Слово гніву

Day 1,314, 08:37 • Published in Ukraine Ukraine • by Kromov


Піднявши голову гадючу,
Де злоби випечено знак,
На землю світлу і могучу
Повзе ватага розбишак.

Вони і досі не зреклися
Своєї чорної мети —
Лани, що медом розлилися,
Скаженим потоптом пройти,

Вони, що Францію веселу
В жалобу чорну одягли,
Вони, що чеські білі села
У пута куті повили,

Вони, що прирікають радо
Народи мирні на загин,
Вони, чиє наймення — зрада,
Вони, чиє дихання — тлін,—

Вони переступить насміли
Землі тієї грань святу,
Де лине люд ширококрилий
Із висоти на висоту,

Де всі серця в битті єдинім
Живуть, і люблять, і горять,
Де українець із румином,
Хорват із руським вряд стоять.

Пової прагнучи поживи,
Туди насміли йти вони,
Де, ніби моря переливи,
Цвітуть народи і лани...

Дарма, кати оскаженілі!
Вам перемоги не діждать!
Назустріч вашій темній силі
Устала промениста рать,

Над нею стяг вкраїнський має,
Над нею вільний спів гримить,
І в ночі сил таких немає,
Щоб наше сонце погасить.

Максим Рильський (😉