півпроку я далекій від великої політики. На жаль, лише на пенсії люди усвідомлюють гріхи кар’єри. Мені не соромно за помилки у діях, - так тоді було потрібно. Соромно за помилки у людях…



Як би там не було, слідкуючи за новим руслом, я все ж таки вставляв свої 5 копійок, коли мовчання було б злочинним. І, як виявилося, був правий. Прикро спостерігати, як наші колишні друзі відвертаються від нас. І не тому, що зміни відбулися зовні, а тому, що зміни мали місце саме у нас. Дегенерацію нашої національної гідності, політичної етики і громадської моральності годі й оцінювати. На усіх нас лежить відповідальність за сучасний колапс. На усіх.

Колись (грудень-січень 2012) ми змогли з нашого ворога та окупанта зробити прихильника, а згодом - друга. Це було завдяки налагодження зв’язків з ключовою заморською країною, яка тоді нас і знати не хотіла. Власне, як і зараз. Але це поправимо: стратегія виходу з нинішньої зовнішньополітичної кризи має бути таж, що і півтора роки тому. Кардинально змінювати курс не виправдає ті жертви, що ми несемо не один місяць. Але ми мусимо кардинально змінити підхід до цього курсу!



Окремо хочу відзначити, що вбачаю позитивні, але небезпечні зміни у суспільстві. Про ці мої останні переживання я хочу особливо наголосити та поділитися з тими, хто ще дружать з головою у цій грі (я знаю, Ви є у КОЖНІЙ політичній партії, у КОЖНОМУ військовому підрозділі).

Як відомо, певний час тому назад, у нас не бюрократія перемогла, а номенклатура, - що і печально. З бюрократією можна домовлятися, перемогти або скористати на свою користь. Номенклатуру, яка привласнила недоторкане, можна тільки побороти. Незгодні ще не винайшли дії, але гарно користується плодами протидії. Номенклатуру заганяють у глухий кут. Заганяють живою масою. І таки заженуть. Але не відомо, куди нові, необачні та молоді капітани повернуть судно еУкраїна...

Отже, час розкидувати камні минув. Пора їх збирати. З цим закликом я, у якості кандидата у Президенти еУкраїни без вже сформованої команди чи ідеологічних упереджень, звертаюся не стільки до партій, як до людей, що поділяють ці тези. І поділяють мою мрію.



Я мрію про те, щоб еУкраїна знову стала такою, якою я її пам’ятаю: духовно сильною, політично незламною, сумлінно чистою та дружньо вірною.

Мрію, щоб у наших коментарях та шаутах переважали спори довкола внутрішньої, а не зовнішньої політики, - скоро вже два роки як це штучне протистояння е-українців було створене з банальною метою здобути медальку президента, але триває досі.

Мрію, щоб нашу спільноту поповняли новачки, які б відчували гарний, зрозумілий клімат та на довго залишалися тут.

Pозумію, що вихід із будь-якої гострої кризи - війна. Не лялькова, а з фаном. І ми матимо таку війну. І матимемо еУкраїну, - з кишками, або без кишок.



Кожна мрія містить у собі якесь прагнення дійсності, якусь поставлену перед дійсністю вимогу, тож вона, мрія, непомітно виростає у вірогідність, а відтак у постулат, у борговий вексель, що вимагає покриття.

Закликаю усіх творити історію разом. Більше скромності в намірах, більше стриманості у претензіях, панове деміурги - і еУкраїна буде досконалішою!

Блакитноокий запрошує усіх подорожувати, будувати, творити разом - усі ж ми мрійники від природи, всі ми брати з-під знака кельми, всі від природи будівничі… КАМЕНЯРІ.

Такі мої мрії о цій безвідповідальній замежовій порі. Я їх не зрікаюся, хоч і бачу все їхнє безглуздя. Кожний повинен знати межі своїх можливостей, як і те, що йому личить.

Для нас, пенсіонерів, осінь загалом небезпечна пора.

Далі буде.



Засновник еУніверситету ім. Ю. Дрогобича у ніг великого Котермака: картина КромовЪ і студентська шпана еРепки.

Мрія пенсіонера або Великі роковини (Пролог)
http://www.erepublik.com/es/article/-1-2323689/1/20