Невидумана історія еУкраїни

Day 914, 04:47 • Published in Ukraine Ukraine • by Tikhenko


Треба сказати, що за останній рік в мене було достатньо підстав, аби зненавидіти е-життя. Від самісінького початку, як я почав його сприймати, воно виявилося штукою підлою та невдячною, взявши дурну звичку обертатися такими лажовими ситуаціями, згадувати про які не хочеться, але які запам’ятовуються на довго, і часом не дають спокійно спати.



Пекельна все ж таки річ – пам'ять. Розрізнені образи дедалі частіше нагадують клаптики давньої кіноплівки, - беззв’язні шматки чорно-білого фільму, що байдуже зберігають у собі уривки картин, голосів, речей, подій та значень, якими її заповнювала вже давно неіснуюча кіно-трупа. Часом, коли є на те час і натхнення, я дістаю ці порепані кінострічки із дальньої шухляди, трепетно передивляюсь проти світла відзняті кадри, пригадуючи безліч розказаних та нерозказаних історій. Історій, що крім мене пам’ятають, ну може від сили кілька десятків людей, що й самі були учасниками тих подій, на чиїх очах, так само осідав пил історії, невідворотно обрікаючи явища та персоналії, на швидке забуття, підмінюючи невигадані бувальщини, ангажованими та упередженими легендами.

[img]http://dl.dropbox.com/u/578932/habr.JPG[/img]
Та сама стаття на хабрі

Для мене все почалося із хабра-буму, коли мій давній приятель excieve запропонував мені оцінити переваги «нової» браузерної іграшки, про яку читав на хабрі. Думав я не довго. Знічев’я проглянувши текст заохочувальної статті, швиденько почав процес реєстрації, і був шокований тим, що мій рідний регіон Дніпро, знаходиться під пануванням угорських розбійників. Придушивши зойк розпачу, я присягнув, що рано чи пізно вивільню свій рідний Київ від поневолювачів. Зазначу, що госпіталів Q5 , в ті часи було у світі не багато. Україна ж мала лише 1 - у Донбасі. Я, молодий та зелений не надто звертав увагу на такі речі, тому моє е-життя почалося у відлюдному Поліссі звідки невдовзі я переїхав, скориставшись допомогою легендарного, а нині дещо підзабутого Vinnie G.


Угорська окупація Сіверії та Дніпра - тривала ще довгі місяці

Вже потім я дізнався, що то був 2-й хабра-бум, один із найбільш масових, та що там, - найбільш масовий бейбі-бум в історії України. Саме після нього про нашу державу почали говорити, як про країну що має потенціал позбавитись від гніту потужних сусідів, і проводити більш менш самостійну політику… Втім, до самостійності в той час було ще далеко. Поки діти хабро-буму пробували розібратися у грі, усвідомлювали її не хитрі правила, робили перші кроки на шляху здобуття робітничих професій, Україна стогнала під пануванням угорських окупаційних сил.


Імперська Румунія

Вибивши з України румунських загарбників, угорці не поспішали передавати владу представникам українського народу. Натомість, користуючись тим що громадянств в той час ще не було, втілили у життя хижацький план про PTO України. Ставленики угорських окупаційних сил Imre Norbert, Falban а потім і PetiB, на протязі 4-х місяців тримали у своїх пазурах усю повноту влади, що давала їм можливість безперешкодно обкрадати недосвідчений у ігровій механіці, та небагато чисельний український народ. (Задля історичної справедливості зазначу, що в березні та квітні, української спільноти, як такої не існувало, спротив окупації, а також невдоволення правлінням угорців датуються травнем-червнем 2009 року) Залізо і гроші із державної скарбниці дочиста висисалися жадібними до наживи угорськими топами. А ембарго з Румунією гарантувало повільне відмирання величезного румунського сектора економіки Поділля. (А це була основна мета угорської допомоги Україні, - прискорити занепад Румунської Імперії, позбавивши її доступу до родовищ заліза)


Імперська Угорщина

Вище я згадав, про те, що угорці вигнали з української землі румунів. Так от, не слід вважати, що останні, просто взяли і пішли, залишивши ласе, багате на залізо Поділля на поталу своїм природнім ворогам. Аж ніяк. Перед кожними виборами, в Україні висаджувалася потужне ТО-угрупування, підсилене регулярними загонами румунської армії. Метою їх було перехоплення влади у свої руки, повернення стратегічних українських регіонів в лоно румунської імперії. На щастя, не судилося.



PetiB був останнім представником окупаційних сил Угорщини, що став президентом України. Відгримів хабра-бум, молодих та ініціативних українців ставало все більше. Із задоволенням, вони розповсюджували свої рефералки поміж друзів і знайомих. Все частіше і частіше лунали заклики до повалення угорського військового режиму. Втім народу було все ще недостатньо. А про повернення влади силою, годі було й мріяти.


Агітка часів обрання Данила

Тут не можна не згадати про, багато в чому, унікальну постать Данила Галицького в Істoрії нашої держави. Будучи непоганим дипломатом він зміг переконати угорську хунту, в тому, що для них буде зручніше, якщо Україною формально керуватиме представник проукраїнських сил. Про справжню незалежність тоді не йшлося, угорці залишали за собою контроль над державною скарбницею, мали ключові посади в уряді, так само, як і багато місяців до того, продовжували викачувати гроші до метрополії. Галицький був маріонеткою у вправних руках угорської еліти. І хоч за першого президентства його покора угорським хазяям була абсолютною, для української спільноти то був очевидний крок вперед, той крок, без якого подальший поступ був би неможливим.
Далі буде.

Часу на те, щоб писати довгі агітаційні статті у мене нема, однак прошу підтримати мене на цього місячних виборах у конгрес еУкраїни, у регіоні Дніпро, від партії United Ukraine.