Звичний бій

Day 3,711, 03:51 • Published in Ukraine Portugal • by HonLan

Привіт усім! Отримав завдання на створення газети і набирання 25 коментарів, яке і хочу виконати. Заодно дякую всім, хто прийняв мій запит дружби та допоміг тим самим виконати завдання на 100 друзів🙂
Ну а щоб не було нудно, ловіть художній опис звичного процесу тикання кнопки "удар".


Багряна куля сонця ховалася за обрієм і довгі тіні від гір тягнулися через долину. Гірське повітря приємно холодило. Мальовничий краєвид налаштовував на романтичний лад. Але на жаль, долина не була мирною.

- Повітря! – загорланив хтось, неначе гулу з неба, який стримко посилювався, було замало. І так само марно було ховатися в окопах та розвалинах, хіба що пригнутися, щоб не зачепило уламками. Над перепаханими воронками розвалинами пронеслась хижа тінь, а потім від потужного вибуху здригнулась земля.
Він випростався у весь зріст та окинув поглядом місцевість. Десь позаду ще осідав пил, здійнятий у повітря вибухом, а ворожий літак вже віддалявся.

Сьогодні обійшлося. Він вцілів, але оцінити шкоду звідси не мав можливості, та й бажання також. Рука витягнула з карману енергетичний батончик – все більш їстивне було давно з’їдене. Швидко перекусивши, він зарядив РПГ та приготувався. Навколо сиділо кілька інших бійців, а трохи подалі гуркотіли танки. Він мрійливо уявив, як вогняна комета влітає у сріблястий борт шокового танку… На жаль, колись надійна, піхотна противотанкова зброя втратила актуальність після чергового витку розвитку військових технологій. Бойові машини отримали те, про що давно мріяли всі із ними пов’язані – повну невразливість від піхоти. Знищити танк міг лише інший танк. От і зараз, між тінями по той бік фронту заворушилися сріблясті силуети, відбиваючи закатні промені. Блакитні спалахи. Серія вибухів. Відповідь із цього боку. Новий бій почався, але це був бій машин, які постійно маневрували, уходячи з-під ворожого обстрілу. Уперед вирвалося кілька бтрів та заторохтіли кулеметами. Потужніший вибух, хвиля гарячого повітря разом із пилом і від машин залишилися обгорілі уламки. Але противник радів недовго – слажений вогонь білих танків прорідив броньовані ряди по той бік барикад.

Нарешті з’явилась піхота, отже настав його час воювати. Він зняв автомат з запобіжника та приготувався. Кілька, вочевидь новобранців, рішуче побігли в атаку та були скошені короткими чергами. Решта не квапилися, натомість залягли так само, як і він і прийнялись скупо огризатися. Ось для них РПГ і призначався. Прицілювання, вичікування відволікаючого вогню товаришів збоку, постріл. Лишаючи димовий шлейф ракета врізалась у нагромадження іржавого металу та залишків цегли і рознесла все це на дзуськи, разом з усіма живими, які там засіли. Рука потягнулася за другим снарядом. Прицілювання, постріл, вибух, крики поранених з того боку. І зовсім близький вибух поряд із ним, який відкинув тіло вглиб окопу. Після хвилини кружіння всього перед очима, він ретельно обдивився себе, але ніде нічого не боліло, лише невтримна втома розлилася тілом.

- Щасливий день – пробурмотів він, міняючи позицію. Десь неподалік танки пішли у наступ, змушуючи розвалини здригатися і осипатися від постійних пострілів. Противник тримався, але недовго – щохвилини кількість танків меншала.
- Схоже перемагаємо! – немов для підхреслення слів іншого солдата, у небі загуділо, та цього разу позаду них. Під радісні крики союзний бомбардувальник скинув свій смертоносний вантаж на ворожі укріплення, які ненадовго розквіли всіма відтінками помаранчевого. Бронебатальони вирушили уперед, спалахуючи пострілами, піхота радісно приєдналася до наступу, втім не рвучись безглуздо уперед, розмахуючи прапорами, як на пропагандистьких плакатах, а культурно перебігаючи між укриттями та прикриваючи один одного.

Але він розумів, що його час пройшов. Ноги підкосилися і він повільно сповз по якійсь шорсткій плиті, до якої притулився. Снаряди для РПГ скінчилися, лишався тільки автомат, але руки його вже ледве тримали, кожна черга немов висмокчувала сили. Досить. Його внесок у цю війну поки що малий та малопомітний, але він є. І так само навколо кожен робив свій вклад у перемогу, а з малих струмків утворюються великі річки. Десь вже далеко гриміли вибухи, армія наступала беззупинно, лінія фронту відкочувалась на захід, а під першими зорями горіли сузір’я палаючої техніки.

Бій вони виграли, але війна триває. Завтра він повернеться знову і вступить у новий бій. Та скільки їх ще попереду...