Вампірські історії! (частина 1) Казки для е-репівців під булочки від е-вампірів)

Day 2,459, 13:56 • Published in Ukraine Japan • by Povitrulya





“Пізньої пори за стійкою в Барі "Визволитель нації" я звернув увагу на дивного хлопця в чорному плащі. З розкувойдженим немитим волоссям, мертво-блідим та томатним соком у склянці він уважно оглядав гурт молодиків і молодиць неподалік за столом. Хитра посмішка іноді просковзувала на його обличчі, разом з облизуванням губ та поклацуванням зубами підвищеної довжини…”
«Та ні, хрєнь якась виходить, щось не пре мене сьогодні», - сказав Andriy_Putsak і передав клаву Повітрулі, щоб та написала нову епічну казочку про те, як на Е-репі повстав Чат Українських Вампірів.

Повітруля вже майже вискочила з-за столу, щоб трохи побігати по кімнаті і позбирати п'ятками розкидані там вумні думки, як до неї трохи із запізненням донеслися фатальні слова, мовлені/писані тим же Andriy_Putsak: „Про вампірів не може писати вампір”.

„Що ж робити? Що робити?” – заламувала у відчаї руки Повітруля. Їй страшенно закортіло розказати нову казочку про українських вампірів, але вона вже не могла цього зробити, бо Stanislav Denko надкусив її близько півночі і дівчинка стала повноправним членом Чату Українських Вампірів.

Я, Повітрульська сеструнця, запропонувала їй допомогу, а заодно вирішила розібратися як же вона докотилася до вампірського життя, хоча не один рік воювала з Малою за її прихильність до нащадків Дракули.
У мене іноді прокидається хист легендарного комісара Йосипа Бонцьо (хто про нього вперше чує, хай читає книгу Винничука „Клуб комісара Бонцьо” або газетну хроніку Галичини міжвоєнного періоду чи просто дядьку Гугля поспитає). Так от, у цей раз хист прокинувся доволі вчасно, що дозволило мені відтворити майже повну картину ночі 12 серпня 2014 року, коли все почалося...

Отже, вештаючись уночі темними вулицями E-rebublik Stanislav Denko
випадково забрів на е-цвинтар (де саме знаходіться це таємниче місце, питайте у самого Stanislavа), де був укушений вампіром. Так як ниньки час прискорений, то вампірські ознаки і замашки проявились у нього досить швидко. Розірвавши на грудях футболку (це щоб вона майоріла на вітрі замість чорного плаща) е-вампір піднявся в повітря і, мугикаючи собі під ніс мелодію „Одинокий пастух”, почав літати над е-репкою аж поки не добрався до Чату НВПУ. „Щось не до смакують мені люди, що зібралися в цьому чаті, треба покращити їхні характеристики”, - подумав Stanislav Denko.



Послухати, що ж співав Станіслав, можна тут:

В Чаті НВПУ панувала атмосфера настояної, витриманої нудьги і Stanislav вирішив розворушити це затхле місце. Першою жертвою новоспеченого, тобто новоукушеного вампіра став... А це вже секрет. Вампіри свої жертви на сонці не виставляють, а тому всі їхні темні діла надійно ховає під чорним крилом ніч. Та врешті решт не важно хто був першою жертвою, а хто другою, головне, що ті, хто не перекув(с)ався у веселих вампірів, пали від гарно відточених ікл Stanislav-а. Таким чином було захоплено нову е-територію, яку переможець у скорім часі перейменував із нудного „Чат НВПУ” на веселеньке „Чат Українських Вампірів”.

Але вам-піплів після захоплення було не густо, тому Stanislav вирушив у дорогу, щоб заселити очищену ним е-територію веселенькою компанією. Першою... ну може не зовсім першою... „байдуже”, - так любить говорити моя давня подружка. І в даному випадку я повторю це услід за нею: байдуже хто в цьому списку запрошених був першим, головне, що він таки зустрівся з Повітрулею.

„Ти і пару моїх знайомих запрошені на вампірську вечірку”, - дуже поважно сказав Stanislav Повітрулі.
Повітруля згадала, як вона з подружками передивилася вампірських фільмів і як вони потім то видиво обговорювали.



„Я?”, - здивувалась дівчинка, - „Вампір?” Тут вона гордо розправила свої худенькі плечики і тердо промовила: „Я – білка!” Але побачивши, що Stanislav Denko опечалився, і вирішивши, що пурєдний Чат на е-репі без талановитої лайдачки і флудерки точно не „освятиться”, не роздумуючи більше ні секунди, вігнала свої гостренькі зубки в Stanislav-а.



У того від здивування округлились очі, на що Повітруля радісно йому сповістила: „Тепер я вампір, веди на вечірку!” (Це в стандартному випадку вампір мусить укусити, щоб повстав новий вампір, а у білок-подлянок все навиворіт).
І от, після заполучення в свої ряди надкушеної Повітрулі і ще багатьох інших розпочалася довга і весела ніч українських вампірів.

(Продовження буде)

(C) by Valkyrie




ДЛЯ ШАУТІВ:
Вампірські історії! (частина 1) Казки для е-репівців під булочки від е-вампірів)
http://www.erepublik.com/uk/article/-1-1-2423685/1/20

Спонсором казок виступає ЧУВ та МЮ "АРЕС" (за вот + саб - 250 хп) 😃