Join the new world

Хеві метал в кожну хату! Сивуха, керований максимою "краще пізно, ніж ніколи", вирішив опублікувати свої роздуми щодо нещодавньої важливої кампанії у Центральній Словаччині, яка мала всі шанси бути приреченою на провал, однак з тих чи інших причин українцям пощастило. Я не ставлю перед собою мети глибоко аналізувати геть усі аспекти битви, однак деякими своїми спостереженнями бажаю поділитися.

Почнімо з того, що це РВ було піднято дуже невчасно для еУкраїни, фактично вночі, аби збільшити шанси на успіх. Ворог спрацював дуже вдало і уряд України в особі президента Volodymyr91 та міністра оборони From Green Sky не могли впливати на хід бойових дій. Варто зазначити, що все-таки більш суттєвим фактором, аніж час, у цьому контексті була саме українська обрядовість - традиція, за якою українці після Великодня роз'їжджаються по регіонам провідати своїх предків відвідавши місця їх поховання, вшанувати їх пам'ять та вдихнути повітря малої Батьківщини. З цією традицією пов'язує свою відсутність міністр оборони.

Стратегічною помилкою уряду була відсутність довіреної особи, яка мала б доступ до державного МЮ та коштів, які можна було витратити на КО, або ж відсутність контакту з урядом чи довіреною особою, яка б мала повноваження на чинення дій від імені держави в разі форс-мажору. Простіше кажучи, Вальдемар та Грін не знайшли або ж не шукали гравця(ів) собі на заміну для такого випадку, хоча з наступного бачимо, що заміна існувала і діяла, але стосувалася "опозиції" чинній владі.




За відсутности урядовців, на сполох почали бити "опозиціонери" й викручуватися з ситуації своїми силами та за свої кошти, хоча допомога влади була би дуже доречною. У першому раунді РВ еУкраїні вдавалося стримувати натиск мадярів більш-менш успішно. Для розуміння маштабів бою варто зазначити, що ми закликали в шаутах про допомогу від союзників, однак звучали думки на зразок: "гей, дядьки, та ви бачили той дамаг? Давайте якось саменькі, саменькі", і в принципі це було слушно. То що, начебто, час розслабити булки? Буй там плавав і на хвилях похитувався.

Вже у другому раунді кампанії основними дійовими особами театру бойових дій стали носії прапорів Албанії, Аргентини, Греції та Туреччини, про що варто пам'ятати українцям, що нині "принципово" б'ють за "старих союзників", хоча насправді ті "союзники" вже давно вставляють нам жирні палиці в колеса. Дамаги були навіженими, тож у тієї частини ком'юніті, що ще не спала, суттєво скоротилися м'язи там, де вони зазвичай скорочуються у ситуаціях, коли чекаєш команд від керівництва, координації та фінансування, а їх все немає і ти не знаєш, чи буде взагалі. Тоді ситуацію в свої руки взяли B A N D E R A, Generalissimo Meow, koSS1991, BondXXL, Velheor.dn.ua та багато інших, і почали гатити що є сил, посівши заслужене місце у топ10 по дамагу за підсумками битви. Я вклав свої мільйони (а точніше тисячі) нафти в Fobos і взяв на себе фінансування битви проти Словаччини. Майже одна за одною прибули донації від Leon51 на 100к та 160к сс (другу донацію так і не було витрачено); за його словами, держава потім ці кошти відшкодувала.

Спочатку було передчуття чогось епічного і складного. Потім передчуття здійснилося. Розпочалися епіки в D II та D III, наприкінці бою залишок коштів спочатку вклали в D IV, а вже по закінченні раунду (який ми в усіх дивізіях окірм четвертої програли) я цілком вклався в авіараунд і пішов дрихнути, бо година була якщо не п'ята, то четверта. Все це було заслугою в першу чергу Мавпи та його ботів, котрий смітив шаутами, в яких закликав бити проти "potree та македонських ботів", тобто нас. Ще один сигнал до тих, хто має співчутливе ставлення до сучасної тусовки "старих союзників".



КО майже не допомагав, союзники спали і бити було майже нікому. І це при тому, що КО Словаччини закінчилося ще до початку першого епіку в D III. Натиск бототи, тим не менше, майже одразу після цього бою спав і спротив захлинувся. Іншими словами, з тієї чи іншої причини ворог вирішив проігнорувати свою можливість дотиснути битву і відмовився від подальшого вкладання зусиль і ресурсів у продовження кампанії. Не відомо, які обставини стали вирішальними у цьому рішенні, однак факт полягає в тому, що Україні пощастило, а ресурси, вкладені у другий раунд, певною мірою вплинули на рішення ворога про припинення інтенсивного спротиву. Цілком можливо, що на той час витрати на кампанію проти України були зависокими відносно масштабів досягнень ворога та їх актуальности, тож ми докладали зусиль не дарма.

Підкрелюю, також, порушення бійця El Corazon Quemado, що набив 10к у авіабитві проти еУкраїни, що мало б спричинити його виключення з програми "Авіасотня". І ніяка Stoya на його аватарці не має бути перепоною до покарання за вкрай несвоєчасне вливання дамагу проти України.





Які можна зробити висновки за підсумками цієї битви? По-перше, координація була на нулі. Держава не сприяла перемозі в цій кампанії. За більш пессимістичного сценарію все могло закінчитися програшем у битві і подальшим ризиком втрати перспективної операції, на яку вже було витрачено час та ресурси за рахунок того ж АСу. Як цього можна було запобігти? Призначивши відповідальну особу на час відсутности уряду. Уряд міг би призначити будь-якого активного гравця незалежно від членства в партії чи МЮ, тобто тих же Бандеру, Мява, Леона або будь-кого іншого. Однак (повертаючись до висловленого зверху) не знайшовши (що в мінус репутації керманичів), чи не шукавши (ще гірший мінус до їх репутації) собі заміни, ризик було підвищено до максимальної позначки.

По-друге, це прямий доказ доцільности існування Реформаторської Партії України. Річ у тім, що якби кампанію було програно - Україна мала б іще більш напружену битву у Східній Словаччині, і тоді вже на кону стояла б доля операції проти Угорщини, я вже не кажу про те, що ворог не покинув би кампанію на другому раунді, і казна втратила би набагато округлішу суму, аніж 100к сс на компенсацію для Леона. Українці тоді б обговорювали питання репутації чинного уряду пост-фактум, тобто просто махали б одне в одного кулаками вже після програної бійки з мадярами.

Реформісти переконані в тому, що це був яскравий приклад випадків, котрі доводять: в сучасну епоху еРепабліку уряд не може діяти ізольовано від співпраці з "опозицією", оскільки в наш час набагато суттєвішою запорукою успішної каденції є адекватність, досвідченість та в першу чергу активність гравця. Нам пощастило цього разу, однак може не пощастити наступного, і відсутність державних ресурсів, вчасно скерованих компетентними гравцями, може стати фатальною. Реформісти засуджують уряди, що ставлять під удар добробут країни, переслідуючи свої особисті та/або політичні інтереси, ставлячи своє кар'єрне ЧСВ вище за державні інтереси та потреби.

Наостанок, від імені командира підрозділу Fobos звітую про загальні витрати на кампанію в Центральній Словаччині, і наголошую, що витрати могли бути спустошливими не тільки для особистого гаманця Сивухи, але й для державної казни. Ми маємо справу з серйозним супротивником, Угорщина володіє ресурсами для утримування всієї нашої країни у випилі, що доводила в минулому доволі ефективно. Ставитися до атаки на такого супротивника потрібно не менш відповідально, ніж до оборони проти нього. Якщо цього разу нам пощастило завдяки тому, що угорці переключилися на РВ проти Сербії - це не означає, що нам щаститиме увесь час і керівництво еКраїною можна лишати обезголовленим.



Наприкінці бажаю відзначити топ50 найрезультативніших бійців у битві під Жиліною






А на цім закінчую писанину і від свого імені, та від імені РПУ бажаю всім добра, ванілі та РОЗПЕЧЕНОГО МЕТАЛУ \m/