[МінКульт] День української писемності та мови.

Day 1,816, 04:15 • Published in Ukraine Ukraine • by Ministry of Culture


Вітаю!



Мова - найбільший скарб будь-якого народу. Тисячоліттями, віками, роками плекала її земля предків, передавала з покоління в покоління, вкладаючи дедалі більше народну душу і водночас формуючи її. Досвід людства упродовж тисячоліть переконливо доводить, що занепад мови - це зникнення нації. Якщо ж мова стає необхідною і вживається насамперед національною елітою - сильною і високорозвиненою стає нація і держава.

Свято встановлено 9 листопада 1997 року, коли Президент України Леонід Кучма на підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства і відзначається щороку на честь українського літописця преподобного Нестора - послідовника творців слов'янської писемності Кирила і Мефодія.





Преподобний Нестор Літописець народився в 50-х роках 11 століття в Києві.
Головним подвигом життя преподобного Нестора було складання до 1112-1113 років «Повісті минулих літ». Надзвичайно широке коло джерел осмислених з єдиної, строго церковної точки зору, дозволили преподобному Нестору написати історію Русі як складову частину всесвітньої історії, історії спасіння людського роду.
Преподобний Нестор помер приблизно в 1114 році, заповівши печерським ченцям-літописцям продовження своєї праці. Його наступниками у літописанні стали ігумен Сильвестр, який додав сучасний вигляд «Повісті временних літ», ігумен Мойсей Видубицький, який продовжив її до 1200 року, нарешті, ігумен Лаврентій, який написав у 1377 році найдавніший з дійшли до нас списків, що зберегли «Повість» преподобного Нестора





Зараз на Україні проводяться ретельні дослідження витоків української писемності. Є припущення, що писемність на території України мала кілька варіантів. Одним з варіантів можна вважати писемність Північного Причорномор'я, де користувалися абеткою, ідентичною грецькій або римській (латиниці), а в східних районах (особливо скіфо-сармати) була своя оригінальна писемність, відома в науці під назвою сарматських знаків. Ці знаки були схожі на вірменські й грузинські письмена.

Той, хто хоч раз бачив сучасний український алфавіт, зауважив, що більшість його літер схожі на грецькі, але серед них є й кілька слов'янських знаків. Слід зауважити, що поряд з кирилицею і одночасно з нею існувала інша абетка, яка відома під назвою глаголиці і мала незвичайний характер завитків. Учені поки не знаходять аналогів глаголиці. Це дає підстави для тверджень, що глаголиця - є творіння однієї людини, на відміну від кирилиці, яка має природний органічний характер і дуже давні аналоги.




У День української писемності та мови за традицією покладають квіти до пам'ятника Несторові-літописцю; відзначають найкращих популяризаторів українського слова; заохочують видавництва, які випускають літературу українською мовою; стартує Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика — конкурс проводився за підтримки Міністерства освіти та науки України та Ліги українських меценатів




Сьогодні російські політики люблять акцентувати нібито в Україні, всяко утискається російська мова. Але чи насправді це так? Для них кандидатів проросійської спрямованості це немов лакмусовий папірець, який вони тримають завжди в кишені і при нагоді потрясають ним. Я хочу привернути до історичних подій, а саме утиску української мови з боку російської імперії. Це накази, розпорядження, циркуляри та інші державні документи, які видавались на державному рівні. Жодна країна світу не зазнавала впродовж сторіч такого масштабного, спланованого на державному рівні нищівного удару по українські культурі й мові.

Детальніше тут.




Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,
Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці, —
Де той рік, де той місяць, той проклятий тиждень і день,
Коли ми перестали гордитись, що ми — українці.
І що е в нас душа, повна власних чеснот і щедрот,
І що є у нас дума, яка ще од Байди нам в’ється,
І що ми на Вкраїні таки український народ,
А не просто юрба, що у звітах населенням зветься.
І що хміль наш — у піснях, а не в барилах вина,
І що щедрість — у серці, а не в магазинних вітринах,
І що є у нас мова, і що українська вона,
Без якої наш край — територія, а не Вкраїна.
Я до себе кажу і до кожного з вас: — Говори!
Говорімо усі, хоч ми й добре навчились мовчати!
Запитаймо у себе, відколи, з якої пори,
Почали українці себе у собі забувати.
Запитаймо про те, чи списати усе на буття,
Котре нашу свідомість узяти змогло так на Бога,
Що солодшим од меду нам видався час забуття
Рідних слів, і пісень, і джерел, і стежок від порога.
Українці мої! То вкраїнці ми з вами — чи як?
Чи в «моголах» і вмерти судилось нам ще від Тараса?
Чи в могили забрати судилось нам наш переляк,
Що знітив нашу гідність до рівня вторинної раси?
Українці мої! Як гірчать мені власні слова!..
Добре знаю, що й вам вони теж не солодкі гостинці.
Але мушу казати, бо серце, мов свічка, сплива,
Коли бачу, як щиро себе зневажають вкраїнці.
І в мені ниє крамоли осколок тупий,
Мене дума одна обсідає і душить на славу:
Ради кого Шевченкові йти було в Орські степи?
Ради кого ховати свій біль за солдатську халяву?
То хіба ж не впаде, не закотиться наша зоря
І хіба не зотліє на тлю українство між нами,
Коли навіть на згарищі долі й зорі Кобзаря
Ми і досі спокійно себе почуваєм хохлами?
Українці мої! Дай вам, Боже, і щастя, і сил!
Можна жити й хохлом, і не згіркне від того хлібина.
Тільки хто ж колись небо прихилить до ваших могил,
Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна...




А тепер що до розваг у цей день - оголошується конкурс найкращий застільний тост на тему ерепки за який ви отримаєте четвертака від Імама.

Свої ідеї залишайте прямо у коментах - все просто! Не соромтесь 😉

Щасти вам!



З натхненням та коханням, Volchica Polly.

Над командою МінКульту ще йде опрацювання, бажаючі досі приймаються.

Поки основними кандидатами є:
Myroslaw
LuZZMANN
Igor Bondar
Kompgenius