До українців з любов'ю. Передвиборча програма Mary St.

Day 2,176, 00:15 • Published in Ukraine Ukraine • by Morty ST


Life was like a box of chocolates. You never know what you're gonna get.

Ніколи не гадала, що політична кар’єра, а тим більше пост Президента еУкраїни колись всерйоз стане мені цікавим. Проте зруйнований мікроклімат в лавах українського комюніті змушує все більше і більше гравцям задумуватися про те щоб покинути цю гру. Основною причиною цього є брак позитивних емоцій, які людина може отримати тут. Ми стали нудними, вайлуватими олд- і мідлфагами, для яких гра стала схожою на валізу, яку важко нести, але і шкода викинути.

Я йду в Президенти еУкраїни не для чергової медальки у своєму профілі, а з вірою та любов’ю до екраїнців, та бажанням змінити поточну сіру картину, добавивши до неї нові барви та окресливши нові ніким непомітні перспективи віртуальної нації. Я йду як людина, що не втратила ще ентузіазму, запалу та бажання грати та отримувати задоволення від гри. Тому не обіцятиму вам негайне звільнення наших територій і не обіцятиму дипломатичних псевдоперемог, але я обіцяю вам хорошу бійку проти наших окупантів.

You've got to put the past behind you before you can move on

Українська політика - нескінченний ланцюг протистояння, взаємних образ, помиїв та іншої гидоти. Практично кожен політик говорить про суспільний діалог, та потребу примирення суспільства, але кроків у цьому робиться дуже і дуже мало. Тому я не розводитиму демагогій на тему хто правий, а хто винний, не згадуватиму байки припорошених олдфагів, а намагатимуся розпочати нову сторінку нашої спільної історії. Моєю основною метою є створення довготривалої програми розвитку країни, а для цього потрібен найцінніший ресурс який є у цій грі - ентузіазм та бажання працювати на благо суспільства. Тому для мобілізації цього ресурсу я запрошую усіх долучитися до процесу розбудови держави, не залежно від партійної приналежності. Я вважаю ідеальною ситуацію коли наступний після мене Президент буде працівником мого уряду, людиною що поділяє мої погляди щодо кількамісячної програми розвитку країни та найголовніше представник партії, що сьогодні в опозиції до політичних сил, що висунули мене в кандидати у Президенти.

Я вважаю, що такий підхід зменшить градус протистояння в середині суспільства, та сформує стабільний владний апарат, що складатиметься з ентузіастів та людей готових вкласти часточку себе у майбутні перемоги еУкраїни. Нам необхідна спадковість влади, аби в майбутньому багатомісячні напрацювання урядів не були переклесленні черговим ололошником чи диструктивними діями групки гравців, що прагнуть власне “чсв” протиставити суспільному благу.

Stupid is as stupid does

Щодо самої програми, то спробую окреслити напрямки, на які будуть спрямовані зусилля мене та моєї команди:

Економіка:

Державна казна є основою будь-якої країни, що прагне розвиватися. Тому в першу чергу нам потрібна гнучка податкова система, яка б забезпечила стабільно-високі надходження до бюджету і водночас була б прийнятою для усіх учасників українського ринку (виробників, продавців, споживачів). Для цієї мети буде сформована група ентузіастів, яка займатиметься збором статистичних даних по надходженні до бюджетів різних країн, аналіз цих даних та використання їх як в податкотворчій системі так і в подальшому розробленні економічних програм для українських підприємців.

Армія:

Система дивізіонів дала шанс державам, які пізно почали розвивати своє комюніті, боротися на рівних з іншими. Уже сьогодні багатьом еукраїнцям здається, що ми можемо на рівних боротися з нашими окупантам. Я вважаю, що дана теза є все ще хибною, та ми на шляху до цього процесу. Нам просто необхідно робити ставку на розвиток бійців 1-2 дивізіонів.

Тому в армійському сегменті, першочерговим завданням буде створення система підтримки військовим академіям. Ми реалізуєм одразу 2 типи підходу до роботи з новачками:
1) При орієнтації гравця на прокачку
2) При орієнтації бійця на участь у битвах.
Під них академії і отримуватимуть державні дотації.
Окрім того ми приділятимемо більше часу координації та вишколу українських бійців.

Зовнішня політика:

Місяці та роки дипломатичної роботи призвели до одного результату - ми нарешті зрозуміли, що нам немає на кого покластися окрім як на самих себе, що відносини між державами не більше ніж бізнес-відносини і сентименти тут доречні тільки тоді коли на них “граємо” ми. Нам не потрібно називати перелік країн до яких ми набиватимемось у друзі. У разі моєї перемоги, найближчий місяць ми позбудемось ярлика про-якийсь альянс, а зосередимося лише на війні з нашим ворогом, якщо для цього потрібно буде змінити список наших друзів, ми підемо на це, при тому ми намагатимемось зберегти дипломатичні напрацювання наших попередників. Формування зовнішньополітичного курсу уже зараз було б величезною помилкою.

Ми повинні довести, що еУкраїни є потужним бійцем а не дівицею, що домагається уваги тої чи іншою держави, і ми битимемось не зважаючи ні на що.