[УКП]Звернення до еукраїнців.Вшанування полеглих упівців [РЕЗУЛЬТАТИ ОПИТУВАННЯ]

Day 2,118, 14:23 • Published in Ukraine Ukraine • by Upivka


Вітаємо, шановне товариство!

Звернення Віце-президента Української Консервативної Партії gudilka91

Відгомоніли вибори Президента, громадяни зробили свій вибір, проте вакханалія не закінчилась...
Громадяни, однопартійці, я особисто та Українська Консервативна Партія висловлюємо щиру вдячність за підтримку моєї кандидатури, команди, позиції щодо розвитку еУкраїни та механізму функціонування державних органів, політичних інституцій, всім хто виразив підтримку поглядам УКП. Хоча ми не перемогли, проте показали що маємо право на існування, на те щоб з нами рахувались та прислухались до нас.
137 сердець не залізних, живих, гарячих, що б'ються в унісон - це є потужна сила! о7
Сподіваюсь, що я та УКП виправдають ваші сподівання і матимуть змогу ще показати себе в майбутньому.
Дякую вам ще раз! За велику і незалежну Українську державу! Шануймося, бо ми того варті!


Заява Президента Української Консервативної Партії Izjaslav

Виходячи з останніх політичних подій, а саме виборів Президента еУкраїни, нелегітимного, та такого що порушує регламент конгресу, голосування про імпічмент Президента Курівчака, обурення, закликів партійців УКП, Політрадою УКП було вирішено оголосити наступну заяву:
Конгресменом Крук Шино було виставлено закон про імпічмент, що порушує регламент конгресу, і тому рішення по ньому є нелегітимним.
У разі, якщо імпічмент Президента Курівчака відбудеться, і Президентом стане Історик, УКП відмовляється визнавати дану особу як легітимного президента, запропонований ним уряд та виконавчу гілку влади, закликає партійців УКП відмовлятись від роботи в державних ораганах виконачої влади. Від того часу Українська Консервативна партія прийматиме всі рішення, виходячи з того стану, що в еУкраїні немає жодної виконавчої влади, і буде керуватись лише власним баченням та переконаннями, з важкою працею та надією на ліквідацію такого стану в майбутньому.
Дякую за увагу! Слава Україні!



Як і кожного разу, Соціологічною службою УКП, було проведене опитування населення перед виборами Президента еУкраїни, щоб показати вам думку еукраїнського народу щодо питань, які турбують сьогодні будь-якого еукраїнця.

1. Якого кандитата ви підтримаєте на виборах?



2. Чи можлива зміна внутрішнього становища після обрання нового президента?



3. Чи можливе відновлення НАПу після обрання нового президента?



4. Чи хотіли б ви бачити в уряді членів і влади, і опозиції?



В опитуванні взяли участь 38 респондентів. Дякую вам, що не полінилися дати відповідь.
Завжди з вами Соціологічна служба УКП 🙂
Слава Українській Консервативній Партії 🙂
Слава Україні!

Опитування та його результати для вас підготував CrapSpongia



У рамках рубрики Історична спадщина



Сімдесят років тому, 8 вересня 1943 року, вібувся бій біля села Новий Загорів. 42 молоді хлопці тримали бій проти понад тисячі ворогів дві з половиною доби, маючи у один гранатомет та чотири кулемети.

Проти чоти з 44-х повстанців було кинуто роту німецької жандармерії, роту донських козаків і роту поліції - всього близько 400 осіб. Увечері до німців прибуло підкріплення - десять легких танків. Три німецькі літаки розпочали бомбардування монастиря.
Новий Загорів - невеличке село в Локачинському районі Волинської області. Основна його пам'ятка - Загорівський монастир, заснований, за переказами, ще з другої половини XII століття ченцями з Києва, які рятувалися від татаро-монгольської навали.

На початку червня 1943 року відділи УПА прогнали німецьку адміністрацію і встановили своє правління в кількох регіонах Волині - Турійську, Мацієві, Голобах, Селищі, Шацьку. Населення цих районів надавало їм усебічну допомогу як дійсним господарям рідної землі.

Вдень 8-го вересня 1943-го року повстанська чота особливого призначення під керівництвом Андрія Марценюка ("Берези") увійшла до Нового Загорова. Повстанці розташувалися біля Загорівського монастиря, який на випадок зустрічі з німцями мав стати надійною точкою оборони.
Довго на "гостей" чекати не довелося. Проти чоти з 44-х повстанців було кинуто роту німецької жандармерії, роту донських козаків і роту поліції із фольксдойчів - всього близько 400 осіб. Необережно наблизившись до повстанських позицій, вони потрапили під шквальний кулеметний вогонь, втративши близько 40 бійців.
Німці спробували підпалити смолоскипами монастир і піти на штурм. Однак, все це виявилося безрезультатним - окрім нових втрат, окупанти не домоглися нічого.

Зі спогадів учасників того бою:

"Загупали міномети, заторохкотіли кулемети, автомати... Одна за одною вибухали гранати, все злилося в один жахливий гул. Бій кипів, німці лізли як сарана, а разом з ними власівці та "фольксдойчі".
Бій тривав цілу ніч. До повстанців долинали крики німецьких радистів, які викликали допомогу. Коли стало розвиднятися, бійці побачили, що до німців прибули нові машини з солдатами. Береза обміркував ситуацію і дав наказ відступити з шанців до монастиря."

Тоді німцями було прийнято рішення запросити підкріплення. Повстанці ж, розуміючи трагічну складність свого положення, вирішили закріпитися в монастирі і тримати оборону в святих стінах.

Вранці 9-го вересня до Нового Загорова були перекинуті додаткові сили жандармерії. Підмога до німців прибула з трьох боків: з Володимира-Волинського, Горохова і Луцька. Перешикувавшись, вони негайно пішли в атаку, тож відступати було не просто. Але монастир був сполучений із шанцями ровом, завбачливо викопаним раніше, ним повстанці і скористалися.

Тепер проти повстанців виступало понад 700 бійців, котрі мали на озброєнні міномети та артилерію. Обстріл монастиря тривав цілий день, а увечері до німців прибуло підкріплення - десять легких танків. Також три німецькі літаки розпочали бомбардування монастиря. Повстанці витримали авіа удари, сховавшись у глибоких підвалах храму, і відбили нічний штурм.

10-те вересня стало справжнім випробуванням повстанського духу. Протягом цілого дня німецькі сили штурмували монастир. Але кулеметник Коцюба, який сидів на дзвіниці, безперебійним кулеметним вогнем відкидав навалу противників.
З 44-х повстанців живими залишилося всього 18.

З ночі 10-го до середини дня 11-го вересня німецькі окупанти обстрілювали монастир з артилерії, танків та мінометів, а надвечір знов пішли на штурм монастиря. Повстанці втратили пораненими ще трьох побратимів, в тому числі і свого командира Березу, але позицій не здали.

Вночі на 12-те вересня вони вирішили прорватися з оточення. Сховавши у підвалах храму поранених товаришів, повстанці розділилися на дві групи по шість чоловік і, вдаривши по німецьким окупантам одразу у двох напрямах, вирвалися зі смертельного кільця.

О 5-й годині ранку, користуючись густим туманом, упівці кинули на позиції ворога гранати і у спричиненому безладді пішли на прорив... Кулеметнику Коцюбі, який лежав поранений на дзвіниці, пощастило також врятуватися, вже після того, як затих бій.

Зранку 12 вересня 1943 року німці увійшли до монастиря. Почувши стогін, вони виявили одного зі схованих поранених і повісили його того самого дня.
Трупи 29 захисників монастиря зібрали й поховали місцеві селяни. Вони ж увечері 12 вересня, після відходу німців, знайшли у підвалах і врятували ще двох поранених.

Повстанці втратили 29 осіб у бою, один був убитий у полоні, дванадцятеро вирвалися, а двох врятували місцеві жителі. Німецькі втрати оцінюються в 90-100 чоловік убитими та 150-200 пораненими. За іншими джерелами, німецькі втрати оцінюються в 540 чоловік убитими та більше 700 поранених.
Монастир був зруйнований, але частково уцілів до наших днів.


Фото з реконстукції бою

В Загорові на горі,
у старім монастирі,
у неділю, рано-вранці,
там молилися повстанці.
"Благослови, Божа Мати,
на ворогів міцно стати,
боронити Україну
по лицарськи - до загину."
...
"Друзі, алярм, гей вставайте,
монастиря не давайте,
бороніте Україну."
"Здобудемо або згинем!.."