Частина пята: Політика. Глава друга

Day 792, 12:23 Published in Ukraine Ukraine by UriSS

... після громил з АКПУ на руках залишились синці, а на обличчі дивна посмішка. Після пивної партії - алергія на пил, після FUN(а саме така в них зараз абревіатура) - комплекс неповноцінності. Але найголовнішого, того, за чим я шукав, того, що мені так було треба я так і не знайшов. Моя громадянська позиція поки була невизначеною. І це мені явно не подобалось: до виборів то залишалось всього нічого. Тому не гаючи часу я відправився далі, на пошуки високих ідеалів і конструктивних позицій. На пошуки харизматичних лідерів і благородних властителів. На пошуки напрямку у темному світі політичних баталій. І вперше відчув, що моя рішучість потрохи випаровується. Почали приходити дивні думки, які я поки гнав від себе. Я б не я був, якби так легко здавався.

Наступні двері були оздоблені мармуром і гранітом, посередині красувався тризуб, вже трошки потертий і подряпаний, але видно було, що колись цей герб означав тут дуже багато. Я постукав. З-за дверей почулися дивні звуки, схожі на скрипіння. Двері відчинились автоматично. Вони виявились напічкані якимись дивними механізмами. Я оглянувся у пошуках когось живого, але натомість до мене підїхав маленький дроїд, як оце знаєте, у фільмі про чуваків у кімоно, які билися лампами денного світла.

- Вітаємо у партії United Ukraine, найчисельнішій партії еУкраїни. До ваших послуг інформаційне меню партії, тут ви можете знайти історію, списки партійних лідерів, за яких треба голосувати на виборах і список газет, які треба виписати. По бажанню ви отримаєте рекомендоване місце роботи і навіть дроїда помічника, який буде виконувати за вас всю роботу, залишаючи вам тільки спостереження за цим воістину цікавим але занадто складним для вас процесом.

Я пролистав голографічне меню, яке висвітлилося над дроїдом, відмовився від екскурсії по залах, які були величні і пафосні і пішов прогулятися. Навколо творилося щось дивне: купа різних маленьких роботиків з скляними очима і різними кольорами обшивки бігали по кімнатах, виконуючи чиїсь доручення. Зловивши одного з них і пригрозивши викруткою я отримав GPS координати головного сервера, з якого власне відбувалося управління всією системою. Враховуючи що бінарний код я знаю слабувато, цей кластер напевне був єдиним, з ким я б міг порадитись про подальшу мою долю в партії. Пробуючи розібратись у складній системі коридорів і перегородок я відправився на пошуки.

- Диви , людина. - З-за перекриття, покритого якимись датчиками виглянув чоловік у камуфляжі. - Айда до нас!

Чоловік, який представився неформальним головою партії, точніше людської її верхівки розповів мені, що партія колись була першою українською партією на нашій території, на відміну від угорських і румунських угруповань. Що ця партія практично добилася незалежності нашої держави шляхом дипломатії і переговорів, безкровно і благополучно. Але потім, в один момент, з'явився Процесор і захопив владу. Кращі з кращих мусили втікати у іншу партію, а ті, що залишились перейшли в глибоку опозицію, яку переривали тільки нечасті записи в газетах, і то все в умовах жорсткої конспірації...

...Ми увірвалися у зал з кількома нейтронними гранатами. Процесор був величезним суперкластером з головою якогось античного бога чи героя і написом на грецькій. Він роздавав накази направо і наліво, керуючи дроїдами, які тільки но нас побачили кинулись в атаку. Нейтронні гранати вивели з ладу систему управління роботами і вони почали рухатись хаотично, часом зачіпаючи один одного. Процесор заіскрив, у його напівпровідниковому мозку сформувалася думка, що перемогти він вже не зможе, принаймні зараз, і повільно перебираючи коліщата переїхав у іншу кімнату. Зал засідань був врятований. Отримавши від провідника з нескромним іменем булку за старання я було вирішив залишатись у цій партії, але подивившись на розгардіяш навколо і оцінивши масштаби розрухи я вирішив все ж пошукати кращої долі. А то про яку там ідеологію можна говорити, якщо вся керівна система ще не відійшла від машинного ТО.

Вийшовши у коридор я пошкандибав далі, тримаючись за подряпаний дроїдом бік. Ідеологія потребує жертв, що поробиш...