[Моє бачення] Публічна влада еУкраїни

Day 1,677, 06:41 Published in Ukraine Ukraine by Anderwall

...............................................................................................№49 (140) ............................................................................................
................................................................................ попередня адреса газети ............................................................................

Довго думав, чи варто писати про свій погляд на розвиток еУкраїни. Потім вирішив – оскільки я позапартійний, - можу собі це дозволити.
Все, що я кажу тут, є суб’єктивною думкою. На істину в останній інстанції вона, звичайно ж, не претендує. Проте, більшість із сказаного випрацюване за моє е-життя та навіть дещо перевірене.

Тож, частина перша. Про публічну владу.

Влада – опозиція. Зміна методики.

В еУкраїні існує одна маленька проблема. Це влада і опозиція. Так вже повелося, що опозиція завжди хоче бути владою. І це прагнення споконвічне.
Якщо опозиція дієва – вона стає владою швидше. Якщо млява – пізніше. Але вона нею стає.
І гірше за все, коли нова влада різко змінює курс корабля під назвою «еУкраїна». Адже цей корабель, лягаючи на новий курс то носом воду зачерпне, а то і зовсім на бік ляже.
Чому відбувається така різка зміна курсу?
Все доволі просто. Якщо влада не допускає опозицію до впливу на прийняття рішень, якщо не враховує її думку, рано чи пізно опозиція переможе і буде робити точно так же. Тому і рухаємось ми циклами.

Тобто. Є поняття політичної відповідальності за прийняття рішень. І, логічно, уряд, тобто виконавча гілка влади, мав бути б консолідаційним, об’єднуючим еУкраїну поза залежністю від перемоги тієї чи іншої політичної сили.
Бажано було б, коли в уряді місця керівників відомств розподілялися за певною квотою між владою та опозицією. Тобто, наприклад, віце-президент – кандидат, який здобув друге місце у перегонах, 30 чи 40% портфелів – опозиційні, посади заступників міністрів у інших 70 чи 60% відомств теж належали б опозиції.
Це призвело б до того, що опозиція, крім звичної критики та горлопанства, несла б солідарну політичну відповідальність за долю країни, була б наближена до прийняття рішень та могла б впливати на їх прийняття. А отже, імовірність різкої зміни курсу корабля значно б зменшилась.

Президент – Конгрес. Імовірність примирення.

Друга маленька проблема еУкраїни – боротьба гілок влади. Як тільки опозиція бере більшість у парламенті – починається блокування певних законів, вимагання звітів, критика уряду.
Механікою гри встановлено, що саме Конгрес виводить кошти зі скарбниці. І з цим ми нічого не поробимо. Тож, саме від волі парламенту залежить чи буде він фінансувати діяльність президента та уряду, чи ні.
Отже, попри президентсько-парламентську форму правління, президент та уряд залежать від конгресу напряму.

Сам срач навколо звітів про витрату коштів висосаний з пальця. І «гордіїв вузол» можна розрубати одним махом. Раз на три місяці конгрес затверджує бюджет. У бюджеті два стовпчики: доходи та видатки.
Уряд розробляє проект бюджету, у якому показує прогнозовані доходи і за принципом збалансованості виставляє показники видатків для кожного з відомств за програмно-цільовим методом.
Приклад: Міндем: зарплата, хліб новачкам, зброя новачкам, написання гайдів, конкурси, програма бебі-буму.
Зарплата: 3 особи по 5000. Хліб 3 булки в день для 40 новачків по ціні 0,18 грн. за штуку. Зброя новачкам … Написання гайдів: 1 голд за 1 статтю на 3 статті в місяць. Конкурси… Ну, Ви зрозуміли.

Все деталізовано. Все просто. Все зрозуміло. І, головне, жодної проблеми у звітах.
Для звітів є один документ, де поряд із колонкою «Видатки» є колонка «Використано». Якщо треба деталізація: лінк на деталізований гул-документ. І немає проблеми подивитись звіт. Тицьнув – подивився.
Звичайно, якщо захочуть придовбатись – при довбуться і до тапка. Але, більшість проблем «а де звіт», «де новий звіт», «чому немає звіту» формально відпадають. Конгрес вже не може відмовити у виводі коштів на армію чи ще на щось, вимагаючи пояснити «на що ви їх витратите».
Кошти виводяться під бюджет. Не під конкретну статтю його видатків, а під бюджет в цілому. І уряд, як головний розпорядник, із виведених 100 000 грн. фінансує в межах видаткової частини відповідні програми.

Крім того, давно у парламенті треба зробити клуби за інтересами, тобто комітети.
Замість того, аби перетворювати парламентські засідання на базар, питання має опрацювати відповідний комітет і потім винести його на розгляд Конгресу.
Так, хтось захоче увійти у два чи три комітети, а хтось – у жодний. Але це спростить роботу та дозволить наповнити її елементом фаховості.
Тоді парламенту та уряду буде простіше досягти якогось консенсусу, проводячи дискусію не на рівні образ, а на рівні дійсно професійного підходу.

Професійність.

Ще одна маленька проблема. Держапарат.
Банально, але у нас більшість із портфелів в уряді – це політичні посади. І, іноді, гарний політик не є гарним менеджером.

Отже, необхідно, аби у міністерствах були «недоторкані»: професіонали, які б знаходились на посадах заступників міністрів, держсекретарів чи ще когось (посаду спеціально можна встановити) і допомагали новим міністрам входити у курс справ.
У них ключі від орг. У них гул-доки. У них звіти. У них структура. Жодних проблем із передачею портфелів і стартом роботи відомств.

Парламентаризм.

Конгрес зпаршивів. Перетворився замість законодавчого органу на пісочницю, де замість 40 конгресменів граються 5-15, інші, схопили медальку і побігли додому.

Це треба припинити. Пішов в Конгрес – працюй.
Але… Люди всі живуть ще й реальним життям. Тому, обговорювати та голосувати питання у певний час в скайпочатику – дурня несусвітня.
Є стандартна практика. Обговорення у форумі. Голосування у форумі. Все по 24 години. Всі змогли побачити. Всі змогли висловитись. Всі змогли проголосувати. Рішення прийнято, якщо 50%+1 проголосували «за». Для ігрових голосувань – тільки обговорення (за потреби).
Голосування у гул-формі – ідіотизм. Хто мені забороняє ввести у форму імена всіх конгресменів підряд і проголосувати за них? Хто мене ідентифікує? Форум – єдина можливість ідентифікація конкретного конгресмена.
Так, дещо довше рішення приймати. Але… Ми ж у політику граємось. Значить, треба гратися в неї за правилами. Ми ж не йдемо з ключкою грати у баскетбол.

Треба надавати по руках раз і назавжди тим, хто закриває форум конгресу від гравців. Що закривати і навіщо, коли всі «секрети» розкаже перший же конгресмен своєму «ворогу» у грі в реалі за банкою пива.
Закривати форум в е-грі у час е-простору просто нісенітниця і дибілізм.
Навпаки, максимально відкрили. Приймаєте якесь позамеханічне рішення – розтрубили, створили гул-форму для опитування, порадились із громадою.
Якщо громада не залучена до прийняття позамеханічного рішення, воно для неї нуль. Не хочете залучати, - самі поприймали – самі і виконуйте.

Результати голосувань поіменних має бачити кожен гравець. І форум це дозволяє. Чого ховатись? Обрались – хай народ знає своїх героїв. Сподобались – оберуть ще раз. Не сподобались – або оберуть боти, або пролетите.

Уряд.

Виконавча влада має працювати. І від того, що виконавчої влади багато – робота не покращується.

Які функції прем’єр-міністра, якщо реально урядом керує президент? Для чого ця посада? Для звучного титулу. Так намалюйте собі у профілях медалі «був прем’єр-міністром», «був еБогом», «був Бараком Обамою»…
Урядом має керувати президент. У його відсутність – віце-президент. І все. Немає часу у когось? Не йдіть на вибори.
Віце-прем’єрів взагалі у топку.

Що робить міністр оборони за відсутності регулярної армії? Ким він керує? Військовими юнітами? Є Генеральний штаб. Начальника Генштабу мають обрати керівники військових підрозділів. Тоді вони його будуть слухатись, а не обговорювати його накази. Начальник Генштабу отримав від президента наказ – довів його до Генштабу і разом вони організували виконання.

Міносвіти і Міндем мають бути об’єднані. У них, по суті, ідентичні функції. Не може окремо готуватися Міндемом гайд без Міноcвіти і т.д.
На базі цього відомства мають бути:
- Університет, де будуть навчати і новачків, і старших
- Бібліотека, де будуть зібрані цікаві статті за все час еУкраїни (тільки десь, де вона вчетверте не зникне)
Ганьба всім владним командам, що еУкраїна досі не має своєї написаної історії. Хай хоч збірка різних авторів буде, але вона має бути. Олдфаги відходять. Хто розкаже новачкам що було за Данила?

Мінінфо і Мінкульт мають бути об’єднані. Мінінфо – це прес-секретар виконавчої влади. Його функції не такі, щоб створювати окреме міністерство під нього.
Мінкульт зі своїми конкурсами та пошуком фану без Мінінфо теж працювати не може.
Їх зв'язок логічний.
На базі цього утворення має функціонувати служба офіційної інформації. Вона дає інформацію влади. Вона апріорі не може давати НЕЗАЛЕЖНУ чи НЕЗААНГАЖОВАНУ інформацію, адже вона – рупор влади. Огляди, аналітика, розслідування, викриття – функція незалежної преси, яка при владі бути не може.

Партії.

Зараз в еУкраїні їх 10. Як я, нуб, можу зрозуміти їх відмінність? Чим відрізняється НГ від УА НПУ, наприклад? Я маю на увазі суттєву відмінність.
Де можна прочитати про ці партії? Де їх програма?
І не треба мені говорити, що можна в когось спитати. По-перше, кожна думка суб’єктивна. По-друге, а може я боязкий чи стидливий нуб і питати мені незручно? Що тоді?
Може вони і були колись у сиву давнину надруковані. Але ж час йде і все забувається. Лінк можна розмістити? Видається, що ні.
Натомість, партії часто обмежуються публікацією напередодні виборів якоїсь статті просто зі списком кандидатів. Ну почитав я цей список. І що? Що я з нього можу винести, крім кількох знайомих нікнеймів?

Тобто, кожна партія хоч якось на видному місці у профілі має розмістити хоча б якусь більш-менш зрозумілу тезу чого вона хоче. Про програми на вибори я узагалі мовчу, бо це фантастика. Але хоч якесь враження створити для виборця можна?

От так, якщо коротко, можна охарактеризувати моє бачення публічної влади еУкраїни.

Думаю, що в наступній частині я напишу про моє бачення еУкраїнського суспільного договору. Але це буде пізніше.

А так, дякую, що читали цю стіну тексту.

Як завжди, щиро Ваш

Anderwall


[Моє бачення] Публічна влада еУкраїни http://www.erepublik.com/en/article/-1-2066503/1/20