За крок до Революції

Day 1,018, 04:35 • Published in Ukraine Ukraine • by Cvyntar
Буде дві статті: перша (ви читаєте) що конкретно я зроблю у разі обрання Президентом і завтра, що я робив як політик і які це мало наслідки. Звинувачення в утопізмі не приймаються, у разі успіху я доведу що це працює.

5-го числа буде війна машин, війна людей, війна машин проти людей і навпаки... але на цьому фоні ми можемо здійснити революцію. Саме революцією я називаю своє обрання. Не реформами, не «ще одним терміном», а революційною зміною політичного устрою.

Перші кроки

Прийняття двох мораторіїв:
(1) Мораторій на реформу регулярної армії — в світі в.2 ми не можемо дозволити собі різких кроків стосовно групи активних гравців. Все, що стосується реформи регулярної армії буде здійснюватись тільки після детального узгодження із самими армійцями.
(2) Мораторій за вихід з військового блоку — Україна не може собі дозволити невизначеності, і питання не в симпатіях чи бажанні. Вихід просто нашкодить державі і в плані обороноздатності і в контексті сприйняття у світі.

6-го числа країну буде переведено на військовий стан. Я зберу військову раду, в яку ввійдуть президенти партій. На раді буде сформовано пропозиції щодо складу нового Кабміну. Затверджений Президентом, цей список відправиться на форумове голосування Конгресу.

Головне нововведення — поява бюджетного комітету. Бюджет — це питання принципове, я піднімав його майже рік тому. Гроші у Конгресу треба просити аргументовано, у конкретні фонди — чи то військовий, чи то резервний, тощо.

Перший етап впровадження військового стану — мобілізація населення. Громадянські військові підрозділи (нерегулярки) будуть мати автономію і будуть будуватись на партійному фундаменті. Програмна частина для обліку вже є.

15-го числа, партії оберуть не просто ПП, а повноправних представників у Військовій раді і, паралельно, командирів своїх партійних збройних формувань.

Лукавством вважаю розписування дрібниць — а тут я так, а там так, — тому що впроваджувати це все доведеться не мені, а команді. Є безліч буденних питань і я не маю наміру казати «я» де на справді повинно стояти тільки «ми».

У мене нема зобов’язань по посадам окрім моральних. Я бачу роль Президента як незалежного гаранта і посередника. Я бачу Президента лідером, в чаті якого зберуться представники партій і, скриплячи зубами, матюкаючись, можливо навіть ображаючи один одного, але приймуть колективне рішення; незадоволені страшенно розкритикують рішення в пресі але виконають, бо то є інтереси Батьківщини, а Батьківщина це наше все.

Виходів не так багато — або сидіти на гойдалці, або шукати третій шлях. Я пропоную вертикаль у якій буде задіяно всіх, а не тільки табір-переможець. Хто ще не втомився, пропоную ознайомитись з програмою піврічної давнини — можливо тепер шановний виборець, озираючись, погодиться, що такий шлях чи не єдиний для України.

Cvyntar