Den standhaftige tinsoldat

Day 4,808, 10:28 • Published in Ukraine Ukraine • by UkrFloppa De Elite


Я думаю всі в дитинстві читали цю казку авторства Андерсена. Зворушлива історія кохання двох неживих об*єктів - дефектного олов*яного солдатика та паперової фігурки танцівниці, з трагічним, але романтичним кінцем. Цікавою особливістю цієї казки є те, що вона не зовсім і казка: фактично немає прямої вказівки на те що це все справді відбувається, дійові особи є скоріше об*єктами, що підкоряються зовнішім чинникам та випадковим подіям, а увесь сюжет виглядає як фантазії оповідача, що, як дитина, уособлює в фігурках власні переживання та думки.

Хоч нам всім, звісно, відомо, що репа - то такий літературний клуб, але мабуть ви здогадались що мова йтиме про дещо інші два предмети. Так, у нас тут в репі теж є свої олов*яні, я б навіть сказав - чавунні солдатики, при чому один навіть зі скандинавської країни, хай і не з тої, що треба, а інший - танцює з морквинкою в обіймах.



І ситуація з ними дещо інвертована - якщо в книжці на два бездушних предмети посипвся дощ з людських переживань та негараздів, то тут ми бачимо як дві палкі душі, як пташка в клітці, відчайдушно б*ються зі статичним світом довкола задля... стоп. А на**я, пардон за мою французьку, вони це роблять?



От справді, прошу пробачення, може це мій кастрований технічною освітою світогляд не дозволяє їх зрозуміти, але мені завжди видавалося що в яких-небудь свідомих дій є мотив та якась кінцева ціль. Я розумію ранні роки цього конфлікту: революція 2013-2014 років, перші бойові дії - тоді існувала інтрига, стан невизначеності, шок - мільйони людей були висмикнуті із зони комфорту, що давало мотивацію тисячам диваносотенців з обох сторін брати участь у взаємному какометанні, а серед деяких наївних душ навіть жевріла надія переконати своїх опонентів в чомусь, тим часом троллі грались у таке собі сафарі, метою якого було спровокувати когось на яскраву реакцію, щоб потім можна було гордо її заскрінити і похвалитися нею серед своїх однодумців.


Зараз же ця тема себе повністю вичерпала, простіть мені цей цинізм, але ж це правда. Так, бойові дії досі відбуваються, і, на жаль, гинуть та страждають цілком реальні люди. Але в інформаційному просторі та мізках обивателів все вже "устаканилось" - сторони чітко окреслені та обволоклися в свої інформаційні кокони, усе що могло бути сказано - уже сказано, їжа для троллів давно розклалася на липовий мед та плісняву. Будь-які суперечки можливі лише при наявності помітної групи тих, хто ще не зробив вибір, а до цього моменту мені здається усі вже остаточно визначились з тим, хто вони є і на чиєму вони боці. Та й ще в світі чорт-зна що твориться, віруси-шміруси, а сучасна людина рідко коли зациклюється на чомусь одному, і завжди шукає нових потоків інформації.



Що ж змушує, яка рушійна сила стоїть за цими двома персонажами, що не помічені ані в активній грі, ані за якимось іншими вагомими соціальними взаємодіями, що з дня в день логіняться в цю третьорозрядну браузерку лиш для того, щоб під навіть нейтральними статтями в еУкраїнському просторі лишати коментарі про "укропів" та "бандерлогів" чи рандомні радянські гасла, в надії на кволу відповідь клішованою фразою про пляшку чи ЙЛХО? Мабуть це так і лишиться одною з таємниць Всесвіту (хоча тут згадуються оригінальні, Кіплінговські Бандар-логи - крикливі мавпи, що кидались усяким непотребом у звірів сподіваючись що їх хоч трохи обдарують увагою). Невже їм справді так нема де себе притулити, що останнім спасінням для них є надія на те, що вони якимось дивом когость тут "зачеплять" своїми потугами з чистих ліпідів?

Єдине що мушу відмітити - стійкості нашим солдатикам дійсно не бракує, якби вони були в Мексиці, там би мабуть вже жодного непожованого кактуса не лишилося би