Підприємцям

Day 1,070, 09:53 • Published in Ukraine Brazil • by pylypok



Всі ми знаємо скільки ночей не спала влада, аби підняти економіку України, скільки РВ вона підняла, аби визволити регіони, скільки голду туда влила, скільки написала статей зі стіною тексту, які нікому не потрібні.
Влада втомилась, в неї вже болять ніжки та злипаються віченьки. Має право відпочити. Давайте їй допоможемо, щоби в кінці президенського строку Віджил піднявся зі свого зручного крісла, обтрусив покорн з пуза, подивився в монітор і з задоволенням сказав "Ми, конєчно, на такоє не рассчітівалі, но я доволєн как всьо хорошо у нас вишло".

Тепер до діла.
Як ви знаєте, у нас, завдяки старанням влади, відновилась залізовидобувна промисловість. Як я вже писав, ми виробляємо не продукцію а очки продуктивності. Так от зараз продуктивність в залізі коштує набагато дорожче ніж продуктивність в хлібі.

Порівняйте.
Візьмемо продуктивність на 9-му рівні при 10-ти працівниках і 100 здоров"ї - 378 пунктів. Максимальна зарплата на 9-му рівні зараз 27 грн. Тобто для роботодавця 1 пункт продуктивності коштує 27/378=0,071 грн.
Тобто залізо, яке є зараз на внутрішньому ринку по 0,07 грн, продається майже в собівартість, якщо не нижче, з урахуванням якості робочої сили і кількості працівників.

Дивимось далі. Для виробництва ку1 хліба треба 12 пунктів продуктивності, він зара продається за 0,55 грн, тобто 0,55/12=0,046 коп.

А тепер в мене питання. Як можна купувати робочу силу за 0,071, а продавати за 0,046? Тут є два варіанти. Або люди працюють на склад і хліб після активації військових маневрів підскоче як мінімум до 0,9 грн за ку1 булку (минулого разу було 1,2 грн при менших зарплатах), або, що більш йомовірно, є в нашій країні віддані своєму роботодавцю працівники, що працюють максимум за 17 грн при ринкових 27 грн. При цьому ці працівники не воюють, не пишуть статті, не коментують їх. Цих рабів можна побачити тільки в списках працівників. Цікаво, правда?

При цьому ті, хто зараз займається реальним бізнесом, а не от цим... дурним демпінгом, гостро відчувають нестачу робочих рук.

Що для мене є реальним бізнесом?

Ну наприклад продаж нашого заліза до Сербії, де пункт продуктивності можна продати за 0,086 грн, при цьому не граючись на валютці, а так - ще більше. Тобто якщо укомплектувати штат з нормальних 9-левельних працівників і платити їм по 27 грн, то денний прибуток компанії складе десь біля 1 золотого.
А ще є Індонезія, де пункт продуктивності в залізі - 0,092 грн
Угорщина - 0,086 грн
і ще багато інших країн, які влада повинна моніторити, аби спрямовувати інвестиції та купівлю ліцензій в потрібне русло. Соррі, але тут їм працювати треба, а не приписувати собі чужі здобутки або випадковості.

Чому ми робимо хліб з вартістю пункту продуктивності в два раза нижчою за експортне залізо?
Першим кроком УДП після переобрання парламенту буде ініціювання закону про зниження податку на імпорт хліба з 99% до 30%. Чому 30%, бо ця ставка буде достатнім бар"єром аби надати українським компаніям перевагу перед іноземними і до того ж будуть наповнювати казну гривнею.
Цей податок зменшить кількість працівників в хлібній промисловості і періорієнтує їх в більш вигідне виробництво заліза.

Друге питання до влади - робоча сила.
Про неї поговоримо в наступній статті.